П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/1197/18

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

23 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2

представника апелянта: Ільчика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (рішення ухвалено у м. Житомирі, повний текст рішення складено 27.04.2018, час ухвалення рішення не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_2 звернувся до Міністерства оборони України із позовом, в якому просив:

-- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, які полягають у відмові призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 150- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, (з урахуванням виплаченої раніш суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 20 % втрати працездатності в сумі 17 052 грн. 00 коп.). як військовослужбовцю, якому з 15.09.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975;

-- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у протоколі від 02.02.2018 №12, про відмову ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

-- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, (з урахуванням виплаченої раніш суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 20 % втрати працездатності в сумі 17052 грн. 00 коп.), як військовослужбовцю, якому з 15.09.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

3. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, (з урахуванням виплаченої раніш суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 20 % втрати працездатності), як військовослужбовцю, якому з 15.09.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційним сум від 02.02.2018 №12.

4. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року як військовослужбовцю, якому з 15.09.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із вирахуванням раніше здійснених виплат.

5. У решті заявлених вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду вищої групи інвалідності, виникає за умови, якщо встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Позивач з 22 травня 2014 року по 04 серпня 2014 року, будучи солдатом військової служби за контрактом, перебував у службовому відрядженні в районі виконання бойових завдань особовим складом частини п/п В1740, де приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях по врегулюванню кризової ситуації в Україні.

8. 04 серпня 2014 року під час виконання обов'язків військової служби в ході ведення бою ОСОБА_2 отримав травми та поранення, що підтверджується довідками військової частини п/п В1740 за № 1040/вос від 02.09.2014 та за № 1039/вос від 02.09.2014.

9. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1955 від 14.07.2017, травма та захворювання солдата запасу ОСОБА_2 - мінно-вибухова травма, вогнепальне багатоосколкове поранення передньої поверхні правої гомілки, вогнепальний перелом пальця правої стопи та інші визначені у протоколі травми, поранення та захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини.

10. 25.03.2015 під час первинного огляду Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу було встановлено втрату 20 % професійної працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЖИА №004212 від 25.03.2015, виданою Житомирською обласною МСЕК №2.

11. Позивачем самостійно визнано, що у зв'язку з встановленням втрати ОСОБА_2 20 відсотків професійної працездатності, позивачу була виплачена одноразова допомога у розмірі 17 052 грн. 00 коп.

12. 15 вересня 2017 року під час огляду органами МСЕК ОСОБА_2 було визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки МСЕК серії 12 ААА № 61654 від 11.10.2017.

13. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 звертався через Житомирський обласний військовий комісаріат до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу третьої групи інвалідності, яка зумовлена захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби щодо захисту Батьківщини.

14. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12 від 02.02.2018, ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні одноразової допомоги за посиланням на те, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

15. ОСОБА_2 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Також зазначено, що допомога у зв'язку із встановленням 20% втрати працездатності виплачена ОСОБА_2 в сумі 17 052,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Позивач зазначив, що з 22 травня 2014 року по 04 серпня 2014 року, будучи солдатом військової служби за контрактом, перебував у службовому відрядженні в районі виконання бойових завдань особовим складом частини п/п В1740, де приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях по врегулюванню кризової ситуації в Україні.

17. Вказує, що 04 серпня 2014 року під час виконання обов'язків військової служби в ході ведення бою отримав травми та поранення, які відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за №1955 від 14.07.2017, пов'язані із захистом Батьківщини. За твердженнями позивача, 25.03.2015 під час первинного огляду Житомирською обласною МСЕК-2 було встановлено втрату 20 % професійної працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та була виплачена одноразова допомога у розмірі 17 052 грн. 00 коп.

18. 15.09.2017 під час огляду органами МСЕК його було визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 861654 від 11.10.2017, внаслідок чого 17.11.2017 позивач звернувся через Житомирський обласний військовий комісаріат до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка зумовлена захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби щодо захисту Батьківщини.

19. Наголошує, що відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за №12 від 02.02.2018, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової допомоги за посиланням на те, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

20. На думку позивача, вказана відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною та підлягає скасуванню.

21. Апелянт заперечує право позивача на отримання грошової допомоги, так як право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду вищої групи інвалідності, виникає за умови, якщо встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

24. Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

25. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-ХІІ).

26. Розділом ІІ Закону №2011-ХІІ, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

27. Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

28. Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

29. Згідно пункту першого статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

30. Підпунктом четвертим пункту другого статті 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

31. Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

32. Згідно п.2 ст. 16-3 Закону №2011-XIІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

33. Пунктом четвертим статті 16-3 Закону №2011-XIІ встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

34. Суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у Законі №2011-XIІ пункт 4 статті 16-3 доповнити абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

35. Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

36. Апеляційний Суд, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

37. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

38. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

39. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

41. Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

42. В силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 15 вересня 2017 року.

43. Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17 (адміністративне провадження № К/9901/5281/17), які, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

44. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

45. Пунктом 2 Порядку №975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

46.Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

47. Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

48. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

49. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

50. Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

51.Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року як військовослужбовцю, якому з 15.09.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із вирахуванням раніше здійснених виплат.

52. Суд першої інстанції правильно зазначив, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

V.ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

53. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

54. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

55.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

57. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 листопада 2018 року.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.