ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Харків

Справа № 641/3089/17

Провадження № 22-ц/818/565/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1,

Представник позивача: ОСОБА_2;

Відповідач: ОСОБА_3,

Представник відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 травня 2018 року, ухваленого суддею Григор'євим Б.П.,-

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 817 249,56 грн та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивований тим, що 12.10.2016 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір оренди приміщення, згідно з п. 1.1 якого відповідач надала йому в користування офісне приміщення загальною площею 19,6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, будівля літ. А-6, поверх № 5, приміщення № 19 (офіс № 508). 14.10.2016 року між ним та відповідачкою була укладена додаткова угода до договору оренди приміщення від 12.10.2016 р., згідно з якою сторони виклали умови договору оренди приміщення від 12.10.2016 р. в новій редакції. Згідно з п. 1.1 Додаткової угоди орендодавець передав, а орендар прийняв у користування з першочерговим правом викупу офісне приміщення загальною площею 19,6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, будівля літ. А-6, поверх № 5, приміщення № 19 (офіс № 508). Відповідно до п. 1.4 Додаткової угоди орендодавець до підписання даного договору одержав від орендатора в борг грошові кошти в сумі 10 000 доларів США. Пунктом 2.2.5 Додаткової угоди передбачено, що орендодавець зобов'язується повернути орендатору суму позики, зазначену в п. 1.4 договору за 5 днів до плануємої дати розірвання даного договору або протягом 5 днів з моменту пред'явлення орендатором відповідної вимоги. Також орендодавець зобов'язаний сплатити орендатору пеню в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення повернення суми позики. На усні вимоги позивача повернути суму позики відповідач ніяким чином не реагувала. 26.04.2017 р. ОСОБА_1 направив письмову вимогу про повернення суми позики, яку відповідач отримала 10.05.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення, однак, незважаючи на це, відповідач так і не виконала своє зобов'язання.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди та договір позики за своєю правовою природою є різними договорами, які спрямовані на досягнення різних правових наслідків. Між сторонами не був укладений змішаний договір, У додатковій угоді не зазначено, на який строк вона отримала зазначені грошові кошти. Також додатковою угодою встановлені вкрай невигідні умови щодо порушення строків повернення позики. Позивачем не доведено факт передачі грошей ОСОБА_3

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Послідовність дій щодо укладення додаткової угоди викладена судом в оскаржуваному рішенні не відповідає поясненням позивача.

Висновок суду, що позивач не передавав гроші ОСОБА_3 спростовується пунктом 1.4 додаткової угоди, де вказано, що орендодавець до підписання даного договору одержав від орендатора грошові кошти у борг.

Суд безпідставно дійшов висновку, що між сторонами не укладався змішаний договір, адже в додатковій угоді викладені умови договору оренди приміщення з елементами договору позики в новій редакції та додаткова угода є договором, що змінив права і обов'язки сторін.

Суд, всупереч висновкам суду вищої інстанції не звернув увагу на справжню правову природу договору позики.

Висновок суду, що відсутність підпису на першому та другому аркушах договору та додаткової уваги свідчить про можливість зміни пунктів умов договору однією стороною без згоди іншої сторони грунтується на припущеннях.

Визнавши умови укладеного договору позики невигідними, суд вийшов за межі позовних вимог.

Вважає, що суд упереджено оцінив висновок судової почеркознавчої експертизи, вказавши, що підписи відповідача не можуть свідчити про укладення додаткової угоди.

Зазначає, що жодна сторона не заявляла вимог щодо визнання договору позики неукладеним, проте суд дійшов висновку, що вимоги позивача грунтуються на неукладеній додатковій угоді.

