ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/4222/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі-позивач, ТОВ «Білоцерківвода») з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086,

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про незаконність оскаржуваних постанов, що полягає у нездійсненні відповідачем примусового виконання судового наказу Господарського суду Київської області №911/3750/14, виданого 07.09.2017, про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новація -1» майна, а саме: частини магістрального водопроводу «Дніпро-Рось» на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу за адресою: м.Біла Церква, вул. Ставищанська, буд.130) і водозабором на р.Рось, шламонакопичувач, площею 14,5 га та вузлу розвантаження і переробки вапна.

Наведене обумовлено тим, що на балансі позивача не перебуває майно, яке є предметом стягнення з позивача як з боржника у виконавчому проваджені №54929086.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що оскаржувані постанови є законними. Так, судом першої інстанції порушено норми матеріального права при вирішенні спору.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 р. без змін. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що державним виконавцем не було передано майно згідно судового наказу, більше того не вчинялось жодних дій чи заходів примусового стягнення.

В судове засідання 22.11.2018 р. сторони не з'явилися, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини нявки в судове засідання не повідомили.

Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження згідно частини 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст.18 даного Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 названого Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-VIII у 2017 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень".

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що законодавцем під час прийняття Закону № 1404-VIII визначено імперативну норму за якою виконавчий збір безспірно стягується з боржника у разі невиконання ним судового рішення до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, стягнення виконавчого збору не пов'язується положеннями Закону із здійсненням примусових дій щодо виконання такого судового рішення.

Суд першої інстанції виходив із того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» не є балансоутримувачем частини магістрального водоводу «Дніпро-Рось» на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу (за адресою: м.Біла Церква, вул. Ставищанська, 130) і водозабором на р.Рось; шламонакопичувач, площею 14,5 га; вузол розвантаження і переробки вапна, що підтверджується наявним в матеріалах справи концесійним договором від 25.03.2013, укладеним з Білоцерківською міською радою, а лише здійснювало використання футляру технологічної мережі для транспортування розчину гіпохлориту натрію.

В той же час, з огляду на те, що 17.02.2018 співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» було виявлено пошкодження та демонтаж невідомими особами частини вказаного футляру, Білоцерківською міською радою прийнято рішення від 15.05.2018 р., яким виведено футляр зі складу об'єкта концесії та укладено з позивачем додаткову угоду до концесійного договору від 25.03.2013 р.

17.02.2018 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження №12018110030001006 за фактом звернення ТОВ «Білоцерківвода» із заявою про вчинення працівниками ТОВ «Новація-1» самоправних дій по відношенню до майна Білоцерківської міської ради, яке перебуває у користуванні концесії ТОВ «Білоцерківвода», розташованого за адресою: м.Біла Церква, вул.Сухоярська, 14- трубопроводу, який сполучає насосну станцію першого підйому з водоочисними спорудами та розташована поблизу с.Глибочка Білоцерківського району Київської області (т.1, а.с.97).

Позивач зазначає, що ТОВ «Новація-1» помилково ототожнив футляр технологічної мережі для транспортування розчину гіпохлориту натрію з частиною магістрального водоводу «Дніпро-Рось», оскільки вказані об'єкти є різними об'єктами, а у розпорядженні ТОВ «Білоцерківвода» до 14.05.2018 перебував лише футляр технологічної мережі для транспортування розчину гіпохлориту натрію.

В подальшому, постановою головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області згідно повідомлення ТОВ «Новація -1» (стягувач) від 14.02.2018 р. про прийняття майна по рішенню Господарського суду Київської області № 911/3750/14, а саме: частину магістрального водоводводу «Дніпро-Русь» на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу (за адресою: м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 130) і водозабором на р.Рось; шламонакопичувач площею 14,5 га; вузол розвантаження і переробки вапна, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» не є власником чи користувачем вищевказаного магістрального водовідводу, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази примусового виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/3750/14, постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086 слід визнати протиправною та скасувати.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2014 р. у справі № 911/3750/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новація-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода», Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», Білоцерківської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, - позов задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новація-1» майно, а саме: частину магістрального водоводу Дніпро-Рось на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу (за адресою: м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 130) і водозабором на р. Рось; шламонакопичувач, площею 14,5 га; вузол розвантаження і переробки вапна. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Новація-1» частину магістрального водоводу «Дніпро-Рось» на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу і водозабором на р. Рось; шламонакопичувач, площею 14,5 га; також вузол розвантаження і переробки вапна.

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 р. та рішенням Вищого господарського суду України від 22.11.2017 р., а, отже, набрало законної сили.

Таким чином, ТОВ «Білоцерківвода» скористалося правом на оскарження судового рішення, а тому обставини встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги те, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового рішення, боржником в якому є ТОВ «Білоцерківвода», відповідно стягнення виконавчого збору має бути здійснено в безспірному порядку. При цьому, сума виконавчого збору визначається законом та не залежить від фактично стягнутої суми чи вартості майна, оскільки в даному випадку стягнення носить немайновий характер.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086 є правомірною.

Частиною 4 ст.42 Закону №1404 передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, у разі закінчення виконавчого провадження, у тому числі, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, з боржника стягуються витрати виконавчого провадження.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2830/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. № 1300/29430 затверджено «Види та розміри витрат виконавчого провадження» (надалі-наказ № 2830/5).

Пунктом 1 розділу 1 якого визначено, що до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

Пунктом 2 розділу 1 - пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.

Таким чином, державним виконавцем при визначенні витрат повинно бути зазначено їх вид та розмір.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні буд-які докази та розрахунки щодо понесених державним виконавцем витрат, а тому постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086 суд першої інстанції вірно визнав протиправною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, оскільки судом при вирішенні справи порушено норми матеріального права. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні №54929086 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є. Пилипенко