Справа №2-74/2010                                                                                        

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   02 лютого 2010 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді – Серебрякової Т.В., при секретарі судового засідання – Лукіянчиній Т.І.,  за  участю - позивачки  ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  місті Вознесенськ Миколаївської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про стягнення   суми боргу,  -  

ВСТАНОВИВ:

В серпні  2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3   про стягнення   суми боргу.

В позовній заяві зазначено, що 01 вересня  2005 р.  позивачка ОСОБА_1   позичила  відповідачу ОСОБА_3  гроші в розмірі  8 000 (вісім тисяч)  грн. 00 коп.,  про що була  складена  розписка.  Посилаючись на те, що в строк, передбачений в розписці, відповідач гроші не повернув, від свого обов’язку  повернути гроші останній  ухиляється,  позивачка  просила  позов задовольнити,  стягнути  з ОСОБА_3   на її користь суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час  прострочення в сумі 12 696 (дванадцять тисяч шістсот дев’яносто шість) грн.  00 коп., три процента річних від простроченої  суми  в  розмірі 940 (дев’ятсот сорок) грн. 00 коп.  та  судові витрати, до складу  яких входить судовий збір в розмірі 136  (сто тридцять шість) грн. 36 коп. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В судовому засіданні  позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі  на їх задоволенні наполягали.  

Відповідач ОСОБА_3  в  судовому засіданні позовні вимоги  визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього суми боргу  в розмірі 8 000  (вісім тисяч) грн.             00 коп.  При цьому, посилався  на відсутність боргових зобов’язань  перед позивачкою. Окрім того  зазначав,  що розписка, на яку посилається позивачка, як на доказ по справі, написана ним власноручно, але вона не містить підтвердження факту передачі  йому грошей   та  стосується інших боргових зобов’язань між іншими сторонами.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України,   судом встановлені  наступні факти  і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають  з підстав, передбачених законодавством, зокрема з дій та вчинків осіб.

В судовому засіданні встановлено, що 01 вересня 2005 р. відповідач                    ОСОБА_3 власноручно написав  розписку про повернення позивачці  ОСОБА_1Д суми боргу в розмірі   8 000  (вісім тисяч) грн. 00 коп. не пізніше  01 вересня 2006 р.  

Так,  до матеріалів справи  позивачкою  доданий  оригінал  вказаної  розписки,  зі  змісту якої, вбачається, що 01 вересня 2005 р. ОСОБА_3  позичив  у ОСОБА_1  грошові кошти   в розмірі  8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та зобов’язався  їх повернути  в строк до 01 вересня  2006 р.  Однак  у зазначений термін  відповідач свої зобов’язання  не виконав, оскільки грошові кошти позивачці  не повернув.  

У відповідності  до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона  (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими  ознаками,  а позичальник зобов’язується  повернути позикодавцеві  таку ж суму грошових коштів (суму позики) або  таку ж кількість  речей того ж роду та такої ж якості.  

Згідно положень ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві предмет позики  у строк та  в порядку,  встановлені договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення  зобов’язання  є його невиконання  або виконання  з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання  ним грошового зобов’язання.  

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що між  сторонами   по справі фактично  виникли  правовідносини позики, оскільки це підтверджується  розпискою ОСОБА_3 від 01 вересня 2005 р., яка  посвідчує передачу  позичальнику грошової суми,  а знаходження розписки у позикодавця  свідчить згідно ст.1047 ЦК України про невиконання зобов’язання боржником у повному обсязі.

При цьому, доводи відповідача  про те, що вищевказана  розписка стосується інших боргових зобов'язань між  іншими сторонами, не заслуговують на увагу, оскільки дана  розписка  у будь-якому разі свідчить про визнання  відповідачем ОСОБА_3 боргу перед  позивачкою ОСОБА_1  в сумі  8 000  (вісім тисяч) грн. 00 коп., а  докази  фактичного укладення  договору позики  з іншою особою в матеріалах справи  відсутні (в судовому засіданні  сторони таких доказів суду не надали).

Також безпідставними є твердження відповідача про те, що розписка від                    01 вересня  2005 р. не містить підтвердження факту передачі грошей та інших істотних умов договору позики, оскільки в ній чітко зазначено як про отримання відповідачем грошей від  позивачки і  їх суму, так й про строк, на якій позичені кошти, тобто є всі істотні умови договору позики. Крім того, посилання  відповідача  на те, що він не отримував грошей особисто, не звільняють його від обов’язку повернути  борг позивачці, оскільки  саме в розписці  чітко зазначено про зобов’язання останнього  щодо  повернення  коштів в строк до 01 вересня 2006 р.  

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що між сторонами мали місце  договірні зобов’язання, які  відповідач порушив,  а саме не  повернув  позивачці обумовлену  суму,  тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та на підставі             ст. 526 ЦК України підлягають задоволенню.

Окрім того, у ч.2 ст.625 ЦК України визначено правові наслідки  прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. Зокрема,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого  індексу  інфляції  за весь час  прострочення, а також три  проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором  або законом.  

Отже з  відповідача на користь позивачки  підлягає стягненню  сума боргу               (8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.) з урахуванням встановленого індексу інфляції та в межах заявлених позовних вимог -  13 040  (тринадцять тисяч сорок) грн. 00 коп. (виходячи  з встановлених індексів інфляції: за жовтень 2006 р.  - 102,6%, листопад 2006 р. – 101,8%, грудень 2006 р. -  100, 9%, січень 2007 р. –   100, 5%, лютий 2007 р. – 100,6%, березень 2007 р. – 100, 2%, квітень 2007 р. –   100, 0%,  травень     2007 р. - 100,6%, червень 2007 р. – 102,2%, липень 2007 р. –  101, 4%, серпень 2007 р. – 100,6%, вересень 2007 р. – 102, 2%, жовтень 2007 р. – 102,9%, листопад 2007 р. –  102, 2%, грудень 2007 р. – 102, 1%,   січень   2008 р. –  102, 9%, лютий 2008 р. – 102,7%, березень 2008 р. – 103, 8%, квітень 2008 р. – 103, 1%,  травень 2008 р. -  101,3%, червень 2008 р. – 100,8%, липень 2008 р. –   99, 5%, серпень 2008 р. – 99,9%, вересень 2008 р. – 101,1%,  жовтень 2008 р. – 101,7%, листопад 2008 р. – 101, 5%, грудень   2008 р. – 102, 1%, січень 2009 р. –  102, 9%, лютий 2009 р. – 101,5%, березень 2009 р. – 101, 4%, квітень 2009 р. –  100, 9%,  травень 2009 р. -  100,5%, червень 2009 р. – 101,1%, липень 2009 р. – 99, 9%,  а за  період з   01 жовтня 2006 р.  по 01 серпня 2009 р.  індекс інфляції становить 163,0 %  (8 000 грн. 00 коп. х 163,0% /100).

Окрім  того, позивач має право на стягнення  трьох процентів річних від простроченої суми, а саме – 680 (шістсот вісімдесят)  грн. 00 коп.  ((8 000 грн. 00 коп. х 3% /12 х 3) + (8000 грн. 00 коп. х 3% )+ (8000 грн. 00 коп. х 3%)+ (8000 грн. 00 коп. х 3%/12 х7)), що становить  три процента річних  від простроченої суми починаючи з часу прострочки виконання взятих на себе зобов’язання  й до 01 серпня 2009 р. (в межах заявлених позовних вимог).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд  присуджує  з другої сторони понесені нею і документально  підтверджені судові витрати, таким чином з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню сплачені останньою   судові витрати, які складаються з  судового  збору в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн. 36 коп. та   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120  (сто двадцять) грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11, 209,212, 213,214,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов   ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про стягнення   суми боргу  задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1   суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  - 13 040   (тринадцять тисяч сорок ) грн. 00 коп.;  три процента річних  від простроченої суми   в сумі 680 (шістсот вісімдесят)  грн. 00 коп., а також  сплачені позивачем   судові  витрати, які складаються  з витрат  по сплаті судового збору в розмірі 136  (сто тридцять шість)  грн. 36 коп.,  оплати витрат на   інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи в  сумі 120  (сто двадцять) грн. 00 коп.,  а всього - 13 976  (тринадцять тисяч  дев’ятсот  сімдесят шість)  грн. 36 коп.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до  апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України

Суддя                                                                 Т.В.   Серебрякова