Справа № 760/18169/18 Головуючий 1 інстанція - Лазаренко В.В.

Проваження № 22-ц/824/3847/2018 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 листопада 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Енерго» на ухвалу судді Солом'янського районного суду м.Києва від 03 вересня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Енерго» до Первинної профспілкової організації «Професійна спілка «Об'єднання працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Енерго» про зобов'язання припинити дії, які порушують порядок ведення колективних переговорів, -

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ТОВ «ДТЕК Енерго» звернулося до суду із вказаним вище позовом, який мотивований тим, що 21 червня 2017 року була створена Первинна профспілкова організація «Професійна спілка «Об'єднання працівників ТОВ «ДТЕК Енерго». Листом від 19 жовтня 2017 року профспілка повідомила товариство про початок колективних переговорів по укладенню колективного договору. У відповідь товариство 25 жовтня 2017 року направило на адресу профспілки листа про необхідність виконання вимог ст.4 Закону України «Про колективні договори та угоди» та ст.5 Закону України «Про соціальний діалог» щодо дотримання вимог закону про складу сторін, які мають право на ведення переговорів, та їх відповідність критеріям репрезентативності. З огляду на ненаправлення на адресу товариства підтверджуючих репрезентативність документів, товариство повторно 17 листопада 2017 року звернулося з аналогічним листом до профспілки, який залишений без відповіді. У звязку із наведеним, товариство просило зобов'язати відповідача припинити дії, які порушують порядок ведення колективних переговорів та право на добровільність їх ведення.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м.Києва від 03 вересня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, поскільки позовні вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою, ТОВ «ДТЕК Енерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді першої інстанції та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного

- 2 -

судочинства. Таке на думку скаржника в тому числі суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 травн 2018 року у справі № 910/11188/17, де зазначено, що такого роду справи підлягають розгляду в загальними судами.

В суді апеляційної інстанції представник скаржника адвокат Кулініч О.О. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтрима, проси задоволити та скасувати ухвалу судді Солом'янського районного суду м.Києва як незаконну.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що дана справа не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому суддя виходив з того, що даний спір відноситься до категорії колективних трудових спорів, безпосереднє вирішення яких в судовому порядку законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у ст.ст. 23, 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та ст.ст.20, 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Такі висновки судді є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів позову вбачається, що предметом спору є правомірність дій профспілки, які на думку товариства порушують порядок ведення колективних переговорів та право на добровільність їх ведення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники або первинна профспілкова організація та роботодавець (ст.3 Закону).

Згідно приписів ст.7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених:

п.п.«а» і «б» ст.2 цього Закону, - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені ст.9 цього Закону, - трудовим арбітражем;

п.п.«в» і «г» ст. 2 цього Закону, - трудовим арбітражем.

Отже, вказаний закон чітко визначає органи, які вирішують розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин щодо укладення колективного договору, до яких суд не відноситься.

За таких обставин, висновки судді про відмову у відкритті провадження за позовними вимогами щодо дій профспілки при веденні переговорів по укладенню колективного договору є вірними.

Доводи апеляційної скарги про хибність висновків суду про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суперечать Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», зокрема ст.7, яка не визначає

- 3 -

суд, як орган який вирішує спори щодо розбіжностей при укладенні колективного договору.

Посилання скаржника на те, що даний спір підлягає вирішенню судом на підставі ст.20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суперечать як змісту даного Закону, який визначає права та гарантії діяльності саме професійних спілок, а не роботодавців, як помилково вважає скаржник, так і суперечать ст.20 вказаного Закону, яка надає саме профспілці право оскаржити до суду дії роботодавця.

Доводи скарги про те, що висновки судді суперечать правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17 необгрунтовані та безпідставні.

По-перше, оскаржувана ухвала судді Солом'янського суду м.Києва від 03 вересня 2018 року повністю відповідає вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, де у п.5.14 постанови суд дійшов висновку, що судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) передбачений процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» виключно у наступних випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (ст.23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених ст.24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (ст.25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (ч.5 ст.20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (ч.ч. 2, 4 ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Наведене повністю відповідає висновкам судді, який послався, що даний спір відноситься до категорії колективних трудових спорів, безпосереднє вирішення яких в судовому порядку законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у ст.ст. 23, 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та ст.ст.20, 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

По-друге, предметом спору в даній справі був позов первинної профспілкової організації Управління НБУ у Тернопільській області до НБУ про стягнення 72273,60 грн. заборгованості з відрахування коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу. Велика Палата Верховного Суду залишаючи без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про неможливість вирішення цього спору у порядку господарського судочинства, оскільки спір виник у зв'язку із невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки, вирішення якого передбачено судом на підставі ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому має вирішуватися загальним судом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Енерго»

- 4 -

залишити без задоволення.

Ухвалу судді Солом'янського районного суду м.Києва від 03 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: