РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року

м. Рівне

Справа № 572/2827/17

Провадження № 22-ц/4815/46/18

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н.В., Хилевича С.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банку «ПриватБанк» на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Довгого І.І., постановлену в м. Сарни, повний текст якої складено 16.04.2018 року,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про виселеня громадян: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку, без надання іншого жилого приміщення, а також стягнення судових витрат.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2018 року позовну заяву ПАТ «КБ «Приватбанк» визнано неподаною та повернуто заявнику.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, ПАТ «КБ «Приватбанк» оскаржило її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та за невідповідності висновків суду обставинам справи. Пояснює, що повертаючи позовну заяву, суд зазначив, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви. Вказує, що позовна заява була направлена до суду 14.11.2017 року, що підтверджується копією реєстру та поштовим чеком (які додаються до апеляційної скарги), а тому на момент подання позову поширювалися положення ЦПК України від 18 березня 2014 року № 1618-ІV. Зазначає, що позовна заява містила усі необхідні відомості про права та обов'язки сторін й вимоги про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту інтересів.

Позивач сформував та зазначив підстави виникнення звернення до суду, права та обов'язки його учасників, вину сторону невиконання зобов'язання та правові наслідки цього, обставини, якими обґрунтовував свої вимоги. Доводить, що інші обставини, які були необхідні суду, повинні встановлюватися і досліджуватися в судовому засіданні, в тому числі і щодо конкретизації позовних вимог щодо кола осіб, які підлягають виселенню із предмету іпотеки. Додає, що разом з позовом було подано клопотання про витребування судом довідки про склад сім'ї та реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, оскільки позивач дані відомості не міг отримати самостійно, і лише після витребування судом такої довідки, позивач зміг би уточнити свої вимоги та зазначити конкретних осіб, які також підлягають виселенню. Стверджує, що зазначені судом недоліки позовної заяви не є такими, які б перешкоджали суду відкрити провадження у справі і розпочати розгляд, а подання доказів, їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу. Із цих підстав просить скасувати ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2018 року і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції до скасування із направленням справи для продовження розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про виселення. Згідно вхідного штампа суду позовна заява подана 20 листопада 2017 року (а.с. 1).

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що у ній відсутній конкретний зміст позовних вимог, що порушує вимоги п.4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з того, що в позовних вимогах Банк просив "виселити інших осіб, які зареєстровані які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку, без надання іншого жилого приміщення", без уточнення кого саме та не зазначив їх відповідачами у позовній заяві.

На виконання вказаної ухвали Банк 16 березня 2018 року направив суду заяву, у якій пояснив, що в силу п. 2 ч. 2 ст. 84 ЦПК України не зобов'язаний надавати докази, якщо обґрунтовує причини неможливості їх отримання самостійно. Крім того, звернув увагу, що до позовної заяви долучено клопотання про витребування доказів, і таке клопотання буде подане повторно після відкриття провадження у справі.

Місцевим судом зазначена заява була розцінена як невиконання вимог ухвали від 05 березня 2018 року, а тому повернута позивачу на підставі ст.. 185 ЦПК України.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам законодавства, діючого на момент звернення із позовом.

Позовна заява ПАТ «КБ «ПриватБанк» була направлена до суду 14.11.2017 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с. 17) та зареєстрована судом 20.11.2017 року (а.с. 1), а тому на неї поширювалися положення ЦПК України від 18 березня 2004 року.

Згідно ст.119 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) передбачає вимоги до форми та змісту позовної заяви. Так, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Апеляційний суд вважає, що позовна заява ПАТ «КБ «ПриватБанк» містила усі необхідні відомості про права й обов'язки сторін, вимоги про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту та обґрунтуванням своїх вимог.

Інші обставини, які були необхідні суду, повинні були встановлюватися і досліджуватися в судовому засіданні, включаючи і встановлення кола осіб, які підлягають виселенню з предмету іпотеки разом із відповідачем.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що одночасно із позовною заявою Банком було подано клопотання про витребування судом довідки про склад сім'ї та реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, оскільки позивач такі відомості не міг отримати самостійно, що узгоджується з положеннями ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 2 ст. 11 «Про інформацію».

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009р. роз'яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову

залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши позивача права на справедливий судовий розгляд.

За наведених обставин, апеляційний суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала - до скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2018 року скасувати.

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення направити до Сарненського районного суду Рівненської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2018 року.

Головуючий підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н.В.

підпис Хилевич С.В.

Згідно :Суддя