Справа № 462/6253/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/716/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Ніткевича А.В., Копняк С.М.,

секретаря - Жукровської Х.І.,

з участю: ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 08 червня 2018 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Євген» від 29.01.2014 року, укладений між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2

05.02.2018 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації проведення будь-яких реєстраційних дій щодо ТОВ «Євген», обґрунтовуючи свою вимогу тим, що відповідачі неодноразово звертались з позовами до Личаківського районного суду м.Львова, Галицького районного суду м.Львова, Апеляційного суду Львівської області про визнання права власності на корпоративні права ТОВ «Євген» та зняття з них арешту і за допомогою яких відповідачі намагались внести зміни до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2018 року заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову в даній справі задоволено.

Заборонено ТОВ «Євген» та суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення будь-яких реєстраційних дій.

Вказана ухвала була оскаржена відповідачем ОСОБА_2 в апеляційному порядку і залишена без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами виник спір, предметом якого є незаконна зміна відомостей про юридичну особу у Єдиному державному реєстрі щодо ТОВ «Євген», і невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі, оскільки сторони не мають жодних перешкод для внесення змін до цих відомостей. Суд також дійшов висновку, що дії, спрямовані на внесення змін до відомостей про юридичну особу, зумовлять реальну загрозу невиконання чи значно утруднить виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

14.02.2018 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив скасувати заходи забезпечення позову в даній справі, вжиті ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2018 року.

Свої вимоги за заявою обґрунтовував тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки стосуються прав інших учасників товариства, які позивачем у даній справі не оспорюються. Крім того, звертав увагу, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 08 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, просить її скасувати з підстав порушення норм процесуального права і прийняти нову, якою його вимоги за заявою задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2018 року.

Апелянт вважає вжиття заходів забезпечення позову в даній справі незаконним і необґрунтованим, а тому вони підлягають скасуванню.

Звертає увагу на те, що суд, відмовляючи у скасуванні таких заходів, не дослідив належним чином обставини справи і не дав належної правової оцінки його доводам про порушення вжитими заходами забезпечення позову прав ТОВ «Євген», яке не було залучено до участі у справі, а також прав інших учасників товариства, які позивачем у даній справі не оспорюються.

В судове засідання інші учасники справи, окрім сторони апелянта та сторони позивача, не з'явились, їх явку до суду не було визнано обов'язковою, про дату, час та місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення судових повісток-повідомлень, які вони отримали, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи апеляційним судом проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (п.п. 4, 10) роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частинами першою та другою статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, яке розглядається в судовому засіданні.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч.4 ст.158 ЦПК).

Звертаючись до суду із заявою про скасування названих вище заходів забезпечення позову в даній справі, вжитих ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2018 року, відповідач ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги доводами, які за змістом є аналогічними доводам апеляційної скарги, яку він подавав до апеляційного суду на цю ухвалу.

Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи названі вище судові рішення, Верховний Суд вказав, що, задовольняючи заяву про забезпечення позову в даній справі, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

Крім того, звернув увагу на те, що при вирішенні даного питання підлягало врахуванню обсяг позовних вимог та категорія спору.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, доводи заявника ОСОБА_2 щодо скасування вжитих судом заходів забезпечення позову та висновки Верховного Суду про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання забезпечення позову в даній справі, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної апелянтом ухвали від 08 червня 2018 року, а оскільки Верховним Судом уже скасована ухвала суду першої інстанції від 06 лютого 2018 року, якою були вжиті заходи забезпечення позову в даній справі, тому правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про скасування цих заходів забезпечення позову немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 08 червня 2018 року скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2018 року, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 23 листопада 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Ніткевич А.В.

Копняк С.М.