Справа № 1-102/10

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25.03.2010 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

                головуючого: Дворніченка В.І.,

                при секретарі: Турок Б.Б.,

                за участю прокурора: Ракущинця С.П.

                підсудного: ОСОБА_1,

                захисника ОСОБА_2,

                потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградові справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця  ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого

за ст. 185 ч.1, ст.263 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 01.12.2009 року біля 15-30 годині знаходячись у приміщенні чергового переїзду 75 км посадочної платформи ОСОБА_4 Львівської залізниці навмисно із корисливою метою викрав мобільний телефон марки «Самсунг SGH-E 900» із телефонною карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 664,20 гривень, який належав ОСОБА_3, і з викраденим зник. Крім того, ОСОБА_1 носив при собі кастет без передбаченого законом дозволу, що було виявлено при його затриманні 28.12.2009 року біля 11-00 годині в смт.Королево Виноградівського району.

Підсудний ОСОБА_1Г під час судового розгляду справи повністю підтвердив пред’явлене йому обвинувачення та визнав вину у вчинені злочинів, які йому інкриміновано. Пояснив, що наразі ніде не працює і має тимчасовий підробіток. Десь у жовтні 2009 року біля пішохідного мосту р.Тиса біля с.Велика Копаня Виноградівського району він знайшов на землі кастет, який підняв і вирішив носити при собі для самооборони, знаючи, що такий відноситься до холодної зброї. 01.12.2009 року біля 15-20 години  по дорозі додому зайшов у приміщення чергової по переїзду зупиночної платформи с.Велика Копаня щоб попросити трохи води. Помітивши на столі телефон, він вирішив його викрасти і скориставшись тим, що чергова відвернулася, взяв телефон, поклав у кишеню куртки і вийшов. Телефон він продав у с.Велика Копаня за 100 гривень. У скоєному щиро розкаюється, обіцяє в подальшому не допускати порушень, пояснює, що допустив порушення через скрутний матеріальний стан. Просить суд врахувати дані обставини при обранні виду та міри покарання, не позбавляти його волі.

Потерпіла ОСОБА_3І під час судового розгляду справи повністю підтвердила обставини обвинувачення та пояснила, що на час розгляду справи в суді телефон і телефонну картку їй повернуто, ніяких претензій матеріального чи морального характеру вона до підсудного не має.

Визначаючи в порядку, передбаченому ст.299 КПК України, обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд за згодою учасників судового розгляду обмежується допитом підсудного, який визнав себе винним повністю, та потерпілої. Дослідження решти доказів вважати недоцільним.

При викладених обставинах, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.263 КК України доведеною, а юридичну кваліфікацію його дій відповідно як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та як носіння кастету без передбаченого законом дозволу – вірною.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер і тяжкість вчинених ним злочинів, дані особистості – в лікарів нарколога, фтизіатра та психіатра на обліку не перебуває (а.с.36,38), по місцю проживання характеризується посередньо (а.с.34), раніше несудимий (а.с.31).

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, не встановлено.

Тому, з врахуванням всього вищенаведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе в умовах без ізоляції його від суспільства і йому слід призначити покарання в межах санкцій статей , за якими кваліфіковано його дії, визначивши йому на підставі ст.70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов’язки, передбачені ст..76 КК України.

Питання про речові докази вирішити в порядку, встановленому ст.81 КПК України.

Керуючись ст.ст.323-324 КПК України,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185  КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком два роки.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає обов'язки, покладені на нього судом в порядку ст.76 КК України:

?   Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи;

?   періодично з’являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню – підписку про невиїзд.

Речові докази – (а.с.53-56):

Мобільний телефон марки «Самсунг» із телефонною карткою, переданий на зберігання власнику ОСОБА_3, – передати  потерпілій ОСОБА_3;

Кастет, переданий на зберігання в АТО ХОЗО УМВС України на Львівській залізниці – знищити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ з обслуговування ГУМВСУ на Львівській залізниці 117,70 гривень витрат на проведення експертизи (а.с.60).

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти діб, через районний суд.

Головуючий:                                                                                     В.І.Дворніченко