Справа № 2-258/2010року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09  лютого  2010 року.

          Маловисківський  районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого – судді Вдовіченка  М.М.

при секретарі — ОСОБА_1.

розглянув у відкритому судовому  засіданні  в  залі  судових  засідань в  Маловисківського районного суду  в  м. Мала Виска справу за  позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ :

           Позивачка звернулася  з позовом до відповідача  посилаючись на те, що 10 січня 1987 року вони уклали шлюб, від подружнього життя мають неповнолітнього сина  ОСОБА_4. Однак, спільне життя не склалося, вони припинили фатичні шлюбні стосунки тому, позивач  просить суд розірвати шлюб укладений між нею і відповідачем.

     В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги і відмовилася

 від примирення з відповідачем.

    Відповідач в судове засідання не з”явився подав заяву про розгляд справи без його участі  позов  визнав повністю.

   Заслухавши пояснення позивачки , дослідивши матеріали справи, суд встановив слідуючі обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини.

     10 січня 1987 року позивачка  по справі уклав шлюб з ОСОБА_3, – відповідачем по справі, шлюб зареєстровано у відділі РАЦС Кіровоградского міськвиконкому  актовий запис № 47. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище позивачки /Зюман/  змінено на ОСОБА_3 що підтверджується відомостями свідоцтва про укладення шлюбу І-ОЛ № 428883 (а.с. 6). Від подружнього життя сторони мают неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде проживати біля матері.  

      Однак, шлюб фактично розпався через регулярні і тривалі конфлікти між пожружжям, що виникають з побутових питань. Внаслідок цих конфліктів сторони втратили почуття взаємної поваги та любові, фактично припинили шлюбні стосунки, вважають подальше сумісне проживання неможливим. Примирення між сторонами неможливе.

     Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

     Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

         Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне проживання і збереження сім”ї стали неможливими і суперечить інтересам сторін. Тому, суд вважає, що позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

       Приймаючи до уваги, що позивачам сплачено судові витрати по розгляду справи (а.с. 2, 3), з відповідача підлягає стягненню в дохід держави державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу.

     Керуючись ст.ст. 56, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 209, 213, 215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ :

           Позовні вимоги задовольнити повністю.

           Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2(дошлюбне прізвище – Зюман)  і ОСОБА_3 зареєстрований у відділі РАЦС Кіровоградского міськвиконкому  актовий запис № 47.  

           Стягнути з ОСОБА_3  на користьприЛіфрідової ОСОБА_5 38 ( тридцять вісім) грн.50 коп, відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3  при видачі свідоцтва про реєстрацію розірвання шлюбу державне мито в дохід держави у сумі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп.

           Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Маловисківський  районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

           Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                     Головуючий :                                                                      М.М. Вдовіченко.