ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

28 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/1245/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 р. (суддя Боженко Н.В., повне судове рішення складено 15.06.2018 р.) в справі № 804/1245/18 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання незаконним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду № 42/2 від 01.06.2016 р. «Про застосування наслідків нікчемності правочинів» та віднесення переказів коштів, здійснених 19.05.2016 р. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок НОМЕР_1, що належить позивачу, в загальній сумі 29444,56 грн., до категорії правочинів і визнання такого правочину нікчемним; зобов'язання внести дані позивача до Переліку рахунків (реєстру) як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як особи, що має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за договором № 980-026-000001179 від 06.08.2015 р. банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» на суму 29444,56 грн., для внесення відомостей про нього до Загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано в частині наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» № 42/2 від 01.06.2016 року «Про застосування наслідків нікчемності правочинів» щодо встановлення нікчемності та застосування наслідків нікчемності правочинів з виконання 19.05.2016 року платіжних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39140702) по перерахуванню коштів на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, загальною сумою 29 444,56 гривень; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» внести дані про ОСОБА_2 до Переліку рахунків (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як такого, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» на суму 29 444,56 грн. для вирішення питання про внесення даних про нього до Загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову, вказує на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт зазначає, що підставою для не включення позивача до переліку вкладників є укладання позивачем договору позики з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», а не договору банківського вкладу, кошти за договором залучались саме ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», а не банком. Крім того, судом першої інстанції не враховано наявність судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлено, що проведення операцій від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за рахунок коштів, відображених на їх рахунках внаслідок проведення операцій, та коштів, що обліковуються на поточних рахунках, щодо перерахування на поточні рахунки 14673 фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Банк Михайлівський», коштів на загальну суму 1642 млн. грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором», «оплата процентів по договору» призвело до фактичного зменшення зобов'язань ПАТ «Банк Михайлівський» перед юридичними особами та збільшення зобов'язань перед фізичними особами, які мають в банку поточні рахунки; встановлення фактичного не перерахування коштів, а здійснення тільки проводок у балансі.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2015 року між ОСОБА_2 (клієнт) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-026-000001179, за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок № 26207514135702 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.

У той же день між позивачем (сторона-1) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона-2) укладено договір «Капітал+» (Новий) №980-026-000228371, за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі 29000,00 грн., порядку та на строк не більше 42 днів, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти строні-1 та виплачувати проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на виконання умов договору, укладеного з позивачем, на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 з рахунка НОМЕР_2 надійшли кошти в розмірі 29000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-026-000228371 від 26.04.2016» та на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 в розмірі 444,56 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-026-000228371 від 26.04.2016».

Разом із цим, відповідно до наказу тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 вищезазначені перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», визнано нікчемними правочинами на підставі пунктів 7, 9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач звертався до відповідача із запитом щодо надання інформації про стан особового рахунку, проте листом від 07.02.2017 №ЗГ1/14242/1 позивача повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 на його поточний рахунок, є нікчемним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності визнання відповідачем нікчемним правочину, недоведеності наявності правових підстав для не включення позивача до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «Банк Михайлівський» мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є клієнтом ПАТ «Банк Михайлівський» й має в цій банківській установі відкритий рахунок НОМЕР_1.

26.04.2016 р. між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) № 980-026-000228371 на суму 29000,00 грн.

19.05.2016 р. ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 перераховано кошти у сумі 29000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-026-000228371 від 26.04.2016», а також 19.05.2016 р. на рахунок позивача НОМЕР_1 ТОВ «ІПЦ» перераховано кошті в сумі 444,56 грн. як проценти.

22.12.2015 р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», якою встановлено факт здійснення Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено його до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в діяльності.

Постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 р. № 295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 р.», введено певні обмеження діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».

18.05.2016 р. між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення права вимоги № 1805. 19.05.2016 р. між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення права вимоги № 1. До договорів складені реєстри кредиторів та акти приймання-передачі кредитних справ.

На підставі рішення Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» № 14/БТ від 23.05.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» № 812 від 23.05.2016 р.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» № 124-рш від 12.07.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1213 від 12.07.2016 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

01.06.2016 р. тимчасовою адміністрацією ПАТ «Банк Михайлівський» складено акт № 2 «Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності», в якому зазначено про виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, а саме виконання 19.05.2016 р. ПАТ «Банк Михайлівський» платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн.

Позивач внесений до переліку вкладників, платіжні документи яких від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 р. виконані ПАТ «Банк Михайлівський».

Наказом № 42/2 від 01.06.2016 р. затверджено результати перевірки правочинів, викладені в акті № 2 від 01.06.2016 р., відповідно до якого встановлена нікчемність правочинів та застосовано наслідки нікчемності правочинів з подальшим виданням відповідного розпорядження.

Відповідачем листом від 07.02.2018 р. повідомлено позивача що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 на його поточний рахунок, є нікчемним.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), яким також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами статті 27 Закону № 4452-VI в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначається Положенням

про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14, зареєстрованим 07.09.2012 р. за № 1548/21860, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), відповідно до п. 5 розділу II «Діяльність неплатоспроможного банку та уповноваженої особи Фонду із визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами» Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;

3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

За положеннями пунктів 1-4 розділу ІІІ «Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами» вказаного Порядку Фонд завантажує поданий уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині:

1) невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку;

2) невключення до Переліку інформації про рахунки:

вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону;

за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону;

3) наявності необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника;

4) коректності реквізитів вкладника та іншої інформації.

Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Оскільки позивач має в ПАТ «Банк Михайлівський» відкритий рахунок, він в силу приписів п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI має статус вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно, має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування.

Зважаючи на приписи ст. 27 Закону № 4452-VІ, є правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку зобов'язаний сформувати перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.

Відповідачем не заперечується, що інформацію стосовно позивача як особи, що має право на відшкодування суми вкладу, не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, через визнання правочину нікчемним.

На час виникнення спірних правовідносин, як зазначено вище, Уповноважену особу наділено повноваженням, зокрема, зі складання переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а Фонд - відповідний Загальний реєстр.

Відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Судом встановлено, що відомості щодо рахунку позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а Фондом - до відповідного Загального реєстру. Підставою не включення рахунків позивача до переліку рахунків є те, що правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне володіння майном держави та є нікчемним.

Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, що передбачені у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не наведено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) та застосування правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.

В розглядуваному випадку визнані нікчемними правочини, вчинені не банком. Відповідачем визнано нікчемним правочин щодо перерахування коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок ОСОБА_2 При цьому відповідачем обґрунтовано нікчемність правочинів приписами п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», але суду не надано доказів того, що банк уклав правочини (у тому числі договори) з позивачем, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Також не надано доказів того, що позивач є пов'язаною з банком особою, а також здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів саме з ОСОБА_2, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Верховним Судом в постанові по справі № 826/1476/15 висловлена наступна правова позиція.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Враховуючи зазначене, а також приведений вище правовий висновок Верховного Суду, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про визнання нікчемними правочинів (переказу коштів).

У зв'язку з протиправністю рішень відповідача щодо визнання нікчемними переказу коштів є цілком обґрунтованим задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_2 для виплати відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції встановлення судовими рішеннями, що набрали законної сили, що проведення операцій від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за рахунок коштів, відображених на їх рахунках внаслідок проведення операцій, та коштів, що обліковуються на поточних рахунках, щодо перерахування на поточні рахунки 14673 фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Банк Михайлівський», коштів на загальну суму 1642 млн. грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором», «оплата процентів по договору» призвело до фактичного зменшення зобов'язань ПАТ «Банк Михайлівський» перед юридичними особами та збільшення зобов'язань перед фізичними особами, які мають в банку поточні рахунки; встановлення фактичного не перерахування коштів, а здійснення тільки проводок у балансі, колегія суддів вважає безпідставними.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Оскільки позивач не був стороною у справах, на які посилається апелянт, не можуть вважатися обставини, встановлені зазначеними апелянтом судовими рішеннями, такими, що мають преюдиціальне значення в цій справі.

Доводи апелянта про правомірність рішення про визнання договору, укладеного позивачем з банком, нікчемним, спростовані приведеними вище висновками суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 р. в справі № 804/1245/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 р. в справі № 804/1245/18 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 28.11.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.11.2018 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко