ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 2010/5609/12

провадження № 22-ц/818/1159/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. ,

Учасники справи:

позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом - Русько-Лозівська сільська рада,

за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і витребування земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Русько-Лозівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року, ухвалене суддею - Жорняк О.М.

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2017 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду із зазначеними позовом, посилаючись на те, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 22 сесії 5 скликання від 04.04.2008 ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0, 1500 га в АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 04.04.2008 ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 30.07.2008.

Однак, рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 04.04.2008., на підставі якого виготовлено вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області Муравським В.А.

Факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення встановлено у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням голови Русько-Лозівської сільської ради Муравського В.А.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою Муравським В.А. без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 та 11.08.2014, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням Муравського В.А., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим номером №648, ОСОБА_1 продала земельну ділянку площею 0.1500 га по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2

Крім цього, відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10-20-0.23.18-50/109-17 від 30.03.2017 спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та знаходиться за межами с. Руська Лозова Дсргачівського району Харківської області.

У зв'язку із зазначеним позивач просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 0,1500 га серія НОМЕР_2 від 30.07.2008, виданий на ім'я ОСОБА_1, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869300343. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3), розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із позовом до Русько-Лозівської сільскої ради про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову представник позивача (відповідача) ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2010 року (а.с. 210) продавець ОСОБА_1 продала, а покупець ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, АДРЕСА_1. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер НОМЕР_3 й є її добросовісним набувачем.

В договорі зазначено, що продавцю ОСОБА_1 земельна ділянка належить на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Управлінням земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області 30.07.2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869300343. Документально було підтверджено відсутність на час укладення договору обтяжень та обмежень, а також заборон відчуження вказаної земельної ділянки.

Продавець свідчив, що земельна ділянка ним відчужена (п.5). Вказано, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (п.9), а також що цей договір підлягає державній реєстрації, а також що відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на відчужувану земельну ділянку підлягає державній реєстрації в управлінні Дєржкомзему (посвідчувальний напис). До договору додано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 .

Вказаний договір як правочин зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг від 21.11.2010 року.

Право власності на земельну ділянку у продавця ОСОБА_1 припинилося з укладенням нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2010. та його (договору) державної реєстрації. А право власності покупця ОСОБА_2 не може бути зареєстроване внаслідок накладеної 23.08.2012 органом прокуратури заборони, що необґрунтовано та непропорційно тривалий час обмежує майнові права ОСОБА_2, внаслідок чого позивач змушений був звернутися за захистом своїх прав до суду та просив визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, АДРЕСА_1. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер НОМЕР_3.

Просить визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року позовні вимоги керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 0,1500 га серія НОМЕР_2 від 30.07.2008, виданий на ім'я ОСОБА_1, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869300343. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_1) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3), розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Русько-Лозівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову прокурора відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звернення прокурора до суду із вказаним позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є порушенням процесуальної рівності сторін у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вказує, що з огляду на предмет та підстави позову вимоги було пред'явлено прокурором в інтересах того ж держаного органу, який згідно наявних у відповідних час аналогічних повноважень виносив оскаржуваний держаний акт, тобто по суті особа позивача та відповідача, в інтересах якої подано позов збігаються, й позивач підтримує вимоги до себе, що суперечить ст. 48 ЦПК України. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути відповідачами, оскільки не виносили оспорюваного прокурором державного акту і задоволення позову в цій частині щодо них як відповідачів не відповідає матеріалам справи.

Також посилається на те, що прокурором не надано доказів розмежування земель с. Руська Лозова та інших прилеглих населених пунктів Дергачівського району. У зв'язку із чим висновку суду про те, що спірна ділянка має сільськогосподарське призначення та знаходиться поза межами с. Руська Лозова є бездоказовими та спростовуються правовстановлюючими документами на спірну земельну ділянку, рішеннями про надання дозволу на розробку проекту та передання її у власність ОСОБА_1 Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість застосування строку позовної давності. Також звертає увагу на те, що право власності на земельну ділянку у продавця ОСОБА_1 припинилося, з укладенням нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2010 року та його держаної реєстрації. А право власності ОСОБА_2, у якої виникли майнові права покупця, які не є правом власності не може бути зареєстроване внаслідок накладених органом прокуратури та суду заборони, що необргунтовано та непропорційно тривалий час обмежує майнові права ОСОБА_2

Керівник Дергачівскьої місцевої прокуратури надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що відповідачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів, які б свідчили про обізнаність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті спірних рішень та передачу земельної ділянки в у власність ОСОБА_1, у зв'язку із чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у позові у зв'язку із спливом строку позовної давності. Також зазначає, що право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст. 131-1 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 2, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та ст. 45 ЦПК України (в редакції на час пред'явлення позову), отже що ні на законодавчому, ні на відомчому рівні будь-яких перепон для пред'явлення прокурором будь-якого рівня позову до суду не встановлено. Посилається на те, що лист відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10-20-0.23.18-50/109-17 від 30.03.2017 року, постанови Золочівського районного суду Харківської області складені відповідно до вимог діючого законодавства і є носіями доказової інформації про виявлення порушень вимог законодавства, а також належними та допустимими доказами у розумінні ст. 58, 59 ЦПК України (в редакції на час пред'явлення позову) та зазначені у вказаних документах висновки не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 22 сесії 5 скликання від 04.04.2008 ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1500 га в АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 04.04.2008 ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 30.07.2008 року.

Факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення встановлено у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням голови Русько-Лозівської сільської ради Муравського В.А.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення складено та підписано особисто Руські Лозівським міським головою Муравським В.А. без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 та 11.08.2014, прийняті за результатами розгляду) кримінальної справи за обвинуваченням Муравського В.А., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,1500 га не приймалося.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим номером №648, ОСОБА_1 продала земельну ділянку площею 0.1500 га по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10-20-0.23.18-50/109-17 від 30.03.2017 спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави за відсутності прийнятого у встановленому порядку рішення компетентного органу, отже право власності ОСОБА_1 було набуте протиправно. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року визначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п*ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, строк позовної давності є строком пред*явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб*єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред*явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред*явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, посилався на те, що факт протиправного вилучення земельної ділянки встановлено постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року так 11 серпня 2014 року.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не заслуговують на увагу.

Дійсно Постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року встановлено, що рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 22 сесії 5 скликання від 04.04.2008 про безоплатну передачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, є завідомо ложним та підробленим головою сільради Муравським В.А., який його самостійно виготовив, підписав та завірив печаткою, без розгляду зазначеного питання на сесії Вказані дії Муравського В.А., в тому числі щодо видачі рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Від кримінальної відповідальності Муравського В.А. звільнено на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році». (а.с. 12-15 том 2)

Так, з матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа відносно Муравського В.А. була розпочата 09.02.2012 року, обвинувальний акт був затверджений та переданий до суду у 2012 році.

Отже, станом на вказаний час, прокуратурі було достовірно відомо, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1500 га в. АДРЕСА_1, був виданий відповідачу за відсутності рішення Русько-Лозівської селищної ради, тому їх доводи стосовно того, що прокуратурі до ухвалення судових рішень не було відомо про відсутність рішення сільської ради, спростовуються вищезазначеними фактами. У звязку з чим, прокурор з цього часу також мав можливість пред*явити позов до відповідача. Проте, правом на звернення до суду з позовом прокуратура у встановлені строки не скористалась.

З матеріалів справи вбачається, що первісний позов прокурора Дергачівського району в інтересах Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області був залишений без розгляду за заявою позивача ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 травня 2017 року.

Із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і витребування земельної ділянки - в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до суду лише 31.03.2017.

Суд першої інстанції у порушення вимог закону дійшов висновку, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

До позовних вимог про витребування майна, у тому числі державної форми власності, застосовується трирічний строк позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом і тому числі визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.

Як вбачається з правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року по справі № 6-46цс14, відповідно до статі 126 (в редакції чинній до 05.03.2009 року), статей 152, 155 ЗК України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце уразі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Також Верховним судом України в постанові від 12 червня 2013 року по справі № № 6-32цс13 висловлено правову позицію, згідно якої законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 УK України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року, посилався на те, що у контексті скасування через шість років помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» при виправленні своєї помилки покладає на державні органи обов*язок діяти невідкладно. Крім того, повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний впливає на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленому ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи було встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий ОСОБА_1 з порушенням встановленого порядку. При видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку було відсутнє рішення сільської ради щодо надання земельної ділянки. Отже позовні вимоги, пред'явлені прокурором в інтересах держави є обґрунтованими, прокурором обраний належний спосіб захисту.

Між тим, відповідачі заявили про застосування позовної давності, поважних причин пропуску такого строку не встановлено, тому у задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області необхідно відмовити з цих підстав.

Водночас, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку задоволенню не підлягають.

Так, ОСОБА_2 вважає своє право власності не визнаним, оскільки таке її право не може бути зареєстроване внаслідок заборон, накладених прокуратурою та судом, що необґрунтовано та непропорційно тривалий час обмежує її майнові права.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Колегія суддів вважає, що заходи забезпечення, що були вжиті в ході розгляду кримінальної та цивільної справи, які перешкоджали ОСОБА_2 у реєстрації права власності, неможна вважати невизнанням її права власності у розумінні зазначених норм, оскільки такі заходи є тимчасовими, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 травня 2018 року - скасувати.

У задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і витребування земельної ділянки - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Русько-Лозівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна