Головуючий суду 1 інстанції -Акулов Є.М.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 6-128/2009р.

Провадження № 22-ц/810/289/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів Коротенка Є.В., Яреська А.В.

за участю секретаря Єгорової О.П.,

учасники справи:

боржник ОСОБА_2,

представник боржника ОСОБА_3,

заявник ВДВС Кремінського районного управління юстиції

стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 30 грудня 2009року, ухвалене у складі судді Акулова Є.М. у м.Кремінна 30.12.2009 року

у цивільній справі за поданням державного виконавця ВДВС Кремінського районного управління юстиції щодо тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх цивільно-правових зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 30 грудня 2009 року тимчасово обмежено ОСОБА_2 право виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції скаржник просить скасувати зазначену ухвалу.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що заявник ВДВС Кремінського районного управління юстиції Луганської області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 посилаючись на те, що на примусовому виконанні у ВДВС знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Український промисловий банк» боргу на суму 75215,42 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Лутугінського районного округу Луганської області Суперфін Б.М. №320 від 21.09.2009 року та оскільки таке обмеження можливе тільки за рішенням суду, просив суд вирішити питання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, але, як вважає скаржник, таке обмеження є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи при наявності ухилення цієї особи від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, державним виконавцем не доведено, що ОСОБА_2 ухилявся від виконання зобов'язань, будь-які докази того, що боржник отримував постанову про відкриття виконавчого провадження у справі відсутні, також боржник не був повідомлений про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду, також у справі відсутнє судове рішення, яким на боржника покладено обов'язок щодо виконання зобов'язання, на що суд першої інстанції уваги не звернув та постановив незаконну ухвалу.

Заявник ВДВС Кремінського районного управління юстиції та стягувач ТОВ «Український промисловий банк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Заявник, боржник та стягувач, яких було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи від останніх на адресу апеляційного суду не надходило.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України без участі зазначених осіб за участю представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що Кремінським районним судом відповідно до акту №1 від 15.01.2014 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, справа за поданням ВДВС Кремінського РУЮ про тимчасове обмеження виїзду за кордон ОСОБА_2 була знищена, а.а.с.2,3.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 28.09.2018 року відновлене втрачене судове провадження в цивільній справі за поданням державного виконавця ВДВС Кремінського РУЮ щодо тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх цивільно-правових зобов'язань.

Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2, який народився 28.07.1971 року, громадянина України, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, право виїзду за межі України до виконання ним своїх цивільно-правових зобов'язань, а.а.с.79-81.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Так, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що приймаючи рішення про задоволення подання суд першої інстанції, відповідно до мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, прийняв до уваги роз'яснення Міністерства юстиції та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.06.2008 року № 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконання зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладених на них рішеннями судів, та врахував великий розмір заборгованості боржника та можливість його в будь-який момент виїхати за межі України, що, як вважав суд, може ускладнити чи зробити неможливим виконання судових рішень, та дійшов висновку про те, що подання підлягає задоволенню.

Іншого обґрунтування наявності підстав для задоволення подання у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не зазначено.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов такого висновку при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності заявником обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав доведеними, з порушенням норм процесуального права.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань (пункт 5); якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Цивільний процесуальний кодекс України, який діяв на час спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції було доповнено статтею 377-1, якою було врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

За змістом пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виходячи з аналізу законодавства, що регулює ці правовідносини ухиленням є дії (бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні боржником обов'язків по виконанню рішення суду, однак особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Відповідно до положення частини 2 статті 10 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали та статті 81 ЦПК України, яка є чинною на час апеляційного перегляду справи, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання». Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, оскільки справа судом розглядалась негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього і покладається тягар доказування.

Враховуючи, що Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, суду першої інстанції належало з'ясувати, чи дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків та на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається з описової частини оскаржуваної ухвали заявник у заяві посилався на те, що ОСОБА_2 на виконання виконавчого напису №320 від 21.09.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Лутугінського районного нотаріального округу Луганської області Суперфін Б.М. зобов'язаний сплатити борг на користь ТОВ «Український промисловий банк» в сумі 75215,42грн., однак від сплати заборгованості боржник ухиляється, місце проживання та роботи не відомо, прийнятими заходами місце проживання боржника не встановлено, стягнення заборгованості не проводилось з моменту набрання чинності рішеннями судів.

Як вбачається з матеріалів справи постановою державного виконавця від 30.09.2009року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №320 виданого 21.09.2009 року приватним нотаріусом Лутугінського районного нотаріального округу Суперфін Б.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Український промисловий банк» боргу в сумі 75215,42 грн., який набрав чинності 21.09.2009 року та поданого на примусове виконання 29.09.2009року, а.с.37.

Відповідно до зазначеної постанови боржнику пропонувалось добровільно виконати виконавчий напис нотаріуса до 07.10.2009 року, копія постанови повинна була бути направлена сторонам виконавчого провадження та органу або посадовій особі, яка видала документ, також останнім було роз'яснено право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та право на оскарження постанови в 10-ти денний строк з моменту її одержання.

За доводами скаржника, ОСОБА_2 не було відомо про наявність виконавчого напису нотаріуса та про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає, що зазначений довід заявником не спростований.

Так, в матеріалах справи міститься супровідний лист №11293 від 30.04.2009 року ВДВС Кремінського РУЮ про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, на якому не зазначена адреса отримувача ОСОБА_2, а.с.38, що дає підстави вважати про неналежне повідомлення останнього про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з акту державного виконавця від 30.09.2009 року державним виконавцем Тарануха М.Л. встановлено, що боржник ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 не проживає, місцезнаходження його невідомо, за вказаною адресою не з'являється більше двох років, а.с.41, при цьому, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.09.2009року адреса боржника ОСОБА_2 зазначена: АДРЕСА_3

Також, як вбачається з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №24850058 від 30.09.2009 року власник об'єкта обтяження АДРЕСА_4 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, а.с.40.

Реєстрація та місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 зазначено у договорі купівлі-продажу житлового будинку з будівлями від 28.11.2006року, а.с.45 та витягу з Державного реєстру правочинів, а.с.47.

Крім того, відповідно даних копії паспорта ОСОБА_2 зареєстрованим місцем проживання останнього є АДРЕСА_1, а.с.56.

Належного повідомлення боржника ОСОБА_2 про наявність виконавчого напису нотаріуса та виконавчого провадження за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та задовольнив подання без достатніх для цього підстав.

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника про те, що місце проживання ОСОБА_2 невідоме та прийнятими заходами місце проживання боржника не встановлено а також про те, що ОСОБА_2 від сплати боргу ухиляється.

Заявником не доведено факт умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання, а тому підстави, передбачені законом щодо тимчасового обмеження права ОСОБА_2 у виїзді за межі України, відсутні.

Відповідно до п.п.1-4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені апеляційним судом порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення з цього питання.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 30 грудня 2009 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенн подання державного виконавця ВДВС Кремінського районного управління юстиції щодо тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх цивільно-правових зобов'язань.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 26.11.2018 року.

Головуючий І.О.Дронська

Судді Є.В. Коротенко

А.В.Яресько