Справа № 347/293/18

Провадження № 22-ц/4808/227/18

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Девляшевського В.А., Ясеновенко Л.В.

секретаря Мельник О.В.

з участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 19 вересня 2018 року під головуванням судді Крилюк М.І.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року позивач звернулася в суд з даним позовом та просила збільшити розмір стягуваних аліментів з відповідача з 400 гривень до 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуваючи з відповідачем у зареєстрованому шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження на утримання якої рішенням Косівського районного суду від 19.06.2013 року з ОСОБА_2 вирішено стягувати аліменти в розмірі по 400 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Однак, на даний час дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, а відповідач приховує свій дійсний заробіток. Просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Косівського районного суду від 19 вересня 2018 року позов задоволено.

Збільшено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 2000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 704,80 гривень судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що добросовісно виконує аліментні зобов'язання та помагає окрім переведення коштів. Однак позивач забороняє йому брати участь у спілкуванні та вихованні дочки. Всупереч вимогам ч.4 п.7 ст. 185 ЦПК позивач не вживала заходів досудового врегулювання спорів.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги стан його здоров'я, на підтримку якого він витрачає більше 2000 гривень на місяць. У зв'язку з важким станом здоров'я він не працює, живе із дружиною за рахунок мінливих заробітків.

Суд не врахував, що мінімальний розмір аліментів 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на час пред'явлення позову становив 930 гривень.

Не врахував суд і матеріальний стан позивача, яка переїхала на постійне проживання в м. Київ де дитина навчається в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Крім цього, позивач здає в оренду будинок та квартиру в м. Косові, а її мати працює більше 15 років за кордоном де отримує високі заробітки.

Враховуючи його стан здоров'я та матеріальний стан, а також що у нього є інша сім'я з малолітньою дитиною, вважає стягнення аліментів у розмірі 2000 гривень є необґрунтованим.

Крім цього апелянт звертає увагу на те, що позивач, яка подала позов за місцем своєї реєстрації, фактично проживає в м. Києві, а він фактично проживає в м. Коломия.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для розгляду в Коломийський міськрайонний суд за встановленою підсудністю.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечив обґрунтованість апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За статтею 367 ЦПК, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та збільшуючи розмір аліментів з 400 гривень до 2000 гривень на місяць, суд першої інстанції дійшов висновку, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відсутність стабільного доходу у відповідача не позбавляє його обов'язку утримувати дитину.

Судом встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 19.06.2013 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 400 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд про збільшення розміру аліментів, оскільки аліменти у розмірі 400 гривень на місяць, які сплачує відповідач на утримання неповнолітньої дитини, на даний час не є достатніми для її гармонійного розвитку.

Відповідно із ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Доводи апелянта, що його слід звільнити від утримання дитини, оскільки дохід позивача набагато перевищує його доходи, яких фактично у нього немає, колегія суддів не приймає до уваги, а вважає, що відсутність стабільного доходу у відповідача не позбавляє його обов 'язку утримувати дитину.

Апеляційний суд вважає, що відповідач є молодою працездатною особою, не звільнений від обов'язку по утриманню дитини, тому зобов'язаний надавати таку матеріальну допомогу у розмірі, визначеному судом першої інстанції. З таким розміром аліментів погоджується і суд апеляційної інстанції.

Апелянт ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив направити справу для розгляду в Коломийський міськрайонний суд за його місцем проживання, та зазначив, що позивач ОСОБА_1 фактично проживає в м. Києві, а не у м. Косові.

Згідно вимог ч.1 ст.28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Доводи апелянта про порушення судом правил підсудності є безпідставними, оскільки відповідно до вищезазначеної норми процесуального закону позивач має право звертатися в суд із позовом про збільшення розміру аліментів за зареєстрованим місцем проживання, а саме до Косівського районного суду.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 19 вересня 2018 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

Л.В. Ясеновенко