Єдиний унікальний номер 219/11637/16-ц Номер провадження 22-ц/4804/79/18

Суддя-доповідач Жданова В.С. Єдиний унікальний номер 219/11637/16-ц

Категорія 24 Номер провадження 22-ц/4804/79/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року

Донецький апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Жданової В.С. (суддя-доповідач),

суддів: Краснощокової Н.С., Тимченко О.О.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року та на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року у цивільній справі № 219/11637/16-ц (суддя Медінцева Н.М.) за позовом Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення), -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач Комунальне підприємство «Бахмут-Вода» (далі - КП «Бахмут-Вода») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення до квартири АДРЕСА_1, в якій вони мешкають.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що КП «Бахмут-Вода» надавало позивачам послуги з водопостачання та водовідведення та проводило нарахування за спожиті послуги відповідно до затверджених у встановленому законом порядку норм та тарифів. Відповідачі не відмовлялись від споживання наданих послуг з питного водопостачання (водовідведення), але протягом тривалого часу надані послуги не оплачували у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01 серпня 2008 року по 30 вересня 2016 року в сумі 24103,69 гривень.

В грудні 2016 року позивач змінив позовні вимоги, зазначивши, що заборгованість за період з 01 червня 2010 року по 30 вересня 2016 року становить 20 371,92 гривень, яку просив стягнути солідарно з відповідачів та вирішити питання про судові витрати.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року позовні вимоги Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) задоволено.З відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у солідарному порядку стягнуто на користь КП «Бахмут-Вода» заборгованість за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) в розмірі 24 103,69 гривень за період з 01 серпня 2008 року по 30 вересня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року виправлено описку у вказаному судовому рішенні в частині суми, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів, замість вказаної в рішенні суми стягнення за надані послуги «24103,69 грн.» вірною вважати суму стягнення за спожиті послуги з водопостачання ( водовідведення) «20371,92 грн.»

Виправлено помилку у виконавчому листі по справі № 219/11637/16-ц (провадження № 2/219/258/2018), виданому 29 березня 2018 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за позовною заявою Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення), зазначено, що з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає стягненню заборгованість за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) у розмірі 20 371,92 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року і ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В мотивування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не взято до уваги рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2010 року, відповідно до якого з відповідачів вже було стягнуто заборгованість за надані послуги з водопостачання у загальному розмірі 3731.77 грн за період з 01.08.2008 р. по 01.06.2010 року, тобто за період, який позивачем знову був включений в новий розрахунок. На його думку має місце подвійне стягнення.

Вважає, що позивач не мав права вимагати суму заборгованості за весь період, оскільки вимоги заявлені поза межами позовної давності. Документи, які додані позивачем до позовної заяви ( особовий рахунок, претензія, довідка про склад сім'ї) не підтверджують наявність договірних відносин між сторонами. Зазначає, що на його вимогу судом не витребувані від позивача документи: копія Статуту, договір про надання послуг, документи, що підтверджують факт виконання послуг, документи, що підтверджують право вимоги. Вважає, що позивач не є балансоутримувачем жодного будинку в місті Бахмуті та районі, а тому не є належним позивачем. Крім того, вказує на допущені судом порушення норм процесуального законодавства при розгляді справи : не направлена копія про відкриття провадження по справі, не були направлені судові повістки та копії документів; порушений порядок вручення судових повісток; розгляд справи відбувався у кабінеті судді.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Копія апеляційної скарги отримана позивачем 16 жовтня 2018 року, відзив на апеляційну скаргу позивач не подав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить відповідачам ОСОБА_3 (1/6 частка), ОСОБА_4 (1/6 частка), ОСОБА_5 (1/6 частка) та ОСОБА_2 (3/6 частки). Відповідачі є зареєстрованим у вказаній квартирі, користуються послугами водопостачання та водовідведення, які надає позивач КП «Бахмут-вода».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі оплату за надані послуги з водопостачання вносять нерегулярно і не в повному розмірі у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.06.2010 року по 30.09.2016 року на загальну суму 20 371,92 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

При розгляді справи суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що виникли між сторонами, та дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості за надані послуги на користь КП «Бахмут-вода», але у повному обсязі з висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, відповідачі, як споживачі комунальних послуг зобов'язані оплачувати ці послуги.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що попереднім рішенням суду вже була стягнута частина заборгованості, яка повторно включена у новий розрахунок, є неспроможними та суперечать фактичним обставинам справи. Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 08.09.2010 року з відповідачів стягнута заборгованість за послуги водопостачання за період з 01.01.2008 року по 01.06.2010 року у розмірі 3731,77 грн. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін ( а.с.176).

30.11.2016 року звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив до стягнення суму заборгованості у розмірі 24 103,69 грн., з розрахунку якої видно, що за червень 2010 року включена заборгованість в сумі 3731,76 грн, яка вже стягнута рішенням Артемівського міськрайонного суду від 08.09.2010 р.

28.12.2016 року позивач подав до суду уточнюючу заяву, в якій просив стягнути заборгованість в загальній сумі 20 371,92 грн, яка утворилась за період з 01.06.2010 року по 30.09.2016 року, виключивши при цьому із розрахунку суму 3732,76 грн .( а.с.24). До уточнюючої заяви був наданий розрахунок та письмові пояснення до нього. (24103, 69 грн. - 3731,69 грн. = 20371,92 грн. )

Таким чином, твердження відповідача ОСОБА_3, що мало місце подвійне стягнення суми заборгованості є неспроможними та суперечать матеріалам справи.

Відповідач ОСОБА_7 визнає, що користувався послугами водопостачання і водовідведення, але вважає, що через відсутність договору про надання послуг, документів, які підтверджують факт передачі виконаних послуг та документів, які підтверджують право вимоги позивача неможливе примусове стягнення.

В процесі розгляду справи позивачем надані :Статут КП «Бахмут-Вода»; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Комунальне підприємство «Бахмут-Вода»; витяги з автоматизованої бази обліку та оплати «Населення»; Рішення Донецької обласної ради від 14 вересня 2007 року №5/11-322 «Про реорганізацію комунального підприємства «Донецькоблводоканал»; витяг постанови НКРЕКП №1344 від 02 листопада 2017 року з додатком структури тарифу КП «Бахмут-Вода»; постанова НКРЕКП №1285 від21 липня 2016 року; постанова НКРЕКП №2947 від 12 грудня 2015 року зі структурою тарифу КП «Бахмут-Вода»; постанова НКРЕКП №1718 від 04 червня 2015 року зі структурою тарифу КП «Бахмут-Вода»; копія рішень виконкому Артемівської міської ради за період з грудня 2010 року по жовтень 2013 року, які стосуються надання послуг водопостачання населенню ліцензія №500089; договір про централізоване постачання води та водовідведення у житловому фонді комунальної власності м. Артемівська від 02 січня 2008 року; розпорядження №76 Донецької обласної ради (т.1: а.с. 160, 161, 162-171, 172, 173, 174,178, 179, 180, 181-182, 183, 184, 185, 186,187, 188, 189, 190-194, 495, 196, 197, 198, 199-201, 202-209, 204-205, 206, 207, 208, 209-210 зв, 211, 212-213 зв).

Аналіз вказаних документів підтверджує той факт, що КП «Бахмут-вода», як самостійний суб'єкт господарювання в частині забезпечення потреби в послугах централізованого водопостачання, є належним позивачем за даними вимогами, оскільки на відповідній правовій основі надавав послуги з водопостачання до квартири відповідачів, які погодились з умовами постачання, користувались наданими послугами, що підтверджує наявність фактичних договірних відносин між сторонами, тому позивачу належить право вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції стягнута заборгованість поза межами позовної давності, також є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Саме така правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 22.03.2017 року у цивільній справі №-3063 цс.17 Встановлено, що від відповідачів про заяв про застосування позовної давності не надходило

Відповідно до ч.ч.ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Стаття 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про приватизацію від 30.10.1997 року на праві спільної часткової власності належить відповідачам ОСОБА_3 (1/6 частка), ОСОБА_4 (1/6 частка), ОСОБА_5 (1/6 частка) та ОСОБА_2 (3/6 частки), тому кожний із співвласників повинен відповідати за зобов'язаннями відповідно до своєї частки у квартирі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції щодо стягненні заборгованості у солідарному порядку є помилковим.

Виходячи із загальної суми заборгованості 20371,92 грн. відповідно до часток у належному відповідачем житлі належить стягнути заборгоіваність: з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 3395,32 грн. з кожного ; з відповідача ОСОБА_2 - 10185,96 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.ч.6,13 ст. 141 ЦПК України якщо сторона звільнена від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_2 (посвідчення УБД НОМЕР_1), ОСОБА_3 (посвідчення УБД НОМЕР_2), ОСОБА_4 (УБД НОМЕР_3) мають пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір 1378 грн..Враховуючи принцип пропорційності, кожний із відповідачів повинен сплатити судовий збір відповідно до стягнутої з нього суми : 229,67 грн ( 1/6 частка) та 689 грн (3/6 частки).

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звільнені від сплати судового збору, тому, з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача КП «Бахмут-вода» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,67 грн. Частина судового збору у розмірі 1148,33 грн. підлягає компенсації позивачу за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови. Оскільки рішення суду першої інстанції скасовується, то підлягає скасуванню і ухвала суду першої інстанції від 12 квітня 2018 року про виправлення описки.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року та на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) задовольнити .

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2010 року по 30.09.2016 року у розмірі 3 395 (три тисячі триста дев'яносто п'ять),32 коп. з кожного та з відповідача ОСОБА_2 за вказаний період стягнути заборгованість у розмірі 10 185(десять тисяч сто вісімдесят п'ять)грн. 96 коп. на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» судовий збір у розмірі 229 ( двісті двадцять дев'ять )грн.,67коп., судовий збір у розмірі 1148,33 грн. підлягає компенсації позивачу за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3.ст. 389 ЦПК України.

Судді: