ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2018 року          м.Дніпро         Справа №  904/1130/18

          Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018, ухвалене суддею Первушиним Ю.Ю., повний текст якого підписаний 30.08.2018, у справі №904/1130/18

за позовом Акціонерного  товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус", м.Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 23 527, 54 грн. за Договором оренди №16212-00 від 09.12.2014    

ВСТАНОВИВ:

          До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне  акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро, яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус", м. Київ  про стягнення 23 527,54 грн., з яких: основна заборгованість  за договором оренди в розмірі 16 177,11 грн., 3 % річних в розмірі 1413,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 937,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №16212-00 від 09.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати компенсації вартості спожитих комунальних послуг під час дії договору оренди, що дало підстави для нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат та відсотків річних згідно зі ст.625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 у справі №904/1130/18 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус" на користь Акціонерного  товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 16 177,11 грн. основного боргу, 1413,38 грн. – 3% річних, 5937,05 грн. інфляційних втрат та 1762,00 грн. судового збору.

          Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитих комунальних послуг під час дії договору оренди, що є підставою для сплати трьох відсотків річних за період з 21.04.2015 по 19.03.2018 та інфляційних втрат  за період з травня 2015 по лютий 2018; в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, викладеної у відзиві на позов – відмовлено, з огляду на переривання строку позовної давності здійсненням відповідачем оплат 19.03.2015 та 17.06.2015.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропріус" подало апеляційну скаргу про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

     При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, оскільки безпідставно не задовольнив заяву відповідача про застосування строку позовної давності стосовно вимог про стягнення 10580,11 грн та компенсаційних виплат, нарахованих на цю суму, з урахуванням п.п.2.3, 2.4 договору, за яким компенсація вартості комунальних платежів здійснюється орендарем щомісячно, на підставі рахунку орендодавця, який слід сплатити протягом 10 банківських днів, але не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому мало місце споживання послуги.  Таким чином, на підставі акту виконаних робіт № 472960/16212-00 та рахунку № 95156305 від 14.02.2015 на суму 5451,49 грн, виставлених на відшкодування вартості комунальних послуг за період з 15.01.2015 по 14.02.2015, останнім днем сплати є 27 02.2015, відповідно про порушення своїх прав позивач дізнався 28.02.2015; за актом виконаних послуг № 476213/16212-00 та рахунку № 95159930 від 28.02.2015 на суму 2666,58 грн, виставлених на оплату відшкодування вартості комунальних послуг за лютий 2015, останнім днем оплати є 16.02.2015, відповідно про порушення прав позивач дізнався 17.03.2015; за актом виконаних послуг № 472962/16212-00 та рахунку № 95156307 від 28.02.2015 на суму 2462,04 грн, виставлених на відшкодування вартості комунальних послуг за період з 15.02.2015 по 28.02.2015, останнім днем оплати є 16.02.2015, відповідно про порушення прав позивач дізнався 17.03.2015. З відповідною позовною заявою позивач звернувся до суду 21.03.2018, тобто, з пропуском строку, встановленого ст.257 ЦК України.  

          Також скаржник зазначає, що висновок суду, яким підтримано доводи позивача про переривання строку позовної давності фактом здійсненої оплати орендної плати не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки факт визнання та здійснення оплати за користування приміщенням жодним чином не свідчить про визнання відповідачем вимог позивача з компенсації вартості комунальних послуг, які скаржником не визнавались та не визнаються.

          Крім того, скаржник зауважує, що позивачем не доведене фактичне понесення ним витрат за надання комунальних послуг відповідачу; письмові докази, долучені до копії позовної заяви, отриманої відповідачем, жодним чином не засвідчені та відповідачем не отримувались; у вказаних документах зазначені невідомо ким затверджені та погоджені тарифи на теплопостачання, але не надано жодного доказу стосовно факту та обсягу надання цих послуг позивачем.

          Також скаржник вказує на те, що за умовами п.2.5 договору надання послуг за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг; долучені позивачем до позовної заяви акти виконаних робіт щодо відшкодування комунальних послуг не підписані з боку відповідача, що, на його думку, свідчить про відсутність факту надання таких послуг та безпідставність вимог позивача. При цьому позивачем не надано доказів вручення відповідачу цих актів та повернення їх відповідачем без підписання, а твердження  позивача про отримання цих актів та рахунків відповідачем 06.04.2015, не може підтверджуватись, на думку скаржника, рекомендованим повідомленням, оскільки рекомендоване повідомлення не містить інформації стосовно змісту самого поштового повідомлення; сам факт отримання відповідачем поштового повідомлення не може бути доказом того, що спірні акти та рахунки не були вручені відповідачу раніше.  

      Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, вважає рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем рахунків лише 06.04.2015, в зв`язку з чим слід застосовувати п.2.3 договору та, в даному випадку, ст.261 ЦК України. Також позивач, із посиланням на ст.264 ЦК України, зазначає про переривання строку позовної давності фактом здійснення відповідачем оплат 19.03.2015 та 17.06.2015, тобто, відповідач частково сплатив заборгованість за спожиті комунальні послуги (за січень 2015 року) та повністю оплатив орендну плату (за січень, лютий, березень 2015 року); спір між сторонами виник за сплату відшкодування комунальних послуг за лютий та березень 2015 року, тобто, на думку позивача, спір між сторонами існує стосовно здійснення платежів, нерозривно пов`язаних із користуванням отриманого в оренду приміщення, яке визнано відповідачем. Позивач зазначає про настання строку оплати, що встановлено п.2.3 договору, докази направлення рахунків долучені у копіях до справи та досліджені судом в оригіналі в судовому засіданні, доказом отримання рахунків є рекомендоване повідомлення, яке також в оригіналі досліджувалось судом, за цим рекомендованим повідомленням здійснено відстеження поштового відправлення (роздруківка сайту УДППЗ "Укрпошта"). Посилання відповідача про те, що вказане поштове відправлення не може свідчити про направлення спірних актів та рахунків відповідачу, спростовуються описом вкладення до цього листа; не підписання актів не свідчить про відсутність надання послуги, а підтверджує факт ухилення відповідача від виконання обов`язків за договором; посилання скаржника на те, що отримання 06.04.2015 поштового відправлення не свідчить про можливість отримання рахунків та актів раніше цієї дати, не підтверджено самим відповідачем жодним доказом в розумінні ст.74 ГПК України. Таким чином, на думку позивача, рахунки отримані відповідачем 06.04.2015, а строк їх оплати настав 21.04.2015.

          Стосовно  доводів апеляційної скарги про відсутність у справі доказів понесення позивачем витрат за надання комунальних послуг, позивач зазначає, що умовами спірного договору не передбачено додаткового підтвердження фактично понесених витрат на оплату комунальних послуг, крім виставлення рахунку та актів приймання-передачі наданих послуг (п.2.3, 2.5 договору), які відповідач не підписав та повернув без обґрунтування відмови від підписання; до матеріалів справи позивачем залучені акти зняття показів розрахункових приладів обліку за спірні місяці  та розшифровка рахунків, що є достатніми доказами розміру витрат, заявлених до стягнення; фактично понесені витрати саме на суму позову підтвердити неможливо, враховуючи, що об`єкти оренди не є окремими будівлями, за які позивач розраховується за окремими договорами, а є частинами адміністративних будівель, оплата за послуги в яких здійснюється в межах оплати підприємством в цілому по договорах на надання таких послуг; при цьому, враховуючи, що договором не передбачений обов`язок позивача доводи розмір витрат, позивач, у зв`язку із запереченнями відповідача, з метою обґрунтування позовних вимог, надав докази понесення витрат на комунальні послуги, обґрунтовуючи кожну статтю цих витрат та підтверджуючи її документально, за об`єктами оренди у спірному періоді.

          

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року (головуючий суддя – Коваль Л.А., судді – Білецька Л.М., Чередко А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України   справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам наданий строк для подання заяв, клопотань, додаткових доказів.

                              Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017   "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах"   ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

                              Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 року припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

          Згідно п. 3 ч. 1   ст. 31 ГПК України   суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

          Відповідно до частин 5, 7   ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.          

          На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/1130/18 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

          Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2018 для розгляду справи № 904/1130/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

          Ухвалою суду від 22.10.2018 справу № 904/1130/18 прийнято до провадження вказаною колегією суддів та вирішено розглядати в порядку письмового провадження.

      Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

         Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

        Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

       Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

      Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.         

03.12.2014 між Публічним  акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго", в подальшому акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (орендодавець за договором, позивач по справі)  та  Товариством  з обмеженою відповідальністю "Пропріус" (орендар за договором,  відповідач по справі)  укладено договір оренди №16212-00, відповідно до предмету якого в порядку та на умовах визначених договором, орендодавець  зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти  у тимчасове користування  (оренду) за плату та на обумовлений строк нерухоме майно - приміщення буфетів, які знаходяться за адресами:  шосе Запорізьке, 22 (площею 57,5 кв.м); вул. Ленінградська, 40 (площею 30,3 кв.м); пр. Труда, 4 (площею 94,68 кв.м) (п.1.1 договору (а.с.15-17)).   

За п.2.2 договору сторони обумовили, що розмір місячної орендної плати за цим  договором складає 11 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1916,67 грн, в тому числі:

- буфет (шосе Запорізьке, 22) - 3565,00 грн, в т.ч. ПДВ - 594,16 грн;

- буфет (вул. Ленінградська, 40) - 1955,00 грн., в т.ч. ПДВ - 325,83 грн;

- буфет (пр.Труда, 4) - 5980,00 грн, в т.ч. ПДВ - 996,67 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору, компенсація вартості спожитих комунальних послуг здійснюється Орендарем щомісячно на підставі рахунків орендодавця у термін 10 (десять) банківських днів з моменту отримання таких рахунків Орендарем та не входить до орендної плати.

Платежі, передбачені розділом 2 цього договору, орендар зобов'язаний  проводити щомісячно на підставі рахунків орендодавця протягом 10 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому мало місце споживання послуг. Рахунки  по орендній платі та компенсації вартості спожитих комунальних послуг орендодавець пред'являє в строк до 5 числа місяця, наступного за місяцем за який вносять відповідні платежі (п. 2.4 договору).

Пунктом 2.5. договору сторони передбачили, що надання послуг за цим договором  оформлюється актом приймання - передачі наданих  послуг.

Згідно з п. 5.3 договору, оплата оренди та комунальних послуг Орендарем здійснюється щомісяця у відповідності з п.п. 2.2. - 2.3. цього Договору, починаючи з дня передачі Приміщень, Майна та Обладнання в оренду за відповідними актами здачі-приймання по день їх фактичного повернення.

За п.8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його укладення і діє один місяць. Якщо жодна із сторін за 5 днів до закінчення строку дії договору письмово не заявила про припинення дії договору, то термін дії договору продовжується на наступний календарний місяць на тих же умовах, але не довше ніж по 31.12.2015 року.

На виконання умов договору позивачем відповідачу за актами здачі-приймання від 01.01.2015 були передані орендовані приміщення буфетів, а повернуті Орендарем 23.03.2015, що також підтверджується відповідними актами здачі-приймання (а.с.18-25).

Орендодавцем були складені та направлені на адресу орендаря акти виконаних робіт (надання послуг) та рахунки за  період з січня по березень 2015, зокрема:

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за оренду приміщення у січні № 468319/16212-00 від 31.01.2015 на суму 9545,00 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95151844 від 31.01.2015 на відповідну суму (а.с.26, 36);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за відшкодування вартості спожитих комунальних послуг № 468320/16212-00 від 31.01.2015 на суму 1627,69 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95151845 від 31.01.2015 на відповідну суму (а.с.27, 36);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за оренду приміщення у січні № 467423/16212-00 від 31.01.2015 на суму 1955,00 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95150399 від 31.01.2015 на відповідну суму (а.с.28, 37);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у січні  № 467793/16212-00 від 31.01.2015 на суму 563,39 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95150725 від 31.01.2015 на відповідну суму (а.с.29, 37);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) відшкодування вартості спожитих комунальних послуг № 472960/16212-00 від 14.02.2015 на суму 5451,49 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95156305 від 14.02.2015 на відповідну суму (а.с.30, 38);

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за оренду приміщення у лютому № 473998/16212-00 від 28.02.2015 на суму 11856,50 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95159932 від 28.02.2015 на відповідну суму (а.с.31, 41);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за відшкодування вартості комунальних послуг № 476213/16212-00 від 28.02.2015 на суму 2666,58 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95159930 від 28.02.2015 на відповідну суму (а.с.32, 39);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за відшкодування вартості комунальних послуг № 472962/16212-00 від 28.02.2015 на суму 2462,04 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95156307 від 28.02.2015 на відповідну суму (а.с.33, 40);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за відшкодування вартості спожитих комунальних послуг № 482309/16212-00 від 23.03.2015 на суму 5597,00 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95166119 від 23.03.2015 на відповідну суму (а.с.34, 42);  

- акт виконаних робіт (наданих послуг) за оренду приміщення у березні № 479603/16212-00 від 23.03.2015 на суму 9262,99 грн, на оплату якого був виписаний рахунок № 95166116 від 23.03.2015 на відповідну суму (а.с.35, 43).

Тобто, за період з 01.01.2015 по 23.03.2015 вартість оренди та компенсація спожитих комунальних послуг склала 50 987,68 грн.  

За надані послуги відповідач розрахувався частково, сплативши 19.03.2015 вартість орендної плати за січень 2015 по рахунках №№ 95151844, 95150399 на суми 9545,00 грн та 1955,00 грн (відповідно), та здійснивши оплату вартості спожитих у січні комунальних послуг на підставі рахунків №№ 95151845, 95150725 на суми 1627,69 грн та 563,39 грн, а також 17.06.2015 оплату вартості орендної плати за лютий-березень 2015 року по рахунках №№ 95159932 та № 95166116 на суми 11 856,50 грн. та 9262,99 грн, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача (а.с.51-53).

Заборгованість по рахунках №№ 95156305, 95159930, 95156307, 95166119 на загальну суму 16177,11 грн щодо відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у лютому та березні 2015 року залишилась несплаченою відповідачем, що і є підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

При цьому у позові позивач зазначив, що на виконання умов договору складав акти виконаних робіт та направляв рахунки відповідачу, які останній підписував та оплачував вибірково, повністю оплативши рахунки за січень (оренда та комунальні послуги), орендну плату за лютий та березень 2015 року, залишивши не підписаними акти за лютий та березень з наданих послуг по оренді та відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг, які позивач направив відповідачу 01.04.2015 та отримані відповідачем 06.04.2015, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, роздруківкою з пошукової системи сайту УДППЗ "Укрпошта" (а.с.44, 45).

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності стосовно актів виконаних робіт (наданих послуг): №№ 472960/16212-00 від 14.02.2015 на суму 5451,49 грн, №476213/16212-00 від 28.02.2015 на суму 2666,58 грн, № 472962/16212-00 від 28.02.2015 на суму 2462,04 грн, оскільки про порушення зобов`язань відповідачем за цими актами позивач дізнався відповідно 28.02.2015 та 17.03.2015, а з позовом звернувся 21.03.2018.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані належним чином свої зобов`язання з оплати вартості спожитих комунальних послуг, що підтверджується актами, рахунками, а строк позовної давності не застосував, зазначивши про його переривання фактом здійснення відповідачем оплат заборгованості орендної плати 17.06.2015.   

          Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, що регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі     ст. 11 Цивільного кодексу України     цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Згідно з положеннями частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.  До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

          Частиною 1 ст.793, ч.1 ст.795 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до   ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в   Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1   ст. 193 Господарського кодексу України     суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п.2.3 договору компенсація вартості спожитих комунальних послуг не входить до орендної плати та сплачується орендарем на підставі рахунку орендодавця у термін 10 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату. При цьому, платежі, передбачені розділом 2 договору, орендар зобов`язаний оплачувати на підставі рахунку орендодавця протягом 10  банківських днів з моменту пред`явлення рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому мало місце споживання послуги. Такий рахунок орендодавець має пред`явити в строк до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який вносяться відповідні платежі (п.2.4 договору).

Отже, з урахуванням відповідних умов договору, рахунки № 95156305 від 14.02.2015 (по акту № 472960/16212-00 від 14.02.2015) на суму 5451,49 грн, № 95159930 від 28.02.2015 (по акту № 476213/16212-00 від 28.02.2015)  на суму 2666,58 грн, № 95156307 від 28.02.2015 (по акту № 472962/16212-00 від 28.02.2015) на суму 2462, 04 грн, мали бути оплачені до 27.02.2015 та 16.03.2015 (відповідно), про що зазначив відповідач, але, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази їх надсилання позивачем відповідачу, в даному випадку слід керуватись п.2.4 договору, таким чином, оплата компенсації спожитих комунальних послуг за лютий 2015 року мала бути здійснена відповідачем не пізніше 20.03.2015 року.

Вказаних оплат відповідач не здійснив, таким чином, право позивача зі стягнення відповідної заборгованості на загальну суму 10580,11 грн було порушено з 20.03.2015.

З відповідним позовом позивач звернувся 21.03.2018, що підтверджується штампом канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області на першому аркуші позовної заяви, тобто з пропуском двох днів, трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України (такий строк сплив 19.03.2018).

    Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За приписами частин 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, за переліченими вище рахунками, строк позовної давності сплив, про що було зазначено відповідачем у відзиві на позов до винесення рішення по суті, що є підставою для відмови у позові в цій частині. Втім, господарський суд на вказане уваги не звернув, зазначивши про переривання строку позовної давності вчиненням відповідачем оплати орендних платежів 17.06.2015 року.

Згідно ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За приписами п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності в вирішенні господарських спорів" (зі змінами та доповненнями, яка є чинною на даний час) у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Згідно п.4.4 вище вказаного пленуму правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264   ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264   ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Колегія суддів зазначає, що за умовами п.2.3 договору компенсація вартості спожитих комунальних послуг не входить до орендної плати, тобто є самостійним платежем.

Таким чином, сплата відповідачем орендної плати 17.06.2015 не є фактом визнання ним обов`язку зі сплати компенсації спожитих комунальних послуг та не свідчить про переривання строку позовної давності з такого виду платежу, про що судом першої інстанції здійснений помилковий висновок.

Посилання позивача на необхідність керуватись в даному випадку п.2.3 договору, оскільки рахунки направлені відповідачу 01.04.2015 та отримані останнім 06.04.2015 не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вказане не свідчить про те, що відповідач не отримував рахунків раніше цієї дати та не свідчить про те, що право орендодавця не було порушено раніше. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що самим позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву було здійснено посилання, що акти виконаних робіт (наданих послуг за оренду та відшкодування вартості комунальних послуг) та рахунки  за січень, лютий, березень 2015 року направлялись відповідачу неодноразово, але єдиним доказом отримання таких рахунків є опис вкладення у цінний лист від 01.04.2015 та роздруківка з сайту УДППЗ "Укрпошта" про отримання відповідачем такого листа.

Що ж до рахунку № 95166119 від 23.03.2015 (по акту № 482309/16212-00 від 23.03.2015) на суму 5597,00 грн, то строк виконання зобов`язання за ним відповідно до п.2.4 договору встановлений до 20.04.2015, таким чином, за цим рахунком строк позовної давності не сплив та вказана вимога підлягає задоволенню.

          Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивачем нараховано до сплати відповідачу 3 % річних у сумі 1413,38 грн. за період з 21.04.2015 р.  по 19.03.2018 р. та інфляційні  в розмірі 5937,05 грн. за період  травень 2015 року-лютий 2018 року.

Вказані нарахування підлягають задоволенню частково, на суму заборгованості 5597,00 грн., відповідно задоволенню підлягають позовні вимоги зі сплати 3% річних у сумі 489,01 грн та інфляційні нарахування у розмірі 1985,87 грн, в решті вимог слід відмовити.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги стосовно недоведення позивачем розміру фактично понесених витрат на надання комунальних послуг та в цій частині доводів погоджується з твердженнями позивача, що договором, укладеним між сторонами передбачена умова лише щодо виставлення (й направлення) рахунків на суму спожитих послуг, які у справі наявні, й жодним чином не обумовлений обов`язок орендодавця здійснити розшифрування вказаних нарахувань, втім, позивачем на власний розсуд наведені такі розрахунки та витрати, в розрізі цілих адміністративних будівель, а не їх малої частини, яка передавалась в оренду.

          Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності наданих комунальних послуг за березень 2015 року по акту № 482309/16212-00 від 23.03.2015, з огляду на відсутність в ньому підпису відповідача, не приймаються колегією суддів, оскільки іншими доказами у справі, зокрема, актами здачі-приймання об`єктів в оренду та з оренди засвідчена передача відповідачу приміщень (буфетів) без будь-яких зауважень, зокрема, щодо технічного стану приміщення (водо-, електро-, тепло- постачання, тощо), факт користування цими приміщеннями засвідчений сторонами та підтверджений здійсненою оплатою оренди відповідачем за лютий та березень 2015 року, а факт непідписання акту з боку відповідача свідчить лише про неналежне виконання ним своїх договірних зобов`язань з його підписання.

          З огляду на доведене матеріалами справи користування відповідачем приміщеннями та оплату відшкодування комунальних витрат за січень 2015 року, оплату оренди за лютий та березень 2015 року з посиланням на рахунки, умови п.2.4 договору, колегія суддів керується "презумпцією належного виконання зобов`язань", передбаченого  ч.5 ст.12 ЦК України та вважає, що зобов`язання позивача з передачі необхідних документів, в тому числі рахунків з відшкодування спожитих комунальних послуг,  виконано належним чином, тому не бере до уваги доводи апеляційної скарги про неналежність як доказу поштового повідомлення, отриманого відповідачем 06.04.2015, в якому останньому, в черговий раз, надійшли рахунки.

          Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

          З огляду на те, що судом першої інстанції здійснені неправильні та передчасні висновки, на підставі наявних у справі доказах стосовно переривання строку позовної давності за трьома рахунками (та актами наданих послуг), колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення у справі.

          Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, слід задовольнити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки загальна ціна позову становить 23 527,54 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії  малозначних справ, у зв’язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.  

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд

                                                                

ПОСТАНОВИВ:

     Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус" м.Київ – задовольнити частково.

          Рішення  Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 року у справі № 904/1130/18 - скасувати.

          Прийняти нове рішення у справі.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус", м.Київ на користь Акціонерного  товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м.Дніпро 5597,00 грн основної заборгованості, 1985,87 грн  інфляційних втрат, 489,01 грн –  3% річних, 604,37 грн. судового збору.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Акціонерного  товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м.Дніпро на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріус", м.Київ 1736,45 грн судових витрат за подання апеляційної скарги на рішення суду.

          Видачу відповідних наказів згідно зі ст.327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

       Повний текст постанови виготовлено та підписано  26.11.2018 року.  

Головуючий суддя                                                                                       О.Г. Іванов

Суддя                                                                                                                С.Г. Антонік

Суддя                                                                                                         М.О. Дармін