ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5522/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018, суддя І інстанції Шляхова О.М., місце складання м. Харків, повний текст складено 16.08.18 по справі № 2040/5522/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати неправомірним рішення про відмову у поновленні пенсії Позивачу викладене в рішенні від 13.13.2017 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком Позивачу з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вважає протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, вважає таку відмову в поновленні виплати пенсії, неправомірною і дискримінаційною, яка суперечать чинному законодавству, чисельній як національній так і міжнародній судовій практиці, у зв'язку із чим і подано даний адміністративний позов.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року у справі № 2040/5522/18 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, про зобов'язання вчинити певні дії.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 13.12.2017 р. про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком.

Визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про відмову у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, викладене в протоколі від 13.12.2017 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009р., як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням стажу та заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач - ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданий органом 2320, 16.03.1998 року, ІПН НОМЕР_1. З 01.05.1991 року, по досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому Московським райсоцзабезом м. Харкова до виїзду за кордон, що підтверджено наступними документами: відповідним пенсійним посвідченням; копією трудової книги. Позивач має статус «Ветерана праці».

Тобто, до виїзду за кордон з травня 1991 року позивач отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", але після виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю виплату пенсії було припинено.

Позивач через свого представника за довіреністю 04.12.2017 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії та її перерахунок у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.

За наслідком розгляду вказаної заяви, відповідачем було прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії за віком за відсутності документів, що підтверджують факт проживання (реєстрації місця проживання) в м. Харкові. Зазначену відмову відповідача за №1008/М-О від 02.01.2017 р. разом із протоколом УПФУ у Московському районі м. Харкова від 13.12.2017 р. про розгляд спірних питань отримано позивачем 16.01.2018 року.

Окрім того, в даному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 не надав оригінал документу, що підтверджує його належність до громадянства України, засвідчує особу, місце проживання та вік (паспорт), прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно заяви від 19.10.2017 року у зв'язку із недотриманням при поданні документів вимог вищезазначеного порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач через свого представника звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не було поновлено позивачу виплату пенсії за віком та не було здійснено належних її нарахувань та виплат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява, зокрема, про поновлення виплати пенсії, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії ( п.1.5 Порядку).

Пунктом 2.9 вказаного Порядку встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно п. 4.8. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме:

- п. 2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

- ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і до теперішнього часу інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Міжнародний договір між Україною та Державою Ізраїль стосовно призначення та виплати пенсії не укладено.

Отже, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки відповідачем протиправно не поновлено виплату пенсії позивачу з дня визнання неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог саме з 07.10.2009.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнная протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні виплати пенсії за віком, та зобов'язання здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2, починаючи з 07.10.2009, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням стажу та заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року у справі № 2040/5522/18 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 по справі № 2040/5522/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України..

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка

Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко