Справа № 2-968/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем    УКРАЇНИ

«10» березня 2010 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого     - судді Погрібного С.О.

за секретаря           – Ацабрікової (Дробязко) В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд розірвати шлюб з відповідачем з тих підстав, що сімейні відносини між сторонами не склалися, сім’я носить формальний характер, причинами розпаду сім’ї позивач вважає той факт, що сторони є різними за характером людьми, у сторін різні погляди на побутові питання, і різні життєві позиції. За час спільного проживання сторони втратили один до одного почуття любові та поваги. Подружні відносини сторони не підтримують тривалий час, не ведуть спільне господарство.

Відповідач в судове засідання з’явилася, позов про розірвання шлюбу не визнала, заперечувала проти тверджень позивача, вказаних в позовній заяві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову.

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб в Третьому Відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 12 лютого 2005 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис № 28. Від шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сторони проживають спільно, проте подружні відносини не підтримують тривалий час, спільне господарство між сторонами не ведеться. Причиною розпаду сім’ї послужило те, що сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові й поваги один до одного. Відносини стали існувати лише формально.

Вжиті сторонами спроби до примирення виявилися безрезультатними, що не призвело до відновлення сім’ї.

Вжиті судом міри в порядку статті 111 Сімейного кодексу України щодо примирення чоловіка та жінки також не призвели до відновлення сім’ї.

В своїй позовній заяві позивач також просить залишити сина – ОСОБА_3 проживати разом з відповідачем, проте в судовому засіданні встановлено, що спір щодо місця проживання дитини між сторонами відсутній, тому це питання не може бути розглянуте в контексті окремих позовних вимог.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя, інтересам їх неповнолітньої дитини.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

Витрати по оплаті держмита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 30, 60, ст. 215 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – Рославцева) ОСОБА_4, зареєстрований у Третьому Відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 12 лютого 2005 року, актовий запис № 28, розірвати .

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 державне мито у розмірі 17,0 гривень, ОСОБА_2 – від сплати звільнити.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ:                                     С.О. Погрібний