ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1211/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, прийняте в порядку письмового позовного провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладену в листі від 16.03.2018 р. №660/Г-11, щодо відмови в проведенні позивачу перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків

грошового забезпечення та її виплати пенсії без обмежень максимального розміру; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90 процентів грошового забезпечення згідно довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, виходячи з суми грошового забезпечення 29142,40 грн. та її виплату без обмежень максимального розміру, починаючи з 01 травня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно відмовило йому у перерахунку та виплаті пенсії без обмежень максимального розміру пенсії згідно довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718, застосовуючи при цьому 70 відсотків розміру його грошового забезпечення замість 90 відсотків, який йому було обчислено при виході на пенсію. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, визначене ст. 46 Конституції України та просить суд визнати протиправною відмову в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення та її виплати без обмежень максимального розміру, зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення згідно довідки Державної пенітенціарної служби України від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, виходячи з суми грошового забезпечення 29142,40 грн. та її виплату без обмежень максимального розміру, починаючи з 01 травня 2016 року, стягнути з відповідача на його користь різницю між фактично отриманою та перерахованою у новому розмірі пенсією за вислугу років, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір на користь держави.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що до 01.05.2016 р. позивач отримував пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував особисто на момент звільнення з військової служби, а тому, на думку апелянта, і відсотковий розмір грошового забезпечення був застосований відповідно до законодавства, що діяло на момент призначення пенсії. Однак, з 01.05.2018 р. позивачу проведено перерахунок пенсії уже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок - станом на 01.05.2016 р. На думку апелянта, в даному випадку внесенням змін до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ зменшенням максимального розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасовано, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції. На думку апелянта, вказаними змінами не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії, так само і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що, на його думку, посилання апелянта на ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ не ґрунтуються на Законі, оскільки підстави та порядок перерахунку пенсії особам, визначеним Законом №2262-ХІ регулюються ст. 63 цього Закону. Положення зазначеної норми у зв`язку із прийняттям Закону № 3668-VI не зазнали змін, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано та законно зазначає в оскаржуваному рішенні, що при перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям повинні застосовуватись норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, а внесені зміни Законом № 3668-VI до Закону № 2262-ХІІ, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.. На думку позивача, при перерахунку пенсії військовослужбовцям має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії. Позивач вважає, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області полягають у не проведенні перерахунку державної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01 травня 2016 року в розмірі 90% грошового забезпечення, зазначеного в довідці ДПтС України від 19.01.2017 р. № 4/4-129-Тл/2-17, виходячи з суми 29142,40 грн., а також у не здійсненні виплати перерахованої пенсії без обмежень її максимальним розміром, у зв`язку із зазначеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 20.03.2010 року перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (зі змінами) як інвалід війни 2-ї групи.

Згідно повідомлення про призначення пенсії від 29.03.2010 року №394, пенсію позивачу при призначенні обчислено в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення в сумі 13776,67 грн. З 21.07 2010 року проведено перерахунок, встановлено статус інваліда-війни 2 групи, а пенсію перераховано в сумі 14259,12 грн. Починаючи з 05 липня 2013 року розмір пенсії позивача складає 14294,87 грн. та є незмінним на час розгляду справи в суді. Відповідачем зазначені обставини не заперечуються та згідно ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

У зв'язку із підвищенням посадових окладів на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" від 19.10.2016 року №718, головою комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України було виготовлено та направлено до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії від 19.01.2017 р. №4/4-129-Тл/2-17, в якій зазначено розмір його грошового забезпечення в сумі 29 142,40 грн. за посадою голови Державного департаменту України з питань виконання покарань.

02 березня 2018 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру.

Зі змісту листа відповідача від 16.03.2018 р. №660/Г-11, в якому орган Пенсійного Фонду України наполягає на повній відповідності своїх дій та рішень чинному законодавству України, встановлено, що вказана довідка надійшла до відповідача 23.01.2017 року та зазначено про проведений перерахунок пенсії позивача із застосуванням 70% його грошового забезпечення за посадою. Згідно інформації з роздруківки копії перерахунку пенсії від 27.01.2017 року, завіреної належним чином 31.01.2017 р., вбачається, що перерахунок пенсії позивачу здійснено з 01.05.2016 року із застосуванням 70% грошового забезпечення, встановленням обмеження максимального розміру пенсії. Розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 14294,87 грн. (з урахуванням доплат) довічно, тобто залишився незмінним у порівнянні з перерахунком від 05.07.2013 року.

Зважаючи на викладене у своїй відповіді відповідач фактично визнав право позивача на здійснення перерахунку його пенсії. Разом з тим, згідно його позиції, перерахунок пенсії позивача проводиться відповідно до нових редакцій Закону № 2262-ХІІ, чинних після 01.10.2011 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно частин 1, 2 ст. 63 якого перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Частиною 4 цієї статті визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пунктом 1 Порядку №45 визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Згідно з п. 5 Порядку для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно ст. 43 Закону, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI внесено зміни в ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"", згідно яких призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 90 відсотків від грошового забезпечення на 80 відсотків від грошового забезпечення.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII (п.п. 2 п. 24 розділу ІІ) призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 80 відсотків від грошового забезпечення на 70 відсотків.

Законом України №3668-VI від 08.07.2011, до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають ст. 17 Конституції України, положення першого речення ч.7 ст. 43 Закону №2262. Зокрема, Конституційний суд зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що внесені зміни до ст.ст. 13, 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках та її максимального розміру стосуються виключно порядку призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом у разі реалізації ними права на первинне призначення пенсії за цим Законом, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Пенсію позивачу призначено з 20 березня 2010 року.

Таким чином, при перерахунку пенсії військовослужбовцям має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії, у зв`язку з чим відповідач зобов'язаний здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заробітна плата і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства.

Згідно з абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону України № 2235-III «Про громадянство України» (в редакції Закону № 2663-IV) заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

З Конвенції і судової практики Європейського Суду з прав людини випливає, що заробітна плата і пенсія відносяться до власності.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, практикою Європейського суду з прав людини, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України та ст. 122 КАС України (в редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

З огляду на вищезазначене правильним є висновок суду першої інстанції про зобов`язання провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 травня 2016 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов