У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               “28” листопада 2018 року                м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря         Тимошенка О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12018150030000370

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5

на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2018 року у відношенні

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, березня місяця, 27 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

-22.09.2017 р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 185, ч.1 ст.383, ч.1 ст.384 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор         Кучеренко Д.С.

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_4

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2018 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 190  КК України до покарання  у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком  Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.09.2017 р. та остаточно призначено  ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць.

Стягнуто з ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди на користь: ОСОБА_6 – 200 грн., ОСОБА_7 – 3000 грн., ОСОБА_8 – 200 грн., ОСОБА_9 – 200 грн., ОСОБА_10 – 350 грн., ОСОБА_11 -  200 грн., ОСОБА_12 – 800 грн., ОСОБА_13 - 500 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник просить скасувати вирок і кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_5 закрити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник не погоджується із висновком суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

Зазначає, що ОСОБА_5 на момент вчинення злочину обіймав посаду майстра виробничого навчання ВПУ № 21 та за вказівкою адміністрації навчального закладу здійснював збір грошових коштів до Благодійного фонду «Внесок в Майбутнє» та у фонд групи. При цьому ініціативи на збір грошових коштів з подальшим їх використанням для власних потреб ОСОБА_5 не мав.

На думку апелянта, не з’ясовано, яким чином ОСОБА_5 розпорядився грошовими коштами, отриманими від потерпілих, а також розмір грошових коштів, які були направлені до Благодійного фонду та фонду групи.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

15.09.2017 р. ОСОБА_5, працюючи майстром виробничого навчання ВПУ № 21, перебуваючи у приміщенні аудиторії адміністративного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова 31/2, діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою повідомив ОСОБА_14 про необхідність здати гроші в сумі 500 грн до Благодійного фонду «Внесок в Майбутнє» та гроші у сумі 200 грн у фонд групи. Після чого 18.09.2018 р. ОСОБА_5 особисто отримав кошти від ОСОБА_14 грошові кошти у розмірі 200 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Діючи у такий ж спосіб, ОСОБА_5 15.09.2017 р. незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 - 700 грн., ОСОБА_15 – 200 грн., ОСОБА_16 – 350 грн., ОСОБА_13 – 500 грн, ОСОБА_12 – 700 грн., ОСОБА_6 – 200 грн., а 27.12.2017 р. грошовими коштами ОСОБА_11 – 200 грн.

15.09.2017 р., ОСОБА_5,  перебуваючи на території   ВПУ №21 за адресою: вул. Садова 31/2  у м.Миколаєві, зустрівся із потерпілим  ОСОБА_12 та, реалізуючи умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи повторно,  під приводом оплати за проживання ним у гуртожитку, заволодів грошовими коштами  ОСОБА_12 в розмірі 300 грн.

12.10.2017 р. ОСОБА_5, знаходячись  у приміщенні кімнати №12  гуртожитку по вул. Садовій 31/2 у м.Миколаєві та маючи умисел на заволодіння чужим майном, використовуючи довірливі  стосунки, шляхом зловживання довірою, повторно заволодів кутошліфувальною машинкою ОСОБА_17 вартістю 900 грн.

10.01.2018 р. ОСОБА_5, знаходячись  у приміщенні магазину «Булочка» по вул. Садовій у м.Миколаєві та маючи умисел на заволодіння чужим майном, використовуючи довірливі  стосунки,  шляхом зловживання довірою повторно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_7 вартістю 2300 грн.

22.01.2018 р. ОСОБА_5, знаходячись  у приміщенні кім. №4  гуртожитку по вул. Садовій 31/2 у м.Миколаєві та маючи умисел на заволодіння чужим майном, використовуючи довірливі  стосунки, шляхом зловживання довірою повторно заволодів ноутбуком ОСОБА_18 вартістю 6300 грн.

Судом першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винним у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, та його дії кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованими та відповідають дослідженим судом доказам. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як видно з технічного запису, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 не оспорював фактичні обставини кримінального провадження, визнав вину у висунутому обвинуваченні, а також визнав заявлені цивільні позови. При цьому обвинувачений вважав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення згідно обвинувачення (ч.2 ст. 190 КК України), які ним не оспорювалися. Суд у нього з’ясовував, чи правильно він розуміє зміст цих обставин, чи немає у нього сумнівів у добровільності його позиції, а також роз’яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чого суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення згідно обвинувачення (ч.2 ст. 190 КК України), обмежившись допитом обвинуваченого.

Дотримання судом такої процедури обвинувачений підтвердив під час апеляційного розгляду. У зв’язку із цим апеляційний суд приходить до висновку, суд першої інстанції дотримався вимог ч.3 ст. 349 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 посилається на невинуватість останнього. Заперечує обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, в якому останній визнаний винним.

Однак, з огляду на ч.3 ст. 349, ч.2 ст. 394 КПК України та враховуючи те, що обвинувачений визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження обставин вчинення ним кримінального правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що захисник ОСОБА_4 позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення. У зв’язку із чим доводи захисника про невинуватість обвинуваченого не перевіряються.

Посилання захисника в апеляційному суді про те, що порушені права обвинуваченого на захист через те, що судовий розгляд відносно обвинуваченого у суді першої інстанції проводився без захисника, є безпідставними. Як видно з журналу судового засідання, обвинувачений отримав пам’ятку про права та обов’язки, пояснив суду, що права йому зрозумілі. Клопотання про розгляд кримінального провадження за участі захисника не заявляв, його послугами скористатися не забажав. За такого, відсутні підстави вважати, що право обвинуваченого на захист було порушено під час судового розгляду.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65-67 КК України, та достатньо врахував ступінь тяжкості злочину, який є злочином середньої тяжкості. Врахував, що злочин було вчинено під час збігу тяжких сімейних обставин. Також врахував значну кількість злочинних епізодів, дані про особу винного, який характеризується позитивно, на обліку у психіатричній лікарні та наркодиспансері не перебуває, раніше судимий.

Враховано щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди, які пом’якшують покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочину.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України. На думку апеляційного суду, призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Остаточне покарання правильно призначено згідно ст. 71 КК України, оскільки злочини вчинені в період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком.

З огляду на наведене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

        Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407,424,425, 532 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2018 року у відношенні ОСОБА_5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

                       ОСОБА_1      ОСОБА_2 ОСОБА_19