ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р. Справа№ 910/7919/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Зубець  Л.П.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - Твердохліб І.Ю.

відповідача - Гуцул В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

на рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2018 р. (повне рішення складено 03.09.2018 р.)

у справі № 910/7919/18 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд"

до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

про стягнення заборгованості у розмірі 228910,87 грн

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" звернулося з позовом до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 2-10 від 15.02.2016 р. у загальному розмірі 228910,87 грн, з яких: 100000,00 грн - основний борг, 81636,92 грн - пеня, 38731,50 грн - інфляційні втрати та 8542,45 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного договору відповідачем не було своєчасно та в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2018 р. у справі № 910/7919/18 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення 81636,92 грн пені, 38731,50 грн інфляційних втрат, 8542,45 грн 3% річних та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, а також неправильно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Разом з цим суд зазначає, що Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 р. ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд.

Згідно з п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 р. в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 р. визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 03.10.2018 р., про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 р. опубліковано відповідне повідомлення. Отже в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

За актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 р. справу № 910/7919/18 разом з апеляційною скаргою Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2018 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" у справі № 910/7919/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 р. справу № 910/7919/18 було призначено до розгляду на 07.11.2018 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/21/18 від 07.11.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7919/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 910/7919/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 р. було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду відкладено розгляд справи до 26.11.2018 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

15.02.2016 р. між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (далі - замовник, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» (далі - виконавець, продавець) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 2-10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2 договору продавець зобов'язується у лютому-грудні 2016 року виконати зобов'язання в частині відвантаження товару з урахуванням строку дії договору, встановленого п. 10.1, поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар. Кількість, ціна одиниці закупівлі, номенклатура, асортимент товару, який постачається, визначено у специфікації.

Згідно з п. 1.1 договору найменування товару: паливо рідинне та газ; оливи мастильні (бензини моторні - за талонами), код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 -19.20.2.

Як передбачено п. 4.1 договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України проводяться шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок виконавця після передачі продавцем талонів та оформлення видаткової накладної і рахунку-фактури на оплату товару.

У відповідності до п. 4.3 договору оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу до 5 календарних днів з моменту передачі талонів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником коштів на свій рахунок.

Згідно з п. 5.2 договору передача талонів затверджується підписанням видаткової накладної представниками сторін та здійснюється продавцем на підставі довіреності на отримання товару, оформленої покупцем у встановленому діючим законодавством порядку.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р., якщо не припинений достроково, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 10.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 217004,10 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

видаткова накладна № РН-0000088 від 20.04.2018 р. на суму 1429,00 грн;

видаткова накладна № РН-0000089 від 21.04.2016 р. на суму 1810,00 грн;

видаткова накладна № РН-000090 від 22.04.2016 р. на суму 32562,00 грн;

видаткова накладна № РН-0000166 від 02.06.2016 р. на суму 3977,00 грн;

видаткова накладна № РН-0000167 від 03.06.2016 р. на суму 38313,00 грн;

видаткова накладна № РН-0000178 від 08.06.2016 р. на суму 79960,00 грн;

видаткова накладна № РН-0000192 від 15.06.2016 р. на суму 58953,10 грн.

У свою чергу відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 117004,10 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та на даний час має перед позивачем заборгованість за договором.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п. 4.3 укладеного договору оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу до 5 календарних днів з моменту передачі талонів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником коштів на свій рахунок.

Отже, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар не пізніше 5 календарних днів з моменту передачі талонів (тобто, дати підписання видаткової накладної).

Вбачається, що відповідач поставлений товар оплатив лише частково у сумі 117004,10 грн, в той час як позивачем було здійснено поставку товару на суму 217004,10 грн.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 100000,00 грн, належним чином підтверджений.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за укладеним договором в розмірі 100000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 38731,50 грн інфляційних втрат та 8542,45 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вбачається, що при нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат останнім було допущено арифметичну помилку.

Здійснивши перерахунок, судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 37453,87 грн інфляційних втрат та 8539,83 грн 3% річних.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 81636,92 грн пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 7.4 укладеного договору за несвоєчасну оплату покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка розраховується від суми боргу за весь період прострочення платежів (цим договором не передбачено застосування ч. 6 ст. 232 ГК України), починаючи з дня, наступного за днем, визначеним п. 4.3 цього договору, коли зобов'язання мало бути виконано до дати повного розрахунку покупцем за отриманий товар, та нараховується продавцю до сплати незалежно від строків надходження, наявності або відсутності бюджетного фінансування.

Таким чином, строк нарахування пені не обмежується шістьма місяцями.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 81636,92 грн пені, місцевий суд виходив з того, що строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення пені не сплив, оскільки строк позовної давності за невиконання зобов'язання з оплати поставленого товару збігає через один рік з моменту припинення нарахування штрафних санкцій, які нараховуються до повного виконання грошового зобов'язання за договором.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

В процесі розгляду справи у місцевому суді Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» було подано клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи період нарахування пені (з 26.04.2016 р. по 14.06.2018 р.) та звернення позивача з позовом 19.06.2018, до вимог у частині нарахованої пені підлягає застосуванню спеціальний річний строк позовної давності, про який заявлено відповідачем.

Колегія суддів зазначає про помилковість висновку позивача про збільшення спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені, з посиланням на п. 7.4 договору, яким передбачено, що до розрахунку не застосовується ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, слід відрізняти період нарахування пені, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та строк позовної давності, передбачений ст. 258 Цивільного кодексу України.

Збільшення періоду нарахування пені, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, не збільшує строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В матеріалах справи відсутня письмова угода, укладена між сторонами, щодо збільшення строку позовної давності, зокрема в частині стягнення пені.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 81636,92 грн пені за пропуском строку позовної давності без поважних причин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 27.08.2018 р. у справі № 910/7919/18 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2018 р. у справі № 910/7919/18 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога,2, код ЄДРПОУ 03359018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (88000, м. Ужгород, вул. Анкудінова, 4, код ЄДРПОУ 31202724) 100000 (сто тисяч),00 грн основного боргу, 37453 (тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят три),87 грн інфляційних втрат, 8539 (вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять),83 грн 3% річних.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ 03359018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (88000, м. Ужгород, вул. Анкудінова, 4, код ЄДРПОУ 31202724) 2189 (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять),90 грн судового збору за подання позовної заяви.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (88000, м. Ужгород, вул. Анкудінова, 4, код ЄДРПОУ 31202724) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ 03359018) 1865,66 грн судового збору за подання апеляційниї скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.11.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Н.Ф. Калатай

Л.П.  Зубець