ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018                                                                                             Справа №  904/2374/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №18-0014/16218 від 22.03.2018, представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність №383 від 12.03.2018, посвідчення №000726 від 25.07.2014, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2374/18 (суддя Загинайко Т.В.; ухвалу постановлено о 13:03 год. у місті Дніпро)

за позовом Національного банку України, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2374/18 за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" зупинено підготовче провадження у справі №904/2374/18 за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет застави до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/15340/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України, третя особа - ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договорів застави від 25.03.2015 №36 та №37.

Зупиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив із того, що при вирішенні справи №910/15340/17 факт розірвання договору застави від 25.03.2015 №37 впливає на обґрунтованість позову у справі №904/2374/18.

Не погодившись з означеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (третя особа, апелянт) звернулося з апеляційною скаргою, в якій вважає, що Господарським судом були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2374/18 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином встановлені у справі №910/15340/17 обставини впливатимуть на оцінку доказів у справі №904/2374/18, якими Національний банк України обґрунтовує свої доводи у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову, з урахуванням презумпції правомірності правочину. Зазначає, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів визнання договору застави недійсним чи його розірвання, тобто презумпція правомірності договору застави не спростована, а отже всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. За твердженням апелянта порушення провадження у справі №910/15340/17, предметом спору в якій є розірвання договору застави, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є звернення стягнення на предмет застави. Апелянт вважає, що оскільки позовні вимоги Національного банку України у даній справі ґрунтуються на правовідносинах, що виникли з Договору застави, останній підлягає дослідженню господарським судом в силу положень статей 209, 210 Господарського процесуального кодексу України. Отже, на думку апелянта, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору застави, суд першої інстанції, у будь-якому випадку, мав перевірити правомірність цього договору, що підтверджує безпідставність зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи, предметом якої є вимоги про розірвання договору застави. За твердженням апелянта,  суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував  чим саме перебування на розгляді Київського апеляційного господарського суду договору застави перешкоджає встановленню та оцінки судом у даній справі обставин (фактів), які покладені учасниками даної справи в обґрунтування своїх вимог та заперечень, з огляду на наявні в матеріалах даної справи докази. Як вказує апелянт, при цьому судом першої інстанції не враховані норми статей 2, 114, 195 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи протягом розумного строку та зупинено провадження у справі, що призведе до безпідставного затягування її розгляду.

ОСОБА_3 акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач) у відзиві на апеляційну просить залишити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2374/18.

Відповідач стверджує, що у разі залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/15340/17, яким договір застави №37 від 25.03.2015 - розірвано, будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №37 від 25.03.2015, оскільки зобов'язання за договором застави у відповідача будуть припинені, а тому наявні передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі №904/2374/18 до розгляду справи №910/15340/17 в Київському апеляційному господарському суді.

Національний банк України (позивач) подав до суду апеляційної інстанції пояснення, в яких вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 про зупинення провадження у справі №904/2374/18 є незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм процесуального права. Так позивач вказує, що судом першої інстанції не зазначено в оскарженій ухвалі, яким саме чином з'ясування обставин у ході розгляду справи №910/15340/17 унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави №37 від 25.03.2015, та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі. Позивач вважає, що судом першої інстанції не обґрунтовано відсутність реальної можливості розглянути господарський спір по суті заявлених вимог на підставі наданих учасниками справи доказів. Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності  учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних  свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок  здійснити швидкий  та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

21.11.2018 до початку судового засідання відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника у судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №0440/6132/18, яке призначене до розгляду на 21.11.2018 на 13:10 год.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів суду апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відмовила в його задоволенні з тих підстав, що визнала неповажною причини неявки повноважного представника відповідача в судове засідання, яке призначене на 21.11.2018, оскільки матеріалами справи підтверджено, що представник ОСОБА_4, який зайнятий у іншій судовій справі, є не єдиним повноважним представником відповідача, інтереси якого представляла також ОСОБА_5 на підставі довіреності від 03.05.2018, щодо зайнятості якого суду не надано відповідних доказів. Крім того, відповідач є юридичною особою, яка, відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення  (самопредставництво юридичної особи), або через представника, і суду не надано доказів щодо неможливості такого самопредставництва. Разом із цим колегією суддів визнано, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає з'ясуванню суттєвих обставин даного спору.

У судовому засіданні 21.11.2018 представники позивача та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги третьої особи, просили її задовольнити.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 21.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Заслухавши суддю доповідача та пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено з матеріалів справи, що у червні 2018 року Національний банк України (позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач), в якій просив: - в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за Кредитним договором від 24.10.2008 №19 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в сумі заборгованості НОМЕР_1 грн. 02 коп., звернути на користь Національного Банку України стягнення на майно відповідача - Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що належить йому на праві власності - предмет застави за договором застави від 25.03.2015 №37, укладеним між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №656, встановивши спосіб реалізації предметів застави шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", а саме на майно згідно з переліком; - залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"; - розгляд справи проводити у закритому режимі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2374/18, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 31.07.2018 на 12:00 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2018 у справі №904/2374/18 було ухвалено розгляд справи №904/2374/18 проводити у закритому судовому засіданні.

Предметом позовних вимог у справі за №904/2374/18 є звернення стягнення на майно Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що належить йому на праві власності - предмет застави за договором застави від 25.03.2015 №37, укладеним між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №656.

В обґрунтування цих позовних вимог позивач вказує, що між Національним банком України (позивач, Кредитор, Заставодержатель) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником прав та обов'язків якого є ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (третя особа, Позичальник) укладено Кредитний договір №19 від 24.10.2008.

25.03.2015 між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач, Заставодавець) у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №19 від 24.10.2008 укладено Договір застави №37, відповідно до умов п.1.3. Договору застави, Заставодавець надав в заставу належне йому на праві власності рухоме майно у вигляді залізничного рухомого складу в кількості 172 одиниці згідно опису, що міститься в додатку №1 до вказаного Договору.

21.08.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо усунення порушень за Кредитним договором №19 від 24.10.2008.

Оскільки Позичальником та Заставодавцем зобов'язання за Кредитним договором не виконані, позивач набув право звернення стягнення на предмету застави та звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з даним позовом.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду в матеріали даної справи копію означеного Кредитного договору №19 від 24.10.2008; копію Договору застави №37 від 25.03.2015; копію висновку №АЕ/2017/233-58-7 про оцінку індивідуально визначеного майна; копію вимоги №41-009/58370 від 21.08.2017 з доказами відправки та отримання відповідачем; копії меморіальних ордерів на підтвердження видачі кредитних коштів.

Заперечуючи проти позову відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що: - у позивача відсутні законні підстави для звернення стягнення на заставлене майно; - невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а належним є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; - норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу" наділяють кредитора лише переважним правом відносно інших кредиторів боржника правом на задоволення вимог за основним зобов'язанням, а не правом, в загальному розумінні на задоволення вимог за основним зобов'язанням; - це право кредитора не поширюється на майнового поручителя порівняно із боржником, в протилежному випадку можна було б дійти хибного висновку про те, що наявність майнового поручителя взагалі не звільняє боржника від виконання свого обов'язку перед кредитором; - виконання зобов'язання за боржника саме майновим поручителем (заставодавцем) за рахунок належного йому майна не може залежати від небажання боржника або кредитора виконати або прийняти належне виконання зобов'язання; - АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" вважає, що Національний банк України умисно не вчиняє дії зі стягнення заборгованості за кредитним договором з ПАТ Комерційний банк "Приватбанк"; - прострочення кредитора, в тому числі відмова прийняти належне виконання, запропоноване боржником, є порушенням зобов'язання з боку кредитора; - відмова кредитора від прийняття виконання за основним зобов'язанням з метою звернення стягнення на майно, передане в заставу майновим поручителем, свідчить про його недобросовісність відносно останнього; - оскільки майновий поручитель (заставодавець) не є солідарним боржником, порядок пред'явлення вимоги кредитором відрізняється від того, що встановлений законом для відносин поруки, тобто кредитор не може заявити вимогу до заставодавця як до солідарного боржника за правилами статті 555 Цивільного кодексу України; - кредитор не має права відмовитися від прийняття виконання від боржника з тим, щоб звернути стягнення на предмет застави; - у разі звернення кредитора до боржника із вимогою про виконання основного зобов'язання, боржник зобов'язаний його виконати, оскільки конструкція застави не передбачає не тільки солідарності боржників, але й заміни заставодавцем боржника у основному зобов'язанні; - у випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога банком заставодавцю та боржнику не направлялася, позов про звернення стягнення на предмет застави є передчасним; - задоволення подібних позовних вимог до майнового поручителя можливе лише у разі, коли суду надані докази, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання; - до позовної заяви Національного банку України не надано доказів на підтвердження звернення до ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" з вимогою про погашення заборгованості (усунення порушень) за кредитним договором №19, як і не надано доказів неможливості виконання банком таких вимог, проте позивач звернувся до АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" з вимогою про усунення порушень за кредитним договором №19, а згодом і з позовом про звернення стягнення на предмет застави; - з окремої фінансової звітності ПАТ Комерційний банк "Привабанк" за дванадцять місяців, що закінчилась 31.12.2017р., вбачається, що НБУ не вимагав негайного погашення цих кредитів рефінансування на дату цієї окремої фінансової звітності; - сам боржник визнав, що кредитор не звертався до нього з вимогою погасити борг, доказів на підтвердження про зворотне позовна заява не містить; - Національний банк України також не звертався до ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №19, а відразу звернувся до АТ "Марганецький гірночо-збагачувальний комбінат" з позовом про звернення стягнення на предмет застави; - вжиттю заходів щодо звернення стягнення на майно заставодавця мають передувати дії Національного банку України, як заставодержателя (кредитора), щодо стягнення (списання) коштів з рахунку банку-боржника, і лише у випадку неможливості стягнення (списання) Національним банком України коштів з рахунків банку-боржника, Національний банк України вправі ініціювати заходи щодо звернення стягнення на заставне майно майнового поручителя; - АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" вважає, що у ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" наявна фінансова можливість виконати зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, але ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" умисно та недобросовісно ухиляється від виконання кредитного договору; - станом на 31.03.2018 на рахунку ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" в Національному банку України обліковується залишок у розмірі 8027 млн. грн., що підтверджується "Окремою проміжною скороченою фінансовою звітністю за три місяці, що закінчилися 31 березня 2018року", при цьому ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" ухиляється від погашення заборгованості за Кредитним договором  внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2464 245586 грн. 02 коп.; - недобросовісні дії ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", спрямовані на умисне перекладення свого обов'язку на майнового поручителя, не можуть мати наслідком звернення стягнення на майно заставодавця - АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"; - задоволення вказаного позову Національного банку України призведе до порушення права власності відповідача та порушення співвідношення прав та інтересів сторін забезпечувального та основного зобов'язань, що не узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та розумність), що закріплені у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України; - відповідач вважає, що вказана в позові сума заборгованості ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором від 24.10.2008 №19 позивачем не підтверджена належними документами; - на підтвердження стану заборгованості ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором від 24.10.2008 №19 Національний банк України надав розрахунок заборгованості, але будь-яких первинних документів (платіжних доручень, квитанцій, меморіальних ордерів) на підтвердження погашення ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" частини заборгованості Національний банк України не надав; - сума заборгованості ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором у розмірі НОМЕР_1 грн. 02 коп. не підтверджена документально та не є безспірною, у зв'язку з чим неможливо і дійти висновку про обґрунтованість нарахування позивачем процентів, пені за прострочення кредиту, пені за прострочення процентів; - вартість майна, на яке позивач просить звернути стягнення, є необґрунтованою.

20.07.2018 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просив зупинити провадження у справі №904/2374/18 до вирішення справи № 910/15340/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договорів застави від 25.03.2015 №36 та №37, укладених між ОСОБА_3 акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", якими забезпечувалось виконання зобов'язань  Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"  за кредитним договором №19 від 24.10.2008.

