Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа №2-2940/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Сватаненка В.І.,

з участю секретаря: Забегловської Ю.Г., представників сторін: позивачів - ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5; відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, державного підприємства «ЦДЗК» в особі Одеської регіональної філії - ОСОБА_8, управління Держкомзему в м.Одесі - ОСОБА_9,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Одеської міської ради, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії, третя особа: Управління Держкомзему в м. Одесі головного управління Держкомзему у Одеській області Державного Комітету із земельних ресурсів - „Про усунення перешкод у користуванні правом проходу і проїзду, зобов'язання демонтувати самочинно збудовану споруду, відновлення становища, визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису";

за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", виконкому Одеської міської ради; треті особи Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, „Про визнання права власності на дачний будинок, усунення перешкод в здійсненні права власності та визнання протиправною незгоду", -

ВСТАНОВИВ:

6.07.2007 року позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні правом проходу і проїзду, по якому просять суд зобов'язати відповідача відновити межеві знаки, а також самовільно знятий відповідачем паркан із металевої сітки, який відмежував прохід від земельної ділянки відповідача та земельної ділянки позивача ОСОБА_1 довжиною 32,25 м. і раніше існуючою шириною з фасаду і по всій його довжині вздовж межі земельної ділянки позивача ОСОБА_1 прохід між земельною ділянкою відповідача та земельною ділянкою ОСОБА_3 довжиною 4,5 м. і шириною 1,5 м., зобов'язати відповідача не чинити позивачам перешкоди у здійсненні їх прав власників земельних ділянок, користувачів проходу між їх земельними ділянками і ділянкою відповідача в уточненому позову від 19.09.2007 року зобов'язати відповідача за власний рахунок знести двоповерховий будинок з цокольним поверхом та мансардою на місці їх проходу на земельній ділянці № № 5, 7 по вул. Гаршина, 9 у м. Одесі, визнати недійсним державний акт, виданий на ім'я відповідача 25.05.2007 року, на право власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9, визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність відповідачу земельної ділянки площею 0,0962 га. для індивідуального будівництва за вказаною адресою, а також просять суд зобов'язати Одеське міське управління земельних ресурсів скасувати запис про право власності відповідача на вказану земельну ділянку в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

11.12.2007 року відповідач ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на дачний будинок, по якому просить визнати за нею право власності на дачний будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9, зобов'язати КП „ОМБТІ і РОН" зареєструвати за позивачем право власності на вказаний дачний будинок, а в збільшених позовних вимогах від 10.11.2010 року також просить суд визнати неправомірною незгоду ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9 розміром 962,35 кв.м., зобов'язати відповідачів не перешкоджати позивачу у здійсненні права власності на земельну ділянку та дачний будинок за вказаною адресою, шляхом заборони відповідачам здійснювати дії, спрямовані на вилучення із власності позивача частин належної йому земельної ділянки, заборони знесення двоповерхового будинку з цокольним поверхом та мансарди з кам'яним парканом та відновлення паркану з металевої сітки між земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та між земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_3

Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позов своїх довірителів підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі, позов ОСОБА_6 не визнали, заперечували проти його задоволення.

Представник ОСОБА_6 позов свого довірителя підтримав та просив суд його задовольнити, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Представники відповідачів ДП «ЦДЗК», ІДАБК, КП «ОМБТІ і РОН», ОМР, ВК ОМР вимоги до них не визнали, заперечували проти їх задоволення, в іншій частині вирішення спору залишили на розсуд суду.

Представники третіх осіб Управління Деркомзему у м. Одесі, КРА ОМР вирішення спору залишити на розсуд суду.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи у чотирьох томах, надані та витребуванні докази, дослідивши проведену судову експертизу, вважає позов ОСОБА_6 підлягаючим частковому задоволенню, позов ОСОБА_3А та ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між 'сторонами по справі є цивільно-правовими та стосуються земельних спорів урегульовані положеннями ЦК України та ЗК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_3 отримала в дар за договором дарування від 17.04.2002 року 55/1000 частин ДБК «Конституція України» (а.с.).

10.10.2006 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності (а.с. 106 том № 3) на дачний будинок по вул. Гаршина, 7 в м. Одесі, розташованому на земельній ділянці площею 0,0688 га. із земель ДБК «Конституція України».

Згідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.04.2002 року, ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки 0,0688 га., які входили до складу ДБК «Конституція України».

14.05.2002 року ОСОБА_3 підписала акт встановлення (відновлення ) та узгодження в натурі меж земельної ділянки, за додатком до якого вказано опис меж, відповідно до яких «від В до Г землі ДБК «Червона Зірка», а від А до Б землі ОМР (проїзд)».

5.08.2002 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку і відповідно до узгоджених нею земельних меж (а.с. 7 том № 1).

ОСОБА_6 згідно до договору дарування від 16.04.2003 року (а.с. 9 том № 1) отримала в дар 11/50 частин дачі з надвірними спорудами, що знаходиться в м. Одесі по вул. Гаршина, 9 дача під номером 5 в ДБК «Червона зірка», та складається з однієї дачної будівлі з ракушняка, загальною площею 48, 2 кв.м. та надвірних споруд: літня кухня - «Б», душ - «В», вбиральня - «Г», № 1-3 - огорожа, І-ІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 649 кв.м. Вказаний договір зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 5.05.2003 року.

Крім того, згідно договору дарування від 22.05.2003 року (а.с.10 том № 1) ОСОБА_6 отримала у дар 2/250 частин ДБК «Червона Зірка», що є дачею № 7, що знаходиться в м. Одесі по вул. Гаршина, 9. Вказана дача в цілому складалась із зазначених на схематичному плані черепашникового будинку під літерою «Е», загальною площею 130 кв.м, «Б-3» - літня кухня, «В-3» - сарай, «ГЗ» - вбиральня-душ, № 1,2- огорожа, І-ІІ – мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 305 кв.м. Вказаний договір зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН'

Протоколом № 54 загальних зборів членів ДБК «Червона Зірка» від 10.05.2004 року ОСОБА_6 прийнята до членів ДБК (а.с. 18, 168 том № 1).

Згідно до рішення ВК ОМР № 705 від 17.07.1998 року ДБК «Червона Зірка» було надано в постійне користування земельну ділянку, площею 19440 кв.м., по вул. Гаршина для експлуатації дачних будівель, прео що ДБК «Червона Зірка» отримано державний акт на право постійного користування землею № 62 від 30.05. 1999 року (а.с. 164-165 том № 1).

Відповідно до додатку до акту ДБК «Червона Зірка» по встановленню і узгодженню меж земельної ділянки в натурі від 20.10.1998 року (а.с.25 том № 3) земельна ділянка, позначена літерами від Б до В є землі ДБК. «Конституція України», від В до Г - землі ДБК «Будівник».

Відповідно до плану зовнішніх меж та опису меж, земельна ділянка ОСОБА_6 розташована на межі із земельною ділянкою ДБК «Конституція України», до членів якого входить ОСОБА_3 та ДБК «Будівник» до членів якого входить ОСОБА_1 Згідно до вказаного документу на межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_11, ОСОБА_12 ( у тепер.час ОСОБА_6М.) із точками «621-596» розташований забір, металева сітка на межі земельних ділянок між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 із точками «634-..634» забір кам'яний.

Вказані межі були внесені до земельного кадастру та узгоджені актом встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі від 20.10.1998 року головами ДБК «Червона Зірка», «Будівельник», «Конституція України».

Відповідно до висновку по проекту відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:34:010:0105, код УКЦВЗ 1.8. для індивідуального житлового гаражного і дачного будівництва) № 477-В від 12.05.2006 року ДК України по ЗР Одеського міського УЗР (а.с. 128-130 том № 1), відведення земель для приватизації ОСОБА_6 відбулось за рахунок земель, наданих у користування ДБК «Червона Зірка» на підставі державного акту на право постійного користування від 30.05.1999 року.

Згідно до державного акту від 25.05.2007 року (а.с. 94 том № 1) ОСОБА_6 набула право власності у порядку приватизації згідно до рішення ОМР від 5.04.2007 року (а.с. 174 том № 1) на вказану земельну ділянку розміром 0,0962 га., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9. За описом меж земельної ділянки проїзду між земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не існує (а.с. 95 том № 1).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що згідно до вказаних документів станом на 5.08.2002 року на межі земельних ділянок ОСОБА_3 та земель ДБК «Червона Зірка» проходу довжиною 4,5 м. і шириною 1,5 м. не існувало.

Також, суд дійшов до висновку що проходу між земельною ділянкою ОСОБА_6 та земельною ділянкою ОСОБА_3 довжиною 4,5 м. і шириною 1,5 м. не існувало згідно кадастрової документації ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Вказана обставина підтверджується актом відновлення меж земельної ділянки в натурі, складеного 20 01.2009 року (а.с. 22 том № 3) за ліцензією державної служби геодезії, картографії та кадастру, ФОП ОСОБА_13, згідно до якого межі земельної ділянки ОСОБА_6 співпадають із існуючою огорожею та показані на плані (а.с. 23 том № 3).

Одночасно, вказана обставина підтверджується висновками призначеної судом комплексної судово-будівельної експертизи (а.с. 193-203 том № 3).

Судом було встановлено, що згідно до п. 4 висновку комплексної судово-будівельної експертизи, на земельній ділянці ОСОБА_6 внаслідок зміщення правої бокової межі суміжної із земельною ділянкою № 1 по вул. Фонтанська дорога, 86 на 0,26 м. в сторону ділянки ОСОБА_6 виникла недоїмка площею 9,0 кв.м. В ході візуального огляду встановлено, що кам'яний паркан, який огороджує земельну ділянку по правій межі споруджено з відступом від металевого паркана, який раніше огороджував досліджену земельну ділянку, який збережено на момент дослідження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 про відновлення проходу між земельною ділянкою ОСОБА_6 та земельною ділянкою ОСОБА_3 довжиною 4,5 м. і шириною 1,5 м. та в перешкоджанні користуванню вказаною земельною ділянкою - проходом.

Також, суд вважає безпідставними та не підлягаючими задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_6 відновити паркан із металевої сітки, який огороджував земельну ділянку, яка відмежовувала прохід від земельної ділянки ОСОБА_6 і земельної ділянки ОСОБА_1 довжиною 32,25 м. та про зобов'язання ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до зазначеного висновку комплексної судово-будівельної експертизи металевий паркан, який огороджував земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в теперішній час збережено. На земельній ділянці ОСОБА_6 встановлено недоїмки по правій боковій межі (земельна межа із ОСОБА_1М.) та по фасадній межі земельної ділянці, які виникли внаслідок зміщення розподілючої межі в сторону земельної ділянки ОСОБА_6

Судом встановлено також, що ОСОБА_1 є власником 72/1000 частин ДБК «Будівник», розташованих на земельній ділянці 0,10 га., розташованих за адресою м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 86 за договором дарування від 21.12.2004 року (а.с. 103-104 том № 3).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.12.2005 року (а.с. 122 том № ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 0,10 га., а відповідно до рішення ВК ОМР № 1126 від 15.12.1998 року, п. 8 (а.с. 11 том № 1), земельна ділянка № 1-а, площею 16 кв.м. була надана ОСОБА_14 для організації під'їзду в постійне користування.

Однак, будь-яких доказів, що вказана земельна ділянка була також виділена ОСОБА_1, та що під'їзд було організовано до суду позивачами не надано.

