ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

20 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 643/7590/18

провадження № 22-ц/818/410/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 02 липня 2018 року, постановлену у складі судді Букреєвої І.А., -

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» (ТОВ «Максус Лізинг») 23500 грн., а також 5000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

26 червня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Максус Лізинг» у сумі 28500 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 липня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою його заяву про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Максус Лізинг» у сумі 28 500 грн., що знаходяться на рахунку № 26004010006231 в Акціонерному комерційному банку «Індустріалбанк».

В обгрунтування скарги зазначив, що судами України ухвалено чотири рішення про стягнення з ТОВ «Максус Лізинг» певних грошових сум, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав.

На зазначену ОСОБА_1 в його апеляційній скарзі адресу судом апеляційної інстанції направлялись судові повістки, якими останнього повідомлялось про судові засідання, призначені на 25 вересня, 30 жовтня та 20 листопада 2018 року.

Судові повістки ОСОБА_1 не отримані, повернуті до суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, процесуальним правом брати особисту участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК). .

Оскільки ОСОБА_1 тричі в судове засідання не з'явився, про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження не повідомив, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності встановлених цивільним процесуальним законом підстав для вжиття заходів забезпечення заявленого ОСОБА_1 позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову та конкретного заходу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини, з яких вона просить суд вжити такі заходи. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі гроші, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Як убачається із матеріалів справи, заява ОСОБА_1 не містить достатніх доводів, які б дозволили дійти обґрунтованого припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова