Справа № 202/1556/18

Провадження № 2/202/1281/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Некрасової А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про виселення з незаконно зайнятого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про виселення з незаконно зайнятого приміщення. В позовній заяві позивач посилається на те, що КП «Жилсервіс-5» є балансоутримувачем будинку №108 по проспекту Слобожанському в м. Дніпро. Рішенням Дніпропетровської міської ради №36/4 від 06.11.2002 року було визначено передати у комунальну власність територіальної громади міста гуртожиток по пр. Газета «ОСОБА_3», 108. Рішенням Дніпропетровської міської ради №937 від 22 лютого 2010 року передано у комунальну власність територіальної громади міста та житлового фонду та гуртожитків ДП «Дніпропетровський домобудівельний комбінат» гуртожиток по пр. Газети «ОСОБА_3»,108.

Державне підприємство «Дніпропетровський домобудівельний комбінат», дочірнім підприємством якого був Дніпропетровський домобудівний комбінат РБЕУ «Наш Дім», згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 року визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідаційну комісію. Тому видача ордерів чи будь-яких документів після 17.12.2009 року керівництвом Дніпропетровський домобудівний комбінат РБЕУ «Наш дім» на вселення в гуртожиток була протиправною.

Крім того, Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.02.2010 року гуртожиток по проспекту Слобожанському ( ОСОБА_3) буд.108, включений до переліку об’єктів, що передаються на баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району.

Тобто всі права по розпорядженню гуртожитком перейшли до територіальної громади міста в особі КВЖРЕП Індустріального району, і починаючи з 22.02.2010 року ніхто крім уповноваженої особи Дніпропетровської міської ради, не мав права проводити вселення у гуртожиток.

Під час перевірки житлового фонду був виявлений факт незаконного вселення громадянина ОСОБА_2 в кімнату (кабінет) №136 гуртожитку, що розташований по пр-ту Слобожанському буд.108 міста Дніпро.

Відповідач ОСОБА_2 на обліку потребуючих поліпшення житлових умов не перебував, та не міг перебувати, так як він до 30.12.2013 року був зареєстрований та проживав у трикімнатній квартирі по вул. Будівельників (Фрунзе) буд.12, кв.169 с. Ювілейне, тобто поліпшення житлових умов не потребував. Відповідач надав відомості, що не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов. При зверненні відповідача до КП «Жилсервіс-5» ДМР 02.06.2014 року стосовно відкриття особового рахунку, ним було надано корінець ордеру №73, який нібито виданий йому 25 лютого 2011 року ДДК. Корінець ордеру від 25.02.2011 року не є документом, що дає право на вселення в 2014 році, не має будь якої юридичної сили, був недійсним, та реєстрація на підставі корінця ордеру що втратив силу є неправомірною.

Зважаючи на зазначене вселення та реєстрація в кімнату №136 гуртожитку по проспекту Слобожанському,108 м. Дніпро відбулося без будь-яких законних підстав.

Просили суд: поновити пропущені строки про визнання ордеру недійсним; визнати ордер №73, який виданий ОСОБА_2, 25 лютого 2011 року Дніпропетровським домобудівельним комбінатом, який не мав повноважень на такі дії, недійсним; виселити ОСОБА_2 з незаконно зайнятої кімнати №136 в гуртожитку по проспекту Слобожанському, буд.108 без надання іншого житла та стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не надала, у зв’язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, будівля гуртожитку за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Г.Правда, буд. 108, Рішенням VI сесії Дніпропетровської міської ради №53/28 від 14 листопада 2012 року передана на баланс Комунального підприємства «Жилсервіс - 5».

Згідно з довідкою №701 від 09.02.2018 року, виданою КП «Жилсервіс-5» ДМР, в кімнаті №136 в буд.108 по пр. Слобожанському (до перейменування пр. ОСОБА_3) в м.Дніпро (до перейменування м. Дніпропетровськ) зареєстрований: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, з 30.12.2013 року

ОСОБА_2 в кімнату №136 в будинку №108 по пр. Г. Правди в м. Дніпропетровську був вселений на підставі корінця ордеру №73 від 25.02.2011 року, виданого Дніпропетровським домобудівним комбінатом РБЕУ «Наш Дім».

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 22.03.2018 року на ім’я ОСОБА_2 у гуртожитку за адресою: пр. Слобожанський, буд.108, кім.136 відкритий особистий рахунок №3-108136 по заяві та корінця ордеру у КП «Жилсервіс 5» ДМР з 01.06.2014 року та дійсний по теперішній час. Нарахування за комунальні послуги проходять з 01.06.2014 року, а оплата з 01.09.2014 року.

Згідно із частинами п'ятою та шостою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп вказано, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 ЖК Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

У пункті 10 Примірного положення (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЖК Української РСР, єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер на жиле приміщення виданий на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Статтею 59 ЖК Української РСР визначено підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Так, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Вимогу про визнання ордера недійсним може бути пред’явлено протягом трьох років з дня його видачі.

Згідно до положень ст. 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення: недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першої цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

       В судовому засіданні встановлено, про що не заперечував представник позивача, що ордер №73 від 25.02.2011 року Дніпропетровським домобудівним комбінатом РБЕУ «Наш Дім» на зайняття кімнати №136 в будинку №108 по пр. Газети Правда (Слобожанський) в м. Дніпропетровську ( м. Дніпро) ОСОБА_2 не надавався, наявний лише корінець ордеру ( а.с. 12), який останній надав КП «Жилсервіс-5» ДМР 02.06.2014 року (а.с. 15), тобто позивачу стало відомо про порушене право 02.06.2014 року, а не як зазначає позивач під час перевірки 08 лютого 2018 року, а з даним позовом позивач звернувся в березні 2018 року, тому суд не вбачає законних підстав для поновлення пропущених строків для визнання ордеру недійсним.

            Суд також приймає до уваги інформацію  представника позивача, про те, що  в провадженні районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням керівника Дніпропетровського домобудівного комбінату РБЕУ «Наш Дім»  за фактом незаконної видачі ордерів на заняття кімнат в гуртожитку та на даний час вирок не ухвалено, отже неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення ОСОБА_2 на даний час не встановлено, як і не встановлено та не надано доказів щодо користування ОСОБА_2 до вселення в спірне житло, жилим приміщенням кв.169 по вул. Будівельників (Фрунзе) буд.12 в с. Ювілейне.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасник справи зобов’язаний подати усі наявні у них докази в порядку та в строки встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Виходячи із вищевикладеного, та беручи до уваги, докази в їх сукупності суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст.ст.58,59,117,128 ЖК України, ст.ст. 4,13,19,141,259,263-265, 280-282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (м. Дніпро, проспект Б. Хмельницького,14, ЄДРПОУ 38199687) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП 299651015), третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.75), про виселення з незаконно зайнятого приміщення - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2018 року.

Суддя:                                         Л.П.Слюсар