Крім того, суд приймає до уваги земельно-кадастрову документацію ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 86, ділянка 1, відповідно до якої земельна ділянка № 1-а, площею 16 кв.м., знаходиться на межах земельної ділянки із землекористувачем Хаджиновим, в межах земель ДБК «Будівельник».

Тому, суд дійшов до висновку про зловживання цивільними правами з боку позивача ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволені вказаних вимог позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд також керується судовою практикою Верховного Суду України, а саме ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 10.02.2010 року.

Так, судова палата у цивільних справах ВСУ, ухвалюючи рішення про відмову в позові про визнання незаконним рішення сільської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянк, а також про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні проїздом загального користування, зазначила наступне. Суд першої інстанції обгрунтовано керувався тим, що згідно з генеральним планом населеного пункта спірна земельна ділянка належить до категорії земель житлової забудови, проїзду загального користування на цій земельній ділянці генеральним планом населеного пункту не передбачено, а тому право позивача передачею цієї земельної ділянки у власність відповідача не порушено.

Приймаючи до уваги викладене, судом було встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 стосовно зобов'язання ОСОБА_6 відновити паркан з металевої сітки, яка огороджувала земельну ділянку, яка відмежовувала прохід від земельної ділянки ОСОБА_6 і земельної ділянки ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд дійшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 то ОСОБА_6, ОМР про визнання частково недійсним рішення ОМР від 05.04.2007 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6

Суд обґрунтовує даний висновок суду наступним.

Згідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 для індивідуального дачного будівництва за адресою м. Одеса, Київський район, вул. Гаршина, 28 (додаток 1), за кадастровим номером земельної ділянки: 5110136900:34:01:0:0105 - відведення даної земельної ділянки проведено за рахунок земель ДБК «Червона Зірка» (а.с.). Межі вказаної земельної ділянки були письмово узгоджені ОСОБА_14 актом встановлення меж земельної ділянки в натурі 20.01.1998 року (а.с. 194 том № 1), при оформлені нею державного акта на право власності на земельну ділянку розміром 1000 кв.м. у порядку приватизації вказаної земельної ділянці за рішенням ВК ОМР № 1126 від 25.12.1998 року та внесені до кадастру на час отримання ДБК «Червона Зірка» державного акту на право постійного користування вказаною земельною ділянкою. 14.05.2002 року ОСОБА_3 посвідчила своїм підписом акт встановлення (відновлення ) та узгодження в натурі меж земельної ділянки, за додатком до якого вказано опис меж, відповідно до яких «від В до Г землі ДБК «Червона Зірка». Вказані межі також були внесені до земельного кадастру на час отримання ОСОБА_3, ОСОБА_14 та ДБК «Червона Зірка» державних актів на земельні ділянки.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 «Положення про порядок надання земельних ділянок у користування, передачу їх у власність, оформлення права власності на землю фізичним особам», затвердженого рішенням ОМР від 29.06.1999 року № 136-ХХІІІ, громадянин, зацікавлений у приватизації землі, яка перебуває у його користуваннні повинен узгодити межі земельної ділянки лише, коли є розбіжність між попереднім відведення та фактичним користуванням.

Відповідно до п.е ст. 184 ЗК України, зміст землеустрою передбачає встановлення в натурі (на місцевості меж земельних ділянок.

Згідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 п. б ст. 198 ЗК України, кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та користувачами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що при виконанні ОСОБА_6 рішення ВК ОМР від 18.09.2006 року № 534 (а.с. 123 том № 1) про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пров. Гаршина, 9 у м. Одесі для індивідуального дачного будівництва відповідач замовила в землеустрої кадастрову зйомку земельної ділянки, за наслідками якої встановлено, що земельна ділянка розміром 0,0962 га. межує із земельною ділянкою ОСОБА_3, ОСОБА_1 та на їх межах не існує будь-яких проходів та проїздів, а складання вказаних документів за вимогами закону свідчить про наявність погоджень суміжних землекористувачів стосовно встановленню вказаних меж земельних ділянок.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. ст. 12, 51, 81, 116, 118, ч. 1 ст. 126, п. а, ст. 141, п. а, ст. 186 ЗК України, ОСОБА_6 отримала земельну ділянку розміром 0,0962 га., розташовану за адресою: м. Одеса, вул Гаршина, 9 в порядку приватизації відповідно до рішення ОМР № 1206-У від 5.04.2007 року без порушення діючого законодавства України. Тому, суд вважає законним та обґрунтованим одержання ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 0,0962 га., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9 в порядку ст. 126 ЗК України.

Посилання представника ОСОБА_1 в судовому засіданні на наявність кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_6 в підробленні підпису ОСОБА_14 в заяві на приватизацію від 3.06.2004 року не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді.

Крім того, суд керується ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину.

Суд також, дійшов до висновку, що наявність чи відсутність згоди ОСОБА_14 у заяві ОСОБА_6 від 3.06.2004 року на приватизацію земельної ділянки не порушує вимог закону, який передбачає порядок складення вказаної заяви.

Так, згідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 118, 121, 184, 198 ЗК України, порушень закону при постановлені рішення ОМР № 1206-У від 5.04.2007 року «Про затвердження землеустрою щодо земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0962 га. за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9 для індівідуального дачного будівництва» та видачі державного акту на право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, в повному обсязі.

Одночасно, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_6 за зустрічним позовом.

Як зазначено судом раніше, ОСОБА_6 згідно до договору дарування від 16.04.2003 року отримала в дар 11/50 частин дачі з надвірними спорудами, що знаходиться в м. Одесі по вул. Гаршина, 9 дача під номером 5 в ДБК «Червона зірка» та згідно до договору дарування від 22.05.2003 року вона отримала в дар 2/250 частин ДБК «Червона Зірка», що є дачею № 7, що знаходиться в м. Одесі по вул. Гаршина, 9.

10.05.2004 року ОСОБА_6 була прийнята членом ДБК та їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, розміром 0,0962 га., розташована за адресою: м.Одеса, вул. Гаршина, 9, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку призначена для індивідуального дачного будівництва.

Ставши власником будинку та земельної ділянки, ОСОБА_6 розробила та отримала усю необхідну технічну та дозвільну документацію стосовно будівництва будинку.

З матеріалів справи убачається, що на час будівництва ОСОБА_6 діяли дозволи на будівництво: узгодження УІЗТМ та РУ ОМР від 16.09.2005 року (а.с.65 том № 4), висновок УАМ від 11.09.2005 року (а.с.66 том № 4), висновок СЕС м. Одеси від 3.10.2005 року (а.с. 67 том № 4), висновок ГУ МНС України в Одеській області від 16.09.2005 року (а.с. 68 том № 4), розпорядження Київської районної адміністрації ОМР за № 1400 від 10.10.2005 року «Про затвердження проекту будівництва» (а.с. 70 том № 4), дозвіл на виконання будівельних робіт ІДАБК м. Одеси УАМ ОМР від 25.10.2005 року (а.с.72 том № 4)).

Після отримання проекту на будівництво дачного будинку та дозвільної документації, ОСОБА_6 розпочала будівництво будинку.

Однак, у зв'язку зі зверненнями до суду з позовними вимогами ОСОБА_1М та ОСОБА_3, ухвалами суду у липні 2007 року були накладені арешт на будинок та заборона ОСОБА_6 на проведення будівельних робіт.

Тому, враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також висновок судової експертизи по іншим справам відносно відповідності діючим нормам та правилам проекту щодо порушення будівництвом інсоляції та пожежних вимог ( а.с. 51-79, том 1), ОСОБА_6 внесла зміни до забудови: зменшена кількість поверхів будівлі, змінена конструкція фундаментів, змінено конструктивне рішення даху, змінено планувальне рішення приміщень підвалу, що підтверджується висновком ПП «Дельта-Консалтінг» від 2007 року (а.с.50-59 том № 4).

З висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 3.09.2010 року, проведеної ОНДІСЕ МЮУ, вбачається, що зведений ОСОБА_6 дачний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9, ділянки № 5, 7, відповідає будівельним нормам, а також зведений будинок ОСОБА_6 не впливає на умови інсоляції житлових будинків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 193-203 том № 3).

Одночасно, з урахуванням вищевикладеного, суд надає правову оцінку діям ОСОБА_6 при будівництві будинку при наявній забороні суду.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ст. 376 ЦК України).

Таким чином, самочинним будівництвом вважається будівництво, якому властиві одна з трьох ознак самочинного будівництва: або земельна ділянка без відповідного цільового призначення, або відсутність належного дозволу, або наявність істотних порушень будівельних норм та правил.

Зазначених ознак самочинного будівництва в діях ОСОБА_6 судом не встановлено, а вбачається адміністративний проступок з її сторони, який передбачає адміністративну відповідальність у порядку КУпАП.

Також, судом приймається до уваги, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2009 року було скасовано розпорядження КРА ОМР за № 1400 від 10.10.2005 року «Про затвердження проекту будівництва» та дозвіл ІДБК м. Одеси УАМ ОМР на виконання будівельних робіт за № 652/05 від 25.10.2005 року (а.с.22 том № 4), однак на момент прийняття зазначеної постанови суду ОСОБА_6 було завершено будівництво дачного будинку.

На підставі вищенаведених обгрунтувань, суд прийшов до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва - житлового будинку ОСОБА_6, є безпідставними.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 375 ч. 1 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закрити водойми, здійснювати перебудови, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно до ч. З ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Зазначені положення ЦК України є підставами для часткового задоволення позову ОСОБА_6

В іншій частині позов ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, оскільки вимоги про визнання неправомірною незгоду ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6 та розташована за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9 розміром 962,35 кв.м., зобов'язання відповідачів не перешкоджати позивачу у здійсненні права власності на земельну ділянку та дачний будинок за вказаною адресою, шляхом заборони відповідачам здійснювати дії, спрямовані на вилучення із власності позивача частин належної йому земельної ділянки, заборони знесення двоповерхового будинку з цокольним поверхом та мансарди з кам'яним парканом та відновлення паркану з металевої сітки між земельними ділянками ОСОБА_6 і ОСОБА_1 та між земельними ділянками ОСОБА_6 і ОСОБА_3 вже фактично були розглянуті під час надання правової оцінки вимогам ОСОБА_1 і ОСОБА_3

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 331, 358, 373, 375, 376, 391 ЦК України, ст. 125 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", виконкому Одеської міської ради; треті особи Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, „Про визнання права власності на дачний будинок, усунення перешкод в здійсненні права власності та визнання протиправною незгоду задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на двоповерхову дачну будівлю з підвальний приміщенням літ. «А», загальною площею 468,5 кв.м., жилою площею 159,2 кв.м., з надвірними спорудами: баня, літ. «Б», огородження, літ. 1,2, розташовані на земельній ділянці площею 950 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 9.

Зобов*язати КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об*єктів нерухомості» зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на даний об*єкт нерухомості.

В іншій частині позову ОСОБА_6 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_6: ОСОБА_15, Одеської міської ради, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Одеської регіональної філії, третя особа: Управління Держкомзему в м. Одесі головного управління Держкомзему у Одеській області Державного Комітету із земельних ресурсів - „Про усунення перешкод у користуванні правом проходу і проїзду, зобов'язанню демонтувати самочинно збудовану споруду, відновлення становища, визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису" відмовити повністю.

Скасувати заборону ОСОБА_6 та іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії, направлені на будівництво на ділянках № № 5,7 по вул. Гаршина, 9 у м. Одесі, накладену ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 6.07.2007 року та скасувати арешт на всі будівлі, які знаходяться на ділянках № № 5, 7 по вул. Гаршина, 9 у м. Одесі, які належать ОСОБА_6, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.07.2007 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя