Справа № 752/1257/14-ц Головуючий 1 інстанція - Чередніченко Н.П.

Проваження № 22-ц/780/3352/18 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 листопада 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 01 серпня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 01 серпня 2018 року задоволена заява ОСОБА_4 про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих Голосіївським районним судом м.Києва 21 травня 2018 року, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики, судових витрат на оплату судового збору та витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із ухвалою, боржник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд допустив порушення норм процесуального права, не повідомивши його про розгляд заяви. Також, суд прийшов до хибних висновків про наявність поважних причин для поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих документів. Так, посилання стягувача на те, що він у 2015-2017 роках мешкав у Автономній Республіці Крим і не мав змоги приїхати до м.Києва бездоказові, а обставини щодо його проживання в АРК взагалі не встановлені. Фактично неподання виконавчих документів до виконання у встановлений законом строк обумовлено пасивною позицією стягувача.

Позивач ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законну і обгрунтовану ухвалу і правомірно задоволив його заяву про поновлення строку, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник боржника адвокат ОСОБА_5подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва як незаконну.

Представник стягувача адвокат ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції проти

- 2 -

задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно ч.3 ст.433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні із повідомленням учасників справи.

Згідно п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність відповідача ОСОБА_3, який не був повідомлений про дату, час і місце розгляду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на приписи п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов'язкових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_3, який не був повідомлений про дату, час і місце засідання суду, хоча його повідомлення є обов'язковим і який обгрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами.

Окрім того, поновлюючи строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки наявністю поважних причин пропуску заявником цього строку.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 19 травня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики. Ухвалено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 203955,68 грн., судові витрати на правову допомогу в сумі 194,88 грн. та судові витрати на оплату судового збору в

- 3 -

сумі 2045,84 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 23 жовтня 2014 року рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 19 травня 2014 року залишене без змін.

У травні 2018 року стягувач ОСОБА_4 звернувся із заявою про видачу виконавчих листів на підставі судового рішення і 21 травня 2018 року представник стягувача отримав три виконавчі листи по вказаній справі.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, згідно п.5 Прикінцевих і перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Для виконання судового рішення цей строк встановлюється з наступного дня після набрання ним законної сили. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно вимог ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий документ до примусового виконання.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання заявник посилався на те, що він з кінця 2014 року та у 2015-2017 роках переважно перебував у Автономній республіці Крим і не мав змоги приїхати до Києва.

Суд не звернув уваги, що посилаючись на вказані обставини, заявник не надав жодного доказу, який би підтверджував, що у вказаний період він постійно мешкав у АРК і не мав змоги приїхати до м.Києва.

Надані заявником ОСОБА_4 пасажирські митні декларації про перетин кордону не є таких доказом, який підтверджує постійне проживання заявника в АРК.

Навпаки, вказані декларації у кількості 12 штук є доказом того, що останній неодноразово перетинав кордон з боку України у бік АРК і повертався назад, зокрема із наданих декларацій вбачається, що заявник із жовтня 2015 року по листопад 2017 року перетинав кордон у бік АРК, проте щоразу повертався до України.

Наведене спростовує доводи заявника про неможливість прибути до м.Києва.

Також колегія суддів вважає, що розписка відповідача про добровільне виконання судового рішення до 31 липня 2015 року, не свідчить про поважність причин пропуску ОСОБА_4 трирічного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання. Дана розписка ніяким чином не перешкоджала стягувачу у встановлений законом строк отримати виконавчі листи та подати їх до виконання.

Суддя наведених обставин не врахував і постановив необгрунтовану ухвалу.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

- 4 -

З викладених вище підстав ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування.

Вирішуючи заяву ОСОБА_4 про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів, апеляційний суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з викладених вище підстав, а саме у зв'язку із пропуском строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та ненадання заявником належних і допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску ним такого строку.

Доводи заявника про наявність поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання не заслуговують на увагу з викладених вище підстав.

Посилання заявника ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу, що виконання судового рішення є продовженням цивільного процесу і складовою права на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) і як наслідок є підставою для поновлення строку необгрунтовані.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо дотримання строків, встановлених процесуальним законом. Можливість поновлення строків не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «ОлександрШевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 01 серпня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: