Справа № 1540/3275/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року                                                                                                   м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді         Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Чорноморської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про зобов’язання вчинити певні дії, -

                 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної фіскальної служби України, Чорноморської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області в яких просить зобов’язати Державну фіскальну службу України не вносити про ОСОБА_1 інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та зберегти за ОСОБА_1,  форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації - згідно норм ст.ст.28, 294, 296 ЦК України та зобов’язати Чорноморську об’єднану Державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Одеській області вести облік ОСОБА_1, як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, номера облікової картки платника податків і інших форм), а саме: за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і за місцем реєстрації та знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами та зробити у паспорті ОСОБА_1 Л.С., на стор. 7 або 8, або 9, запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є віруючою громадянкою сповідує православну релігію. Виходячи зі своїх переконань звернулась до Об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Одеській області Овідіопольского відділення та до Державної фіскальної служби України із заявами у яких просила здійснювати в подальшому облік, як платника податків та інших обов’язкових платежів, під власним ім’ям (прізвище, ім’я та по-батькові ) згідно ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України проставити у паспорті відмітку про наявність у позивача права здійснювати будь-які платежі без номера та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою; не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, без згоди фізичної особи платника податків; внести на стор. 7 або 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою (згідно положення інструкції №1242 від 30.11.2011 року «Про діловодство у міністерствах, державних органах та відомствах»). Проте у задоволенні заяв було неправомірно відмовлено. Позивач зазначила, що не відмовляється від обліку та контролю, як платника податків (згідно п.2. ст. 63 Податкового кодексу). Разом з цим позивач вважає, що будь-який цифровий або літерно-цифровий ідентифікатор замінює її ім’я, в тому числі і в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, шифрує, кодує особисті дані, а такі дані, як прізвище, ім’я та по-батькові, дата народження та місце реєстрації - це унікальні, конкретні дані про них, більш того це цілком зрозуміла і достатня інформація для обліку.

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.38-40) згідно з яким останній зазначив, що облік фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові за серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Відповідно абз.2 ст.70.5 ПКУ фізична особа-платник податків, який через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт. Відповідач наголосив, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку відмови від внесення інформації про платника податків використовуючи цифрові ідентифікатори, а тому, позов ОСОБА_1 є - необґрунтованим.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами  загального позовного провадження.

Представник позивача 30.10.2018 року надав до суд заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Враховуючи  відсутність необхідності заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2017 року є прихожанкою и активним членом приходських зборів Спасо-Преображенського Храму м.Чорноморськ, що підтверджується довідкою Української православної церкви Одеської єпархії Спасо-Преображенського Храму №317 від 26.06.2018 року (а.с.22).

ОСОБА_1, 16.05.2018 року звернулась до Чорноморської Об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області Овідіопольського відділення із заявою, в якій просила здійснювати облік ОСОБА_1, як платника податків виключно за прізвищем, іменем та по батькові без внесення інформації щодо позивача в Державнний реєстр (окремий реєстр Державного реєстру) та знищити всю інформацію про ОСОБА_1 яка зберігається та обробляється в базах даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, в інших базах даних та електронних реєстрах ДПС України (а.с.11-12).

Чорноморською Об’єднаною Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області Овідіопольським відділенням 21.05.2018 року  на вказану заяву позивача надано відповідь, в якій позивачу повідомлено, що порядок обліку платників податків ведеться згідно Податкового кодексу України. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Податковим органом роз’яснено позивачу процедуру звернення щодо повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та зазначено, що релігійні переконання особи не звільняють її від конституційного обов’язку сплачувати податки і збори, при цьому взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Для більш  детального роз’яснення позивачу запропоновано звернутись до ГУ ДФС в Одеській області (а.с.13-14).

22.05.2018 року позивач звернулась до Державної фіскальної служби України із заявою, в якій просила не вносити щодо неї інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зобов’язати вести щодо неї форму обліку платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові, роком народження, та зазначила, що про це було нею офіційно повідомлено Чорноморську ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Овідіопольське відділення (а.с.15).

Державною фіскальною службою України на заяву ОСОБА_1 05.06.2018 року за №8061/Р/99-99-08-02-01-14 надано відповідь, в якій зазначено, що Податковим кодексом України передбачається два способи ведення обліку фізичних осіб – платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта). Таким чином, керуючись ст.19 Конституції України, статтями 63 та 70 Кодексу, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами.

Також, судом встановлено, що позивачем 29.05.2018 року заповнено повідомлення фізичної особи, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою №1П (а.с.17) на яке Чорноморською Об’єднаною Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області Овідіопольським відділенням надано відповідь та зазначено, що позивачем у вказаному повідомлені не зазначені наступні пункти: реєстраційний номер облікової картки платника податків; реквізити документа, на підставі якого заповнюється Повідомлення (паспорт або інший документ, на підставі якого оформляється паспорт вперше); паспорт громадянина України (а.с.18).

07.06.2018 року позивач повторно звернулась до Державної фіскальної служби України із заявою, в якій просила не вносити щодо неї інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зобов’язати вести щодо неї форму обліку платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові, роком народження, та зазначила, що про це було нею офіційно повідомлено Чорноморську ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Овідіопольське відділення (а.с.19).    

На вказану заяву Державною фіскальною службою України 20.06.2018 року за №8780/Р/99-99-08-02-01-14 надано відповідь в які повторно роз’яснено позивачу, що Податковим кодексом України передбачається два способи ведення обліку фізичних осіб – платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), а тому, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами (а.с.20-21).

З вказаних підстав позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до положень  ст.35 Конституції України  кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Згідно із  ст.67 Конституції України  кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, згідно ч.4    ст.35 Конституції України  ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до ст.9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод – кожен має право на свободу думки, совісті та релігії.

Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших людей.

До 1 січня 2011 року порядок реєстрації фізичних осіб - платників податків та присвоєння їм ідентифікаційних номерів регулювався  Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 року №320/94. Зокрема ст.1 та абз.3 ст.5 вказаного Закону  було передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

У зв'язку з набранням чинності   Податковим кодексом України від    2 грудня 2010 року №2755-VI,  Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» з  1 січня 2011 року втратив чинність.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктами  63.1,  63.2  ст.63 ПК України  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Пунктами  63.3,  63.5  ст.63 ПК України  визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.63.6  ст.63 ПК України  облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.  63.7  ст.63 ПК України  контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.  70.1  ст.70 ПК України  центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Згідно з п.70.5  ст.70 ПК України  фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.

Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Для заповнення облікової картки фізичної особи-платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта. Форма облікової картки фізичної особи-платника податків  та  повідомлення  (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються  Податковим кодексом України  та іншими нормативно-правовими актами Українинаказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року №822   затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків

Згідно із п.1 розділу ІІ цього Положення усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням. Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Пунктом 1 розділу IV Положення №822 передбачено, що Державний реєстр формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів. Складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

Розділом VIII Положення №822 передбачено Порядок обліку фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру. Відповідно до п.1, 2, 3 Положення №822  вказаного розділу фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов’язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою №1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред’явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред’являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності). Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта. Фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа перебуває за межами населеного пункту проживання. 

Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої   наведено в  додатку 9   до цього Положення (п.7 Положення №822).

З урахуванням аналізу вищезазначених положення законодавства, суд приходить до висновку, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. При цьому законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.

Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року №40010/04 у справі «ОСОБА_2 та інші проти Росії», яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що дія норм  Податкового кодексу України  звужує права позивача, оскільки зміна діючого порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання не бажають користуватися ідентифікаційним номером, не зменшує обсягу прав зазначених осіб, і, з урахуванням позиції ЄСПЛ, не є порушенням  статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Така позиція висловлена в постанові Верховного суду від 25 липня 2018 року по справі №823/198/16.

Відповідно до п.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи правові висновки Верховного Суду у постанові від       19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти Україн» від 10 лютого      2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 291, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Чорноморської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному  ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295  КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (68800, Одеська обл., м. Рені, вул Вознесенська, 75, кв.26);

Відповідач: Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197, МСП 04655, м.Київ-53, Львівська площа,8);

Відповідач: Чорноморська об’єднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39551135, 67801, Одеська область, смт.Овідіополь, вул.Шевченка, 214).

Суддя                      П.П.Марин

          .