ОСОБА_3 до апеляційного суду надано відзив, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановленні під час розгляду справи.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач його представник і представник відповідача з"явились, надали суду пояснення. Після перерви, на стадії судових дебатів від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на поважність причин його відсутності за сімейними обставинами. Судова колегія з огляду на те, що представник приймав участь у розгляді справи і його заява не містить будь яких відомостей що мають значення для розгляду справи по суті, на підставі ст.372 ЦПК України вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, тому в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Судом встановлено, що 26.02.2016 року ОСОБА_3 придбала нежитлові приміщення: частина нежитлових приміщень підвалу № 8, 9, 9а, 25, 25а, 31, 40, 41, І, ІІ, частина нежитлових приміщень 1-го поверху № 12, 12а, 12б, 27, 27а, І, ІІ, частина нежитлових приміщень 2-го поверху № 26, ІІ, частина нежитлових приміщень 3-го поверху № 22, ІІ, частина нежитлових приміщень 4-го поверху № ІІ, частина нежитлових приміщень 5-го поверху № 14, 14в, 16, 17, 17а, 17б, 17 в, 20, 28, 29, ІІ, ІV, частина нежитлових приміщень 6-го поверху № 7, 11, 12, І, нежитлові приміщення п'ятого поверху № 19, 19а, 19б, в літ. «А-6», загальною площею 98,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Манерко Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 91.

Право власності ОСОБА_3 на зазначені приміщення підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

12.10.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди приміщення, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 в оренду офісне приміщення № 19 по АДРЕСА_1. Договір дійсний на протязі 11 місяців з дня його підписання. Договір складається з трьох сторінок, останній лист договору підписаний сторонами, дві перші сторінки не підписані.

Згідно з актом прийому-передачі приміщення по договору оренди від 12.10.2016 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 приміщення загальною площею 19,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення літ. А-6, поверх № 5, приміщення № 19 (офіс № 508). Акт підписаний сторонами.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надана додаткова угода від 14.10.2016 року до договору оренди приміщення від 12.10.2016 року. В пункті 1.4. Додаткової угоди зазначено, що орендодавець до підписання даного договору отримав від орендаря в борг грошові кошти в сумі 10 000 доларів США. Відповідно до п. 2.2.5 орендодавець зобов'язується повернути суму займу, зазначену в п. 1.4 Договору за 5 днів до запланованої дати розірвання даного договору або на протязі 5 днів з моменту пред'явлення орендарем відповідної вимоги. Також орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю пеню в розмірі 1 % від суми займу за кожен день прострочки повернення суми боргу. Крім того, додаткова угода до договору оренди приміщення передбачає право першочергового викупу орендованого приміщення орендарем. У разі продажу орендованого приміщення без належного письмового повідомлення орендаря з підтвердженням такого повідомлення, орендодавець повинен сплатити штраф в розмірі 50 % від суми займу, зазначеної в п. 1.4 договору. У разі ненадання орендарю права першочергового викупу орендодавець повинен сплатити орендарю штраф в розмірі 50 % від суми займу. Договір складається з трьох сторінок, останній лист підписаний сторонами.

26.04.2017 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ОСОБА_3 вимогу в якій просив на протязі 5 днів повернути йому грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, які вона отримала згідно з п. 1.4 додаткової угоди.

Відповідно до наданих позивачем опису вкладення від 26.04.2017 року зазначено, що ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 надіслано вимогу на 1 арк., та згідно з зворотним поштовим повідомленням зазначений лист вручений особисто ОСОБА_3 10.05.2017 року.

Той факт, що ОСОБА_3 надала адресовану їй вимогу, яка немає даних відправника, підпису та дати її відправлення, зміст вимоги не відповідає тексту вимоги наданої позивачем і вона була надіслана ОСОБА_1 26.04.2017 року про що свідчить наданий конверт, адресати на якому заповнені ОСОБА_1 до конверту додано опис вкладення від 26.04.2017 року, який є ідентичним наданому ОСОБА_1, то він не спростовує пред"явлення вимоги позивачем відповідачу.

01.11.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір субаренди приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ-6, поверх № 5, приміщення № 19, яка належить на праві власності ОСОБА_3 Відповідно до п. 4.1.1. договору розмір орендної плати та порядок оплати визначається сторонами додатковою угодою до даного договору. Договір складається з трьох аркушів та має підписи сторін на третій сторінці.

Згідно з наданою розпискою, ОСОБА_1 отримав в борг від ОСОБА_6 10 000 доларів США для передачі зазначеної суми ОСОБА_3 Зазначену суму займу зобов'язався повернути на протязі 30 днів з моменту пред'явлення вимоги. Розписка складена 14.10.2016 року.

ОСОБА_1 надано завірену копію висновку експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної в кримінальному провадженні № 12017220060001005, відповідно до якої зроблено висновок, що підписи від імені ОСОБА_3 у графах «Арендодатель» договору оренди приміщення від 12.10.2016 року, акту прийому-передачі приміщення за договором оренди від 12.10.2016 року і додаткової угоди до договору оренди приміщення від 14.10.2016 року виконанні ОСОБА_3.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (частини перша та другастатті 207 ЦК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів вважає встановленим, що позивач свої зобов'язання за договором позики виконав, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США. Так, в п. 1.4 Додаткової угоди до договору оренди приміщення від 12.10.2016 зазначено, що орендодавець до підписання даного договору отримав від орендатора в борг грошові кошти в сумі 10 000 дол. США. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про повернення вказаних коштів відповідачем, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором позики.

Доводи про те, що наявність підписів сторін лише на останній сторінці договору зумовило можливість його підміни є необґрунтованими, оскільки наявність підписів всіх сторін договору на кожному аркуші договору не передбачено ані законодавством ані спірним договором.

Доводи про розташування тексту на аркушах, про необхідність розміщення підписів частково на контрольному листі та частково на договорі, нелогічність укладення додаткової угоди могли б бути підставою для відмови у задоволенні позову, якщо б були доведені належними та достовірними доказами.

Доводи про неналежну форму, зміст та оформлення спірних договорів повинні були бути враховані відповідачем при укладенні договорів, адже сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доводи про задовільний майновий стан ОСОБА_3 також не може бути підґрунтям для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1

Доводи про укладення невигідного договору, що порушує баланс інтересів сторін у договорі, несправедливість його умов не можуть бути предметом розгляду у даній справі, проте можуть бути підставою для пред'явлення окремого позову відповідачем.

За таких обставин, наведені представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу доводи не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, тому не можуть бути враховані колегією суддів при вирішенні даного спору, адже доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Пунктом 2.2.5 Додаткової угоди передбачено, що орендодавець зобов'язується повернути суму займу, зазначену в п. 1.4 Договору за 5 днів до запланованої дати розірвання даного договору або на протязі 5 днів з моменту пред'явлення орендарем відповідної вимоги. Також орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю пеню в розмірі 1 % від суми займу за кожен день прострочки повернення суми боргу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Встановивши, що за Додатковою угодою до договору оренди приміщення від 12.10.2016 року сума боргу ОСОБА_3 становить 264 719 грн 47 коп., а сума пені значно перевищує розмір основної суми боргу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням наведеного, розмір пені, з урахуванням засад справедливості і пропорційності, підлягає зменшенню до суми основного боргу - 264 719 грн 47 коп.

В судовому засіданні колегією суддів був оглянутий оригінал договору оренди і додаткової угоди до договору оренди, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Стягненню підлягає з відповідача сума боргу у розмірі 264 719 грн 47 коп. та зменшений розмір пені в сумі 264 719 грн 47 коп., всього 529 438 грн 94 коп.

На підставі ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач звернувся, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення 817 249 грн. Позов задоволено на суму 529 438 грн 94 коп, що складає 64,8 % від заявлених позовних вимог. За подачу позову і апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 20 269,79 грн (8 269,79 грн до суду першої інстанції і 12 000 грн до апеляційної інстанції том1 а.с.4,109,117,142,175,193, том 2 а.с.87). Отже відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума 13 134,82 грн , що складає 64,8 % від 20 269,79 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ­­- задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 травня 2018 року в оскаржуваній частині - скасувати і ухвалити нове. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 264 719 (двісті шістдесят чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн 47 коп. і пеню в сумі 264 719 (двісті шістдесят чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн 47 коп, а також судовий збір в сумі 13 134,82 грн, всього 542 573 (п'ятсот сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят три) грн 76 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_3.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 23 листопада 2018 року