Справа № 569/7238/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Михайленко О.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мазурка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» та Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та до державного реєстратора - Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В позові вказує, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено іпотечний договір квартири №0707/16/1 від 12.07.2007р. та додаткову угоду №1 від 02.11.2009р. до даного іпотечного договору. Предметом іпотечного договору є трьохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала на праві власності позивачці. Відповідно до додаткової угоди №1 від 02.11.2009р. до іпотечного договору, іпотекою забезпечуються виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору №0707/16 від 12.07.2007р. з повернення кредиту у сумі 14900,88 доларів США в термін до 08.10.2019р. та кредитного договору №0707/16/1 від 29.10.2009р. з повернення кредиту у сумі 97064.52 грн. в термін до 08.10.2019р. Також вказує, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_5, було зареєстровано право власності на вказану квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк». Зазначає, що вказана реєстраційна дія та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України №1127 від 25.12.2015р., Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому вважає, що прийняте рішення про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала надала пояснення стосовно заявлених вимог та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від ПАТ КБ «ПриватБанк» відзиву на позовну заяву не надходило, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Мазурок А.А. в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення суду що проведення державної реєстрації права власності, а саме квартири АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк» є правомірним, а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_5 не підлягає скасуванню, а також підтримав відзив на позовну заяву поданий приватним нотаріусом ОСОБА_5 Вважає що у задоволені позовних вимогах позивачки слід відмовити.

Приватний нотаріус ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги не визнає, а також надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на майно, що виступає забезпеченням за споживчими кредитами у національній валюті, та зазначає, що додатковою угодою до іпотечного договору №0707/16/1 від 12.07.2017р. забезпечувалося також іпотекою зобов'язання і у національній валюті. Також зазначає, що ним було отримано від відповідача 1 копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.01.2015р., що підтверджує завершення 30 - ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення зважаючи на наступне.

Між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір про надання кредиту на споживчі цілі №0707/16 від 12.07.2007 року та додаткова угода №1 від 29.10.2009р. до кредитного договору №0707/16 від 12.07.2007 року від 29.10.2009р., сума наданого позивачці кредиту становила 14900,88 доларів США, термін повернення кредиту встановлений не пізніше 08.10.2019р. Також, між зазначеними сторонами було укладено кредитний договір про надання кредиту на споживчі цілі №0707/16/1 від 29.10.2009р., сума наданого кредиту становила 97064,52 грн., термін повернення кредиту встановлений не пізніше 08.10.2019р.

В забезпечення виконання зобов'язань по зазначеним кредитним договорам, позивачкою та відповідачем 1 було укладено іпотечний договір №0707/16/1 від 12.07.2007р. та додаткову угоду до іпотечного договору №1 від 02.11.2009р. Предметом іпотеки, згідно іпотечного договору є квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві власності позивачці, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.12.2004р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №6000042 від 23.12.2004р. та витягом з державного реєстру правочинів за №492722 від 16.12.2004р.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 74683546, сформованого 02.12.2016р., наявного у матеріалах справи, слідує, що державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_5, Рівненського міського нотаріального округу, Рівненської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого зареєстровано право власності на майно що належало позивачці та було предметом іпотеки, а саме квартира АДРЕСА_1, за ПАТ КБ «ПриватБанк». У витязі зазначено, що підставою виникнення права власності є іпотечний договір квартири №0707/16/1 від 12.07.2007р. та додаткова угода №1 до іпотечного договору від 02.11.2009р. Також зазначено що підставою виникнення іпотеки є додаткова угода №1 до іпотечного договору №0707/16/1 від 02.11.2009р., та що строк виконання основного зобов'язання до 08.10.2019р., розмір основного зобов'язання складає 27033,95 долари США.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку», основне зобов'язання це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

У відповідності до ч. 3 ст.33 Закону України"Про іпотеку" «звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя».

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку"- договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 29 іпотечного договору квартири №0707/16/1 від 12.07.2007р., передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку, зокрема шляхом переходу права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця.

Згідно ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази про те що позивачка повідомлялася державним реєстратором ОСОБА_5 про отримання ним заяви від ПАТ КБ «ПриватБанк» про проведення реєстраційної дії, що стосується її майна. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачка на момент звернення стягнення на предмет іпотеки перебувала за кордоном, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті.

Також, згідно п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

До матеріалів справи, відповідачем було долучено лист за №30.1.0.0/2-ЕВО від 27.12.2014р. про виконання зобов'язання за кредитним договором №0707/16/1 від 02.11.2009р. позивачкою на суму заборгованість - 24 715,57 грн. та копію рекомендованого повідомлення. Опис вкладення з відміткою до такого листа відсутній. Представник позивачка заперечувала факт отримання позивачем такого листа та стверджувала що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у неї вже не існувало зобов'язання по поверненню кредиту у національній валюті у сумі 24 715,57 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони не надали суду доказів того, що на момент звернення стягнення на майно позивачки у неї існувало зобов'язання по гривневому кредиту та у якій сумі.

Згідно витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого державним реєстратором ОСОБА_5 слідує, що підставою виникнення права власності був іпотечний договір квартири №0707/16/1, серія та номер: 4890, виданий 12.07.2007 року та додаткова угода №1 до іпотечного договору №0707/16/1, серія та номер:4621, видана 02.11.2009р. Також у витязі зазначено, що розмір основного зобов'язання - 27033,95 долари США.

Пункт 1.2 додаткової угоди №1 від 02.11.2009 року до іпотечного договору №0707/16/1 від 12.07.2007р. передбачає, що іпотекою забезпечується як зобов'язання у іноземній валюті так і зобов'язання у національній валюті.

На момент реєстрації права власності на квартиру позивачки за ПАТ КБ «ПриватБанк» державним реєстратором ОСОБА_5 не було враховано того факту, що в Україні діє Закон України «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так відповідно до ст. 1 закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Вказаний закон є підставою, що унеможливлює вжиття органами посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього закону на період його чинності.

Також, з огляду на вище викладене суд вважає, що відповідачем Приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було порушено ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме не повідомлення позивачки, як власника об'єкта нерухомого майна, щодо отримання заяви від ПАТ КБ «ПриватБанк» про вчинення реєстраційної дії щодо майна позивачки.

Крім того, суд вважає, що на момент укладення 30.11.2016 року оспорюваного правочину дії ПАТ КБ «Приватбанк» по відчудженню іпотечного майна за споживчим кредитом без згоди власника суперечили закону, не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів в рівних частках підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 393 ЦК України, ст.33,35,36,37 Закону України «Про іпотеку», ст. 20,24,26 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 352,354,355 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» та Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32693487 від 02 грудня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про державну реєстрацію за ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 350 (триста п'ятдесят) гривень 40 копійок.

Стягнути з Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 350 (триста п'ятдесят) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (код ЄДРПОУ 14360570), місцезнаходження: м. Київ, вул.Грушевського,1Д, поштовий індекс 01001;

Відповідач: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, місцезнаходження: АДРЕСА_2

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя І.О.Гордійчук