ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року                                 м. Чернігів                                 Справа № 620/3291/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Д’якова В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрація, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрація, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації  в якому просить: визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації у наданні ОСОБА_1, статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення; зобов’язати Чернігівську обласну державну адміністрацію, Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації прийняти від позивача документи, необхідні для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, вирішити питання надання йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши право на встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, вона звернулась у встановленому законодавством порядку до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації з пакетом документів щодо видачі йому посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Листами від 03.07.2018 № 05-07/16146 та від 20.08. 2018 р. № 05- 07/18710 позивачу повідомлено, що Департаментом соціального захисту населення Чернігівської ОДА розглянуті мої документи щодо видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Департаментом було направлено запит до Міністерства соціальної політики України щодо можливості видачі посвідчення категорії 1 за таких підстав та у зв’язку з наявною медичною довідкою. 16.08.2018 Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу було відмовлено у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, та видачі відповідного посвідчення через відсутність законодавчих підстав. Позивач вважає таку відмову безпідставною, незаконною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

08.10.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачами  26.10.2018 подано відзив на позов, в якому останні просять відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначають, що під час опрацювання документів ОСОБА_2 виявлено відсутність підстав для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а тому органи влади не вживали протиправних дій у відмові щодо видачі ОСОБА_1  посвідчення категорії 1.

Відповідачем 2 – Чернігівською ОДА зазаначено також, що будь-яких порушень прав позивача відповідачем 2 не допущено, Чернігівською ОДА не приймалося будь-якого рішення щодо видачі посвідчення ОСОБА_1 чи відмови у видачі такого посвідчення.

Позивачем 02.11.2018 надано заперечення на відзиви відповідачів, в яких останній зазначає, що відповідачі у відзивах на позов не надали аргументів щодо правомірності своїх рішень, в зв’язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії № 56 від 17 травня 2018 року визнаний таким, що має хронічні захворювання, пов’язані із впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 18).

На підставі акту огляду МСЕК № 583 від 31.05.2018 позивачу встановлена інвалідність третьої групи безтерміново, внаслідок захворювання пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 17).

На даний час позивач має статус та посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоактивного контролю у 1986- 1992 роки ( категорія 4) (а.с. 16).

Відповідно до Довідки Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради № 261 від 07.06.2018 позивач був постійним жителем смт. Ріпки у період з 26 квітня 1986 року по 27 серпня 1986 року; з 02 лютого 1987 по 01.09.1988  постійно працював та з 21 вересня 1989 року по 28 листопада 1993 року постійно проживав, з 07.09.1993 по 26.09.1994 був зареєстрований, з 27.09.1994 по 28.11.1997 проживав на території АДРЕСА_1 (а.с. 16).

В червні 2018 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА з пакетом документів відносно видачі йому посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.

Листами від 03.07.2018 № 05-07/16146 та від 20.08.2018 р. № 05- 07/18710 позивачу повідомлено, що Департаментом соціального захисту населення Чернігівської ОДА розглянуті мої документи щодо видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Департаментом було направлено запит до Міністерства соціальної політики України щодо можливості видачі посвідчення категорії 1 за таких підстав та у зв’язку з наявною медичною довідкою (а.с. 14).

16.08.2018 Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу відмовлено у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, та видачі відповідного посвідчення через відсутність законодавчих підстав (а.с. 15).

Вважаючи таку відмова незаконною та такою, що порушує його законні права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Стаття 19 Конституції України   передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із змінами і доповненнями (далі -   Закон №796).

Відповідно до ст. 9 Закону № 796, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Зважаючи на те, що позивач постійно проживала та була зареєстрована на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 1 січня 1993 року прожила у цій зоні не менше чотирьох років, в розумінні Закону № 796, безумовно є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

За змістом статей 14 і 65 Закону №796, для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений   Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51   із змінами і доповненнями (далі - Порядок №51).

За визначенням, наведеним у Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими   Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку №51, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Статтею 15  Закону №796, передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення   статті 15 Закону № 796, кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку №51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14   Закону №796, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Відмовляючи у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідачі посилаються на  те, що ОСОБА_1 не проживає на території, що відноситься до зони посиленого радіоеколгічного контролю.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.

Частиною 3 ст. 15 даного Закону встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Також необхідно зазначити, що обов’язковою умовою набуття статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, була необхідність проживання, роботи або навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років, що відносно позивача підтверджується довідкою Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради № 260 від 07.06.2018 (а.с. 16).

Отже, необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених   Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки, до яких дійшли відповідачі, що ОСОБА_1 не проживає на території, що відноситься до зони посиленого радіоеколгічного контролю - є безумовно помилковим, адже факт проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджується довідкою Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради № 260 від 07.06.2018, а також  жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в   Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  не відбулось.

Враховуючи вищевикладене, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно.

При цьому, наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії В-І № 364169, є діючим.

Тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Відтак, у відповідності до приписів пункту 1 частини 1   статті 14 Закону№796   та п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Статтею 12   Закону №796, передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

З матеріалів справи вбачається наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, оскільки статтею 14   Закону №796   визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, який встановлений, зокрема, медико-соціальною експертною комісією.

Встановлено, що позивач дійсно проходив огляд в МСЕК 31.05.2018, тобто після набрання чинності   Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 № 76-VІІІ. Проте, суд зауважує, що для вирішення питання про встановлення позивачу статусу потерпілого 1 категорії не має правового значення факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 01.01.2015, оскільки як вже встановлено, на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у нього довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.

Абзацом третім пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до абзаців 4 та 9 пункту 10 вказаного Порядку, посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.10 вищевказаного Порядку, рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Інших вимог щодо надання документів вказаний Порядок не містить, відтак до заяви додаються копії документів для встановлення особи, зокрема, паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, копія виписки-довідки МСЕК із експертним висновком та посвідчення потерпілого 4 категорії.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернулася з відповідною заявою щодо отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та надав передбачені законодавством документи, однак Департаментом СЗН Чернігівської ОДА протиправно відмовлено у задоволенні заяви щодо видачі посвідчення, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із числа потерпілих категорії 4.  

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмову Департаменту СЗН Чернігівської ОДА у наданні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення та зобов’язання Департаменту СЗН прийняти від позивача документи необхідні для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, вирішити питання надання позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати відповідне посвідчення.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Чернігівської ОДА прийняти від позивача документи необхідні для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, вирішити питання надання позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видання відповідного посвідчення суд зазначає наступне.

Питання визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, видачі відповідних посвідчень врегульовано Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок).

Пунктом 10 Порядку передбачено видачу посвідчень потерпілим та учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 25.12.2013 № 538 “Про організацію роботи з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації забезпечує організаційну роботу по видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому саме Департаментом за поданням місцевих органів соціального захисту опрацьовуються документи для прийняття обласною державною адміністрацією відповідних рішень.

Таким чином, Чернігівською ОДА, як суб’єктом владних повноважень не вчинено дій щодо порушення прав позивача, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства саме Департамент СЗН облдержадміністрації за поданням місцевих органів соціального захисту опрацьовує документи для прийняття обласною державною адміністрацією відповідного рішення.

В зв’язку з тим, що документи щодо видачі посвідчення ОСОБА_1 до Чернігівської ОДА не надходили, рішення щодо видачі посвідчення останній чи відмову у видачі посвідчення облдержадміністрацією не приймалося, як наслідок вищевказані позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.  

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 14000, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (просп. Миру, 116-а, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 03195961) у наданні ОСОБА_1  (АДРЕСА_2, 14000, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.

Зобов’язати Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (просп. Миру, 116-а, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 03195961) прийняти від ОСОБА_1  (АДРЕСА_2, 14000, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) документи необхідні для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, вирішити питання надання ОСОБА_1  (АДРЕСА_2, 14000, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати відповідне посвідчення.  

В решті позовних вимог відмовити.   

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (прос. Миру, 116-А, 8, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУС 03195961) на користь ОСОБА_1  (АДРЕСА_2, 14000, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн 40 коп.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 листопада 2018 року.

Суддя                                                                                           В.І. Д'яков