П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3189/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 49 119,88 грн., -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

02 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 49119,88 грн. протиправними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 49119,88 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав, що він з 03 грудня 2015 року одержує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси №522/8169/17 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням виплачених сум. Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії та виплачено ОСОБА_2 одним платежем у квітні 2018 року суму недоотриманої з 24 квітня 2016 року пенсії в розмірі 49 119,88 грн. разом з плановою пенсією за квітень місяць. Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням здійснити розрахунок та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була перерахована на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року за період з 24 квітня 2016 року по день фактичної виплати перерахунку, а саме: по 05 квітня 2018 року. Відповідач листом відмовив ОСОБА_2 у виплаті компенсації. Таким чином, позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі оскільки, згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2017 року по справі №522/8169/17, Головним управлінням фонду 14.03.2018 року було здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 24.04.2016 року по 31.03.2018 року. Доплату за період з 24.04.2016 року по 30.03.2018 року в сумі 49 119,88 грн. було виплачено 04.04.2018 року разом із пенсією за квітень місяць 2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи було порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як одержувач з 03 грудня 2015 року пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року по справі № 522/8169/17 зобов'язано ГУПФ в Одеській області здійснити з 24 квітня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням виплачених сум. Відповідачем здійснено перерахунок пенсії та виплачено ОСОБА_2 одним платежем у квітні 2018 року суму недоотриманої з 24 квітня 2016 року пенсії в розмірі 49119,88 грн. разом з плановою пенсією за квітень місяць. Факт одержання зазначеної недоотриманої суми пенсії в квітні місяці підтверджується заявою ОСОБА_2 до відповідача від 29.03.2018 р. за № 3883/02 про ознайомлення з тим, що доплата за рішенням суду в сумі 49119,88 грн. буде здійснена в квітні разом з пенсією. Позивач вважає, що на отриману ним в квітні 2018 року суму недоотриманої пенсії у розмірі 49 119,88 грн. повинна бути нарахована компенсація за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року, дату що передує місяцю сплати відповідачем зазначеної суми. Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням здійснити розрахунок та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була перерахована на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року за період з 24 квітня 2016 року по день фактичної виплати перерахунку, а саме: по 05 квітня 2018 року. Відповідач листом від 17.05.2018 року повідомив позивача про те, що відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач вимагав про нарахування та виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку та виплачено одноразово, йому повідомлено про відсутність законних підстав для компенсації втрати таких доходів. Окрім того, управління зазначило, що проведення розрахунку компенсації втрати частини доходу не було предметом судового розгляду справи №522/8169/17, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов'язань, покладених постановою Приморського районного суда м. Одеси від 04.12.2017 року. Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача щодо відмови, позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого права.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що доходи, а в даному випадку пенсія, виплачуються позивачу вчасно, без затримки; оскільки зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення, починаючи з 24 квітня 2016 року з урахуванням сум проведених виплат таких складових грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зазначених у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 21 квітня 2017 року № 02/86/13, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій та здійснити доплату з урахуванням виплачених сум з 24.04.2016 року у Головного управління фонду виникло тільки 12.03.2018 року, Головним управлінням фонду вказану постанову суду виконано 14.03.2018 року, а саме: перерахунок пенсії здійснено 14.03.2018 року, зазначену доплату в сумі 49119,88 грн. виплачено 04.04.2018 року, не було затримки у виплаті вказаної суми, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації відсутні.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Судом першої інстанції не встановлено підстав для виплати компенсації, оскільки на виконання судового рішення, відповідач 14.03.2018 року здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 24.04.2016 року по 31.03.2018 року, що підтверджується копіями перерахунків (а.с.26-32). Доплату за період з 24.04.2016 року по 31.03.2018 року в сумі 49119,88 грн. ОСОБА_2 було виплачено 04.04.2018 року разом із пенсією за квітень місяць 2018 року, що підтверджується копією розрахунку на доплату.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суть заявленого перегляду полягає у з'ясуванні і наданні у вимірі нормативного регулювання відповіді на питання, за яких умов пенсіонер має право на компенсацію втрати частини доходу (пенсії) через порушення строків його виплати; чи право на компенсацію має (може) залежати від порядку, черговості і першості нарахування та виплати пенсії, тобто, чи для того, щоб отримати компенсацію, у часі спочатку має бути нарахована і виплачена пенсія; чи виникає право на компенсацію, коли в судовому порядку встановлюються порушення строків виплати доходу і втрата (знецінення) доходу через несвоєчасну його виплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII ) нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III ( надалі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону № 2050-III).

Відповідно до пункту 2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Також відповідно до п.3 даного Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону № 2262-XII та Законом № 2050-III є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем протиправно не було проведено перерахунок пенсії позивачу починаючи з 28.04.2016, тобто допущено порушення встановлених строків виплати пенсії в належному розмірі більше ніж на один календарний місяць.

При цьому вказані обставини не підлягають доказуванню, в силу приписів ч.4 ст. 78 КАС України, оскільки встановлені постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2017 року по справі № 522/8169/17, яка залишена без постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 522/8169/17.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання судових рішень відповідачем перераховано позивачу пенсію за період з 28.04.2016 по 31.03.2018 року та нараховано суму доплат у загальному розмірі 49119,88 грн., яка була виплачена у квітні 2018 року.

Отже, за період з 24.04.2016 по 31.03.2018 року фактично позивач не доотримав пенсію, яка була не нарахована в повному розмірі через протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду, що встановлено в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку орган Пенсійного фонду на виконання судового рішення здійснив донарахування пенсії, а тому період, за який має бути здійснено виплату компенсації, розпочинається з першого дня місяця, в якому встановлено факт виплати пенсії не в повному розмірі, а не з дати коли набрало законної сили таке рішення суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що вказані вище приписи Закону № 2262-XII та Закону № 2050-III не ставлять у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, таке тривале ненарахування пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, нарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини органу Пенсійного фонду, наявні всі підстави для компенсації втрати частини доходу у повному обсязі.

Відмова органу Пенсійного фонду становила порушення принципу належного урядування та втручання у право позивача на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу 1, щодо якого не можна вважати, що воно здійснювалося «згідно із законом», оскільки законодавство України та судова практика свідчать про наявність у позивача «законного сподівання» на отримання вказаних виплат .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи ст. 55 Закону № 2262-XII та ст. 2 Закону № 2050-III , які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.242, 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії - протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В.

Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.