В цьому клопотанні відповідач зазначив що: - предметом даного позову є вимога про звернення в рахунок погашення заборгованості ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" перед Національним банком України  за Кредитним договором від 24.10.2008 №19, укладеним між Національним банком України та ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", стягнення на належне ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на праві власності рухоме майно, яке було передано в заставу на підставі договору застави від 25.03.2015 №37, укладеного між Національним банком України та ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", в кількості 172 одиниці згідно опису, що містяться в Додатку №1 до договору застави №37; - ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з позовом до Національного банку України про розірвання договорів застави від 25.03.2015 №36 та №37, укладених між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6; - рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/15340/17 позов було задоволено, договір застави від 25.03.2015 №37 розірвано; - на даний час справа перебуває в провадженні Київського апеляційного господарського суду і рішення у справі №910/15340/17 не набрало законної сили; - у разі залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/15340/17, яким договір застави від 25.03.2015 №37 розірвано, будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 25.03.2015 №37, оскільки зобов'язання за договором застави у відповідача будуть припинені.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2374/18 клопотання відповідача про зупинення провадження задоволено, підготовче провадження у справі №904/2374/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/15340/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України, третя особа - ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договорів застави від 25.03.2015 №36 та №37.

Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у справі № 910/15340/18 є, у тому числі, розірвання договору застави від 25.03.2015 №37, укладеного між Національним банком України  та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат". Відповідно до частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін  припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється; у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості  про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або розривається з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, у разі набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/15340/17, яким розірвано, у тому числі і договір застави від 25.03.2015 №37, укладений між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення  на предмет застави за договором застави від 25.03.2015 №37, оскільки зобов'язання за договором застави від 25.03.2015 №37 будуть припинені.

Таким чином, зупиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив із того, що при вирішенні справи №910/15340/17 факт розірвання договору застави від 25.03.2015 №37 впливає на обґрунтованість позову у справі №904/2374/18.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції з таким висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зупинення підготовчого провадження у справі погодитись не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та нормам процесуального права, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є:  верховенство права; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, зупинення провадження у справі може мати місце лише у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та у випадку неможливості встановити і оцінити обставини, що мають значення для справи на підставі зібраних у справі доказів.

Проте, матеріали справи містять достатньо доказів, належна оцінка яких у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України дозволить суду першої інстанції встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі та відповідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Так матеріали справи містять належним чином засвідчену копію Кредитного договору 319 від 24.10.2008 з додатковими угодами до нього (а.с. 49-83 том 1) та належним чином засвідчену копію договору застави №37 від 25.03.2015 (а.с. 84-89 том 1).

Матеріали справи містять копію рішення Господарського суду міста Києва  від 16.11.2017 у справі № 910/15340/17, яким задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат". Розірвано договір застави від 25.03.2015 №36, що укладений між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6. Розірвано  договір застави від 25.03.2015 №37, що укладений між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 151-1255 том 1).

Також в матеріалах справи наявна копія ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №910/15340/17 про прийняття апеляційної скарги Національного банку України на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/15340/17 до провадження (а.с. 156 том 1).

При цьому, колегія суддів апеляційного суду враховує, що розірвання договору спричиняє такий правовий наслідок як припинення обов'язків за договором з моменту такого розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, на час розгляду даної справи, Договір застави №37 від 25.03.2015, укладений між Національним банком України та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", є чинним, а його умови підлягають застосуванню судом під час розгляду справи та прийняття рішення, тобто будь-які перешкоди для розгляду даної справи відсутні.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що місцевий господарський суд не прийняв до уваги, що застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України можливо лише, якщо зупинення провадження у справі дійсно необхідно для вирішення спору, тобто за відсутності рішення, яке набрало силу, у іншій судовій справі суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, чого не вбачається у даному випадку, тому дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для зупинення підготовчого провадження у даній справі.

Апеляційний суд, також вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, на що в апеляційних скаргах посилаються, як позивач, так і третя особа.

Враховуючи усе вищевикладене, оскаржену ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2374/18 про зупинення провадження слід скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та за невідповідності висновків суду обставинам справи, а дану справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати третьої особи (скаржника) у сумі 1762,00 грн., понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 та підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню за його рахунок, остаточний розподіл яких слід здійснити за результатами розгляду справи по суті спору.

Керуючись статтями 129, 269, 270-271, 275, 280 ч. 1 п.п. 3 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2374/18 - скасувати.

Направити справу №904/2374/18 для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в сумі 1762 грн. 00 коп. у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на ОСОБА_3 акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", остаточний розподіл яких здійснити за результатами розгляду справи по суті спору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 26.11.2018.

Головуючий суддя                                                                                І.М. Подобєд

Суддя                                                                                                    Е.В. Орєшкіна

Суддя                                                                                                    Л.П. Широбокова