РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 2-9
19 січня 2010 року
Кремінський районний суд
Луганської області
у складі головуюча суддя Кіяшко В.Г.
Секретар Пугачова К.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним та визнання права власності на земельну ділянку
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання частково недійсним договору дарування права на земельну ділянку, посилаючись на те, що її тітка ОСОБА_4 хотіла продати їй та її брату ОСОБА_5 право на земельну ділянку, але оскільки договір купівлі продажу коштував надто дорого, то вони разом вирішили право власності на земельну ділянку оформити на одного брата, а тому 11 лютого 1999 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 право на земельну ділянку площею 6.4937 га. . 9 червня 1999 року тітка ОСОБА_6 померла. Після її смерті позивач вважала, що має час на оформлення права власності, але часто хворіла, а тому не могла звернутися до суду. 13 лютого 2002 року було оформлено ОСОБА_7 акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_5, згідно з яким йому стала належати земельна ділянка площею 6.4937 га. 23 липня 2008 року брат помер. Вважає, що тітка ОСОБА_6 подарувала земельну ділянку їй та брату, але оформлена земельна ділянка була тільки на брата, а тому їй повинна належати половина земельної ділянки. Після смерті брата виник спір з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо права на земельну ділянку. Просить договір дарування, укладений 11 лютого 1999 року, згідно якого ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв в дар право на земельну ділянку, яка перебувала у колективній власності КСП «Зоря» та розташована в с. Голубівка визнати частково недійсним, виділити їй 1\2 частину земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідачів та визнати за нею права власності на 1\2 частину земельної ділянки у розмірі 3.24685 га. \л.с.20-21\. Початок перебігу позовної давності просить відраховувати з 2 липня 2009 року, тобто з дня коли вона довідалася про порушення свого права, про що їй стало відомо тільки після смерті брата \л.с.50\.
Після цього 26 вересня 2009 року позивач свої позовні вимоги уточнила, з тих же підстав просить визнати договір дарування ОСОБА_6 права на земельну ділянку від 11 лютого 1999 року недійсним, так як їй повинна належати 1\2 частина земельної ділянки, яку тітка подарувала її брату з її згоди \л.с.72\, але спадкоємець ОСОБА_3 після смерті батька, а її брата, відмовився вирішувати питання добровільно.
5 січня 2010 року позивач уточнила вдруге позовні вимоги і просить визнати договір дарування ОСОБА_6 права на земельну ділянку ОСОБА_5 недійсним та визнати право на земельну ділянку, яку набув ОСОБА_5 згідно державного акту на право власності від 13 лютого 2002 року також недійсним \л.с.87-88\, при цьому стверджує, що всі документи були оформлені у її присутності, у присутності ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні присутньою не була, просила справу розглянути без її участі, але у присутності її представника \л.с.69\. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги повністю підтримав і просить визнати договір дарування ОСОБА_6 права на земельну ділянку ОСОБА_5 недійсним та визнати право на земельну ділянку, яку набув ОСОБА_5 згідно державного акту на право власності від 13 лютого 2002 року також недійсним. Пояснення з приводу початку перебігу позовної давності з 2 липня 2009 року давати відмовився.
Відповідач ОСОБА_3 з позовом згоден, але рішення просить прийняти по закону та справедливості, оскільки він своєю відмовою не бажає образити свою тітку ОСОБА_4, а також свою сім*ю.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні присутньою не була, про слухання справи повідомлена належним чином \л.с.32\, її представник за дорученням проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, оскільки стверджує, що позивач пропустила строк позовної давності, який ст. 257 ЦК України встановлено тривалістю 3 роки, а тому відповідно до ст. 267 частини 1 ЦК України ця обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача. Просить також врахувати, що про порушення свого право, позивачу стало відомо 11 лютого 1999 року л.с.61, 34\.
Суд дослідив матеріали справи, вислухав пояснення сторін і дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 276 частини 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено у судовому засіданні 11 лютого 1999 року ОСОБА_6 дійсно подарувала ОСОБА_5 право на земельну ділянку, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» \л.с.23\, про що позивачу стало відомо в той же день, оскільки вона в позовній заяві вказує, що договір дарування було складено за її згодою та у її присутності л.с.87\.
На підставі цього договору дарування та на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Голубівської сільської ради від 28 квітня 2001 року, рішення сільської ради ніким не оскаржувалося і не оскаржується в теперішній час, ОСОБА_5 13 лютого 2002 року було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 6.4937 гектарів, яка розташована на території Голубівської сільської ради \л.д.24\.
Відповідач у своїх запереченнях наполягає на застосування строку позовної давності відповідно до вимог ст.. 267 частини 4 ЦК України, оскільки з моменту укладання договору дарування пройшло понад 10 років, а з моменту отримання померлим ОСОБА_8 держаного акту про право власності на землю пройшло понад 8 років.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, законних підстав для поновлення якого суд не має, до того ж вимоги про поновлення строку позовної давності не заявлено, а тому у задоволенні позовних вимог суд вважає необхідним відмовити у зв*язку з пропуском строку позовної давності.
ОСОБА_5 помер 24 липня 2008 року \л.с.14\, він має спадкоємців: дружину ОСОБА_2 л.с.11\ та сина ОСОБА_3 \л.с.9\, які є спадкоємцями першої черги, ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину отримав \л.с.24\, що він підтвердив у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 частини 1 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.
Всупереч вимог цієї статті позивач та її представник не надали суду будь яких доказів та пояснень з приводу пропущення строку позовної давності, а також чому перебіг позовної давності слід рахувати, на їх думку, з 2 липня 2009 року, враховуючи при цьому пояснення позивача, яка в своїй позовній заяві стверджує що про договір дарування тіткою права на земельну ділянку брату їй стало відомо 11 лютого 1999 року, тобто в день оформлення договору нотаріусом, до того ж вона при цьому дійстві була присутньою. При таких обставинах ніяким чином не може бути враховано твердження позивача та її представника, що вона часто хворіла, що перешкоджало їй звернутися до суду \л.с.12, 13,15\.
Керуючись ст. 16, 58, 88, 212-215 ЦПК України ст. 3 частини 1 п.6, 233 частини 1 ЦК України суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування права на земельну ділянку від 11 лютого 1999 року ОСОБА_6 ОСОБА_9 ОСОБА_10, визнання недійсним права на земельну ділянку, яку набув ОСОБА_5, згідно з ОСОБА_7 на право власності від 13 лютого 2002 року та визнання права власності на земельну ділянку відмовити у зв*язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: