ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1724/18 Справа № 198/786/17 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненим позовом до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, яка була працівником та членом колгоспу "Комуніст" з 1956 року по 1984 рік, та була звільнена у зв'язку із виходом на пенсію 20 грудня 1984 року.

Зазначала, що 23 грудня 1996 року було виготовлено та видано колгоспу "Комуніст" державний акт про право колективної власності на землю, втім її мати помилково не була включена до списку громадян-членів КСП "Комуніст", але вона має право на земельну частку (пай).

Вказувала, що господарство, у якому працювала її мати та членом якого була, 31 грудня 1999 року було реорганізовано у КСП "Комуніст", а 22 червня 2000 року у ТОВ "Комуніст".

Посилаючись на те, що у зв'язку зі смертю матері вона як єдина спадкоємиця звернулася в П'ятнадцяту київську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини на земельну частку (пай) розміром 7,5 га, що знаходиться у КСП "Комуніст" в селі Чернявщина Юр'ївського району Дніпропетровської області, втім їй було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, що порушує її права, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) розміром 7,5 умовних кадастрових га в КСП "Комуніст" Юр'ївського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Юр1ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

В апеляційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що її мати помилково не була внесена до списку громадян-членів КСП та через свою юридичну необізнаність не отримувала жодних правовстановлюючих документів, втім мала право власності на спірну земельну ділянку, яка перейшла до неї як її спадкоємиці.

27 серпня 2018 року від Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому вони просили відмовити в апеляційних вимогах позивача.

28 серпня 2018 року від Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації смерті у м.Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Позивачка ОСОБА_2, згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим Вербським ЗАЦС Павлоградського району 03 листопада 1950 року, та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим Орільським ЗАЦС Лозівського району Харківської області 15 серпня 1970 року, являється донькою ОСОБА_3, тому має право на спадкування у першу чергу (а.с. 59).

Позивач ОСОБА_2 після смерті матері прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, на підставі чого 28 серпня 2014 року нотаріусом заведено спадкову справу №1100/2014.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкові договори, заповіти спадкодавець за життя не складала, відомості про інших спадкоємців, які мають право на спадкування після смерті ОСОБА_3, відсутні (а.с.53-65).

Мати позивачки ОСОБА_3 працювала в колгоспі «Комуніст» на різних посадах, а трудові відносини з підприємством припинились у 1984 році в зв'язку з виходом на пенсію за віком.

При цьому подані позивачкою документи не свідчать про те, що до моменту виходу на пенсію померла була членом колгоспу (а.с.13,16-18,80).

Статут колгоспу «Комуніст», якому землю передано в колективну власність для паювання між членами колгоспу, зареєстровано 06 квітня 1992 року згідно з розпорядженням голови Юр'ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області №67. Згодом колгосп «Комуніст» перереєстровано у колективне сільськогосподарське підприємство «Комуніст», яке в свою чергу 27 червня 2006 року ліквідовано за рішенням суду (а.с.31-35,82-100).

Чернявщинською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області виданий державний акт на право колективної власності на землю, зареєстрований у відповідних державних органах 23 грудня 1996 року. До списку громадян, які мають право на отримання земельної частки (паю), доданого до державного акта, ОСОБА_3 включена не була (а.с.6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що померла ОСОБА_3 своїм правом на отримання безоплатно частки землі в землях колективної власності колгоспу «Комуніст» у встановленому порядку не скористалась, не вчинила дій, направлених на набуття членства в колгоспі відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», який діяв на час реєстрації статуту колгоспу та проведення розпаювання земель, а тому право на отримання земельної частки (паю) в неї не виникло, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: 1)колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; 2)громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач не довела правової обґрунтованості свого позову, її мати вийшла на пенсію та на момент виготовлення та видачі свідоцтва про право колективної власності на земельну ділянку до списків включена не була.

Член КСП, якого не було включено у список, що є додатком №1 до державного акта на право колективної власності на землю або в додатковий список, якому не видано сертифікат на земельну частку (пай), мав би реалізувати свої права щодо захисту права на земельну частку (пай) за час свого життя.

Доказів того, що за життя ОСОБА_3 мала наміри на отримання земельної ділянки (пай) та його оформлення позивачем надано не було.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.