справа № 2 а- 908/10
П О С ТА Н О ВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2010 року суддя Антрацитівського міськрайонного суду Філіпенко Л.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації по втраті годувальника
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області ( далі УПСЗН) про визнання дій управління протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації по втраті годувальника. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилаеться на те, що вона є дружиною громадянина, який помер 21 вересня 2009 року, і смерть якого пов'язана із Чорнобильською катастрофою.
За умовами спеціального Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року (далі Закону «Про статус…» ), позивачка має право на одноразову компенсацію сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
11 лютого 2010 року позивачка звернулася до відповідача із зверненням, де просила нарахувати та сплатити їй одноразову компенсацію за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат на підставі ст. 48 Закону «Про статус…» . 18 лютого 2010 року позивачка отримала відповідь, з якої довідалась, що їй нарахована одноразова компенсація в розмірі 7586,00грн на підставі Постанови КМУ № 649 від 20 квітня 2007 року, ця сума їй не виплачена.
Із розміром зазначеної компенсації позивачка не погоджується, оскільки на момент смерті годувальника 60 мінімальних заробітних плат складало суму в 37800 гривень (ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік").
За розв'язанням виниклого публічно-правового спору позивачка вирішила звернутися до адміністративного суду, вважає дії відповідача по незадоволенню її вимог щодо перерахунку компенсації протиправними з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист сімей, що втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено Законом «Про статус…» .
Згідно ст.ст. 48, 63 Закону «Про статус…» позивачці, як дружині померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть якого пов'язана із Чорнобильською катастрофою, виплачується одноразова грошова компенсація за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат; компенсаційні виплати нараховуються та виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення; фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону № 796-ХІІ, здійснюється за рахунок державного бюджету.
За змістом ст. 21 Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, у спірних правовідносинах відповідач є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом «Про статус…».
Законом "Про державний бюджет на 2008 рік" статтю 48 Закону «Про статус…» викладено в новій редакції, якою покладено на Кабінет Міністрів встановлення порядку та розміру компенсаційних виплат, належних за Законом «Про статус…» .
Рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Конституційний Суд визнав неконституційними положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", яким статтю 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції.
Вищевказане рішення Конституційного Суду України, як в ньому вказано, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними; рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Внаслідок цього Рішення норма ст. 48 Закону «Про статус…» про розмір одноразової грошової компенсації за втрату годувальника є діючою.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" надано право Кабінету у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.
Але на виконання цієї норми задля цілей Закону «Про статус…» Кабінет Міністрів України у 2009 році не приймав жодного нормативно-правового акту.
Згадана відповідачем у своїй відповіді Постанова КМУ № 649 прийнята ще 20 квітня 2007 року, тобто не на виконання вимог ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік", тому вступає в протиріччя з діючою ст. 48 Закону «Про статус…» .
До того же, статтею 71 Закону «Про статус…» встановлено особливості внесення змін до цього Закону, згідно яких дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до приписів Закону України "Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії" згадана виплата є державною соціальною гарантією, ст. 18 цього Закону встановлено, що саме Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Оскільки КМУ в 2009 році стосовно одноразових компенсацій в разі смерті годувальника ніяких рішень не приймав, то наразі є діючою і, виходячи з принципу адміністративного судочинства — верховенства права та законності, що визначає пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, якими є Постанови Кабінету Міністрів України, при вирішенні спору щодо визначення розміру одноразової компенсації застосуванню підлягає безпосередньо норма ст. 48 Закону «Про статус…» ( в редакції Закону від 09 липня 2007 року).
Ст. 48 Закону «Про статус…» визначено, що одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: 60 мінімальних заробітних плат; виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент виникнення права на виплату.
Відповідач вказує у своєї відповіді, що позивачці нарахована, але ще не виплачена компенсація в сумі 7586 грн.
Ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік” № 835-VI встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2009 року у розмірі 630 гривень на місяць.
Виходячи з викладених правових норм, розрахунок одноразової компенсації, належної позивачці за Законом «Про статус…» повинен виглядати наступним чином: 60 мін. з/плат Х 630 грн = 37800 грн.
За ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, на підставі звернення позивачки, відповідач повинен був застосувати саме такий порядок нарахування їй одноразової компенсації та провести необхідні виплати.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Тому ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду із даним позовом, в якому просить - визнати протиправними дії УПСЗН щодо відмови її у нарахуванні та виплаті їй одноразової компенсації за втрату годувальника, смерть якого пов’язана із Чорнобильською катастрофою в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
- зобов’язати УПСЗН нарахувати та сплатити її за рахунок коштів Державного бюджету України, одноразову компенсацію за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації насідків аварії на Чорнобильській АЕС на смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 37800 грн.
В запереченнях на позов відповідач стверджує, що статтею 48 Закону «Про статус…» розміри компенсаційних виплат визначені залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Згідно статті 63 зазначеного Закону фінансування витрат, пов’язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлено, виключно законом України про Державний бюджет на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Частиною другою ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно – правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та закону про Державний бюджет України. Виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету, держава гарантує виплату одноразової компенсації за померлого годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи в розмірах відповідно до постанови КМУ від 20.04.2007 р. № 649. Паспорт бюджетної програми, затверджений наказом Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством фінансів України від 10.02.09 р. № 51/118 передбачає виплату одноразової компенсації при встановлені інвалідності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і обсяг бюджетного призначення на ці цілі відповідно до розмірів затверджених постановою КМУ № 649 від 20.04.07 р. Відповідно до розмірів встановлених вищевказаною постановою позивачу нарахована в виплатних відомостях на березень 2010 року одноразова компенсація у розмірі 7586,00 грн., виплата буде проведена при надходжені коштів.
Крім того, відповідно до ст. 48 Закону «Про статус…» розмір мінімальної зарплати для виплати одноразової компенсації визначається на момент смерті годувальника. Але, на момент смерті ОСОБА_2 21.09.2009 року, діяло положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік “ якою надано право КМУ встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Зазначене положення ст. 71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік “ були чинно на момент смерті годувальника і невизнане неконституційним.
Виходячи з вищевикладеного вважає, що при нарахуванні одноразової компенсації за померлого годувальника позивачу ОСОБА_1 дії управління були правомірними. Управління діяло відповідно до Конституції України, діючого законодавства та постанов КМУ.
УПСЗН також заперечує про зобов’язання управління зробити донарахування та виплату різниці в компенсаціях в розмірі 37800,00 грн., оскільки п.6 ст. 51 Бюджетного Кодексу України встановлено, що будь – які зобов’язання, взяті юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися. Ст. 119 та 121 Бюджетного Кодексу України одержувач коштів державного бюджету несе цивільну, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за нецільове використання цих коштів.
Наказом Міністерства Праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 10.02.2009 р. № 51/118 затверджено паспорт бюджетної програми на 2009 рік за КПКВК 2501250, яким передбачена виплата одноразової компенсації за померлого годувальника в розмірах затверджених Постановою КМУ від 20.04.2007 р. № 649. Це означає, що управління не вправі було збільшити виплати і провести донарахування за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 одноразової компенсації у сумі 37800,00 грн. Це приведе до нецільового використання бюджетних коштів.
Враховуючи вищевикладене УПСЗН просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним дій управління та про зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову компенсацію за померлого годувальника у сумі 37800,00 грн.(а.с.17)
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
13 березня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України. У разі невідповідності нормативно-правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що згідно експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії із встановлення зв’язку захворювань, інвалідності і смерті із впливом іонізуючого випромінювання й інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, захворювання, яке викликало смерть ОСОБА_2, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11), тому позивачка як вдова померлого (а.с.9) має право на виплату одноразової компенсації як сім’я померлого, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою. За наданими відповідними документами позивачки призначена, але ні сплачена одноразова компенсація у розмірі 7586 грн.(а.с.14-15). Доводи відповідача що до Постанови № 836, згідно якої позивачки була призначена одноразова компенсація у наведеному розмірі не відповідає вимогам Закону з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 48 Закону «Про статус…» виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого (частина 6 статті 48 Закону «Про статус…» ).. Зі змісту вимог цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону «Про статус…» .
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір одноразової компенсації протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати зростав неодноразово і станом на 12 лютого 2007 року встановлений у розмірі 420 грн . При цьому вказаний закон не містив обмежень щодо застосування ст. 48 Закону «Про статус…» . Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону «Про статус…» , а не Постанова КМУ № 836.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону «Про статус…» УПСЗН повинно виплатити позивачки одноразову компенсацію виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на выплату.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Згідно до статті 48 Закону «Про статус…» та приписів п.п. 1-3 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року у управління праці та соціального захисту населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення щорічної допомоги с обгрунтованим. Статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Зазначене доводить, що Управління, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що з відповідача за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, одноразову компенсацію за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації насідків аварії на Чорнобильській АЕС на смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 37800 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 48 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", ст. ст. 4, 6, 9, 17, 160 - 163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті їй одноразової компенсації за втрату годувальника, смерть якого пов’язана із Чорнобильською катастрофою в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету України, одноразову компенсацію за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації насідків аварії на Чорнобильській АЕС на смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 37800 грн.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького адміністративного апеляційного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя
постанова видрукувана в дорадчій кімнаті