ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2018 р. Справа№ 910/6968/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка  В.О.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі

від апелянта: ОСОБА_2 (ордер серії КВ №312972 від 16.11.2018);

ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 від 04.04.2001);

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2018

у справі № 910/6968/16

за заявою ОСОБА_3

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 50 063, 91 грн.

в межах справи № 910/6968/16

за заявою ТОВ "Птахокомплекс "Губин"

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста від 03.07.2018 у справі № 910/6968/16 заяву ОСОБА_3 задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство "Укрветсанзавод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/6968/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в повному обсязі в задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/6968/16 залишено без руху та повідомлено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали апелянт має право усунути недоліки, а саме подати до Київського апеляційного господарського суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.07.2018 у справі № 910/6968/16 із зазначенням інших підстав для поновлення строку (за наявності).

28.09.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

25.06.2018 був утворений Північний апеляційний господарський суд, на виконання Указу Президента "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017, згідно з яким були ліквідовані апеляційні господарські суди та утворені нові суди в апеляційних округах.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

03.10.2018 в офіційному виданні Верховної Ради України "Голос України" № 185 (6940) було розміщено повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду, згідно з яким, днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду визначено з 03.10.2018.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018, справу № 04/01/5026/1089/2011 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 16.10.2018 , апеляційна скарга Державного підприємства "Укрветсанзавод" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Укрветсанзавод" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/6968/16 та призначено її розгляд на 21.11.2018.

02.11.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 21.11.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. ОСОБА_3 заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити оскаржувану ухвалу без змін. Інші учасники судового процесу не з'явились у судове засідання, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Північного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 8 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у справі № 910/6968/16 заяву ПАТ НАК "Нафтогаз України" прийнято до розгляду, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Талана Л.Г. зобов'язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6968/16 за заявою ПАТ НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Укрветсанзавод"; визнано грошові вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" до ДП "Укрветсанзавод" в розмірі 4 478 872,95 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ДП "Укрветсанзавод"; розпорядником майна ДП "Укрветсанзавод" призначено арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.12.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "Укрветсанзавод".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2018 припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Укрветсанзавод". Введено процедуру санації боржника - Державного підприємства "Укрветсанзавод" строком на шість місяців. Керуючим санацією Державного підприємства "Укрветсанзавод" призначено його керівника Заглоцького Сергія Павловича. Розпорядником майна Державного підприємства "Укрветсанзавод" призначено арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича (свідоцтво № 362 від 27.02.2013). Задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" про заміну кредитора. Замінено кредитора у справі №910/6968/16 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" з грошовими вимогами на суму 7 869 734,26 грн.

До господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 50 063,91 грн. за період з 01.09.2017 по 27.02.2018.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції задовольнив вимоги ОСОБА_3

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 01.12.2013 прийнята на посаду бухгалтера до Жовківської філії державного підприємства "Укрветсанзавод", що підтверджується копією трудової книжки. Також, як вбачається з трудової книжки, наказом від 31.08.2017 № 35-п/17 позивача звільнено з займаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Після звільнення ОСОБА_3 роботодавець (ДП "Укрветсанзавод") не виплатив їй існуючу заборгованість по заробітній платі, що станом на день звільнення 31.08.2017 становила 14 912,55 грн., зазначене підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

19.09.2017 Жовківською філією ДП «Укрветсанзавод» було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 грошові зобов'язать у розмірі 9 000,00 грн.

27.02.2018 позивачу було перераховано кошти в розмірі 5 912,55 грн.

Вказане також підтверджувалося учасниками судового процесу, присутніми у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (з наступними змінами) передбачено наступне: установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи боржника стосовно того, що рахунки ДП «Укрветсанзавод» арештовані на підставі постанови органів державної виконавчої служби, як на підставу неспроможності сплатити заборгованість по заробітній платі, оскільки статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Також, судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що заявником пропущено, як місячний, так і тримісячний строк, встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України, на звернення до суду із вказаними вимогами з наступних підстав.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.01.2018 у справі № 760/18557/15-ц.

Оскільки предметам спору є стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, то підстави вважати, що позивач пропустив строк на звернення до суду, відсутні.

Судовою колегією встановлено, що позивачка звільнена з роботи 31.08.2017.

День звільнення заявниці відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, є останнім днем її роботи.

В день звільнення боржник повинен був виплатити заявниці заборгованість по заробітній платі в сумі 14 912,55 грн.

Враховуючи те, що в день звільнення з роботи і по 27.02.2018 заборгованість по заробітній платі позивачу не була виплачена в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у заявниці виникло право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, за період з 01.09.2017по 27.02.2018, що становить 50 063,91 грн.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є відповідальністю роботодавця та стягується судом саме по день фактичного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_3 в повному обсязі та стягнення з боржника середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку у розмірі 50 063,91 грн. за період затримки розрахунку за період з 01.09.2017 по 27.02.2018.

Твердження апелянта стосовно того, що судом першої інстанції невірно визначено суму середньомісячної плати стягнення, оскільки заявницею в розрахунок було включено одноразову премію, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 не включається у розрахунок середньої заробітної плати також відхиляються з огляду на наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Тобто твердження апелянта про неправомірне включення заявницею при розрахунку суми середньої заробітної плати за одноразову премію є безпідставним та необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.01.2018 у справі № 760/18557/15-ц.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Укрветсанзавод", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 07.02.2018 у даній справі. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/6968/16 - без змін.

2. Матеріали у справі № 910/6968/16 щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 50 063, 91 грн. направити до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 23.11.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О.  Пантелієнко