Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 листопада 2009 року Автозаводський районний суд м. Кременчука, Полтавської області, у складі: головуючого судді – Зємцова В.В.,

             при секретарі – Галайчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в січні 2009 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

В позові зазначала, що протягом червня місяця 2003 року – березня місяця 2008 року передала ОСОБА_2 валютні цінності – іноземну валюту у сумі 17 552, 2 доларів США і 100 євро шляхом їх переказу за міжнародною платіжною системою „Вестерн Юніон”.

Іноземна валюта, як зазначала позивач ОСОБА_1, переказувалась на ім’я відповідача ОСОБА_2 у власність під зобов'язання повернути таку ж суму іноземної валюти за першою вимогою позивача після її остаточного повернення до України, тобто у позику. Отримані кошти відповідач ОСОБА_2 мав використовувати для погашення власних зобов’язань перед банківською установою згідно умов договору про надання кредиту для придбання житла.

Однак, сторонами не було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо письмової форми та істотних умов договору позики, що, на думку позивача ОСОБА_1, свідчить про відсутність юридичного факту, на підставі якого у відповідача ОСОБА_2 виникло б право на іноземну валюту.

Як наслідок, вважає, що відповідач ОСОБА_2 одержав іноземну валюту безпідставно у розумінні положень глави 83 ЦК України, а тому зобов’язаний повернути її згідно приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги, пред’явлені до іншого відповідача ОСОБА_3, обґрунтовувала порушенням останнім умов договору поруки від 28.07.2008 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 частково поручився перед нею за повернення відповідачем ОСОБА_2 коштів , які протягом листопада місяця 2004 року – березня місяця 2008 року позивач передала ОСОБА_2 шляхом переказу за міжнародною платіжною системою „Вестерн Юніон”.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 125 343 грн. 81 коп. та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 400 грн.

Під час судового розгляду збільшила свої позовні вимоги та просила стягнути, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 137 281 грн. 12 коп. та з ОСОБА_3 на її користь 400 гри.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договорі  поруки від 28 липня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зв’язку з його фіктивністю.

 В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала. Проти зустрічного позову заперечувала. Пояснила, що планувала своє повернення на Україну та направляла своєму синові гроші на придбання їй житла, для чого надала останньому доручення.

Представники ОСОБА_1  позов довірителя підтримали, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Вимоги зустрічного позову підтримав. ОСОБА_2 надавав суперечливі пояснення з приводу призначення переказів. У запереченнях на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вказував спочатку про те, що перекази здійснювались на його ім’я для забезпечення нагальних проблем сім»ї, а далі по тексту вказував, що перекази сприймались ним як матеріальна допомога, яку йому як сину надавала позивач ОСОБА_1  У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 повідомив інші обставини, а саме те, що іноземну валюту він отримував від позивача ОСОБА_1 як дарунок.    

Представник ОСОБА_2  позовні вимоги не визнав. Просив суд у задоволенні позову відмовити. Вимоги зустрічного позову підтримала.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився. Про час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників,  вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, встановив.

Протягом червня місяця 2003 року – березня місяця 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 валютні цінності – іноземну валюту у сумі 17 552, 2 доларів США і 100 євро.

Так, Кременчуцьким відділенням Полтавської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” виплачено відповідачу ОСОБА_2 перекази у сумі 1 550, 3 доларів США, які за міжнародною платіжною системою „Вестерн Юніон” з Італії здійснила позивач ОСОБА_1, а саме: 04.06.2003 року – 276, 79 доларів США, 02.09.2003 року – 103, 64 доларів США, 05.12.2003 року – 114, 15 доларів США, 09.02.2004 року – 117, 91 доларів США, 30.03.2004 року – 344, 75 доларів США, 01.06.2004 року – 347, 47 доларів США, 28.04.2005 року – 245, 59 доларів США.

Крім того, Акціонерним товариством „Українська фінансова група” виплачено відповідачу ОСОБА_2 перекази у сумі 16 001, 9 доларів США та 100 євро, які за міжнародною платіжною системою „Вестерн Юніон” з Італії здійснила позивач ОСОБА_1, а саме: 22.11.2004 року – 640 доларів США, 13.12.2004 року – 324 доларів США, 12.03.2005 року – 253 доларів США, 08.11.2005 року – 206, 64 доларів США, 14.11.2005 року – 100 доларів США, 20.11.2005 року – 111, 27 доларів США, 04.12.2005 року – 221, 45 доларів США, 13.12.2005 року – 167, 44 доларів США, 19.12.2005 року – 227, 05 доларів США, 28.12.2005 року – 448, 24 доларів США, 06.01.2006 року – 228, 34 доларів США, 19.06.2006 року – 238, 93 доларів США, 03.07.2006 року – 604, 37 доларів США, 12.09.2006 року – 120, 17 доларів США, 22.10.2006 року – 715, 38 доларів США, 06.11.2006 року – 360, 13 доларів США, 12.12.2006 року – 187, 65 доларів США, 27.01.2007 року – 2 561, 39 доларів США, 06.01.2006 року – 114, 17 доларів США, 17.01.2006 року – 458, 22 доларів США, 28.01.2006 року – 115, 13 доларів США, 30.01.2006 року – 114, 28 доларів США, 13.03.2006 року – 451, 1 доларів США, 04.05.2006 року – 238, 74 доларів США, 11.05.2006 року – 241, 63 доларів США, 20.03.2007 року – 1 257, 04 доларів США, 23.05.2007 року – 1 781, 02 доларів США, 24.06.2007 року – 1 145, 58 доларів США, 17.07.2007 року – 520, 5 доларів США, 02.08.2007 року – 1 291, 39 доларів США, 13.12.2007 року – 138, 98 доларів США, 15.02.2008 року – 274, 39 доларів США, 06.03.2008 року – 144, 28 доларів США, 19.03.2008 року – 100 євро.                  

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи листами (з доданими до них бухгалтерськими документами) за № 1465-08 від 28.11.2008 року Акціонерного товариства „Українська фінансова група” і за № 31.12-16/87-159 від 25.11.2008 року Кременчуцького відділення Полтавської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” та не заперечуються відповідачем ОСОБА_2

Ні позивач ОСОБА_1, здійснюючи перекази, ні відповідач ОСОБА_2, отримуючи перекази, призначення переказів у відповідних банківських документах не зазначали.    

Як передбачено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, на яку позивач ОСОБА_1 послалась у правове обґрунтування пред’явленого позову, особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Суспільні відносини з приводу підстав виникнення цивільних прав та обов’язків врегульовані ст. 11 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних права та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів, та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.                                                        

Цивільні права та обов’язки можуть виникати також з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, з рішення суду та з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування (ч. ч. 4, 6 ст. 11 ЦК України).

Згідно із приписами ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов’язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, так як наявність вини в поведінці особи, яка безпідставно збагатіла, не вимагається.    

Дана цивільно-правова санкція застосовується як тоді, коли поведінка набувача майна була неправомірною, так і в тих випадках, коли поведінка набувача майна була правомірною, а безпідставне набуття майна є результатом поведінки самого потерпілого, третіх осіб чи події.            

Посилання відповідача ОСОБА_2 на вільне волевиявлення позивача ОСОБА_1 щодо здійснення переказів, в тому числі вільне повідомлення нею відповідачу ОСОБА_2 контрольних номерів переказів, знання яких дозволило йому отримати суми переказів, як на підставу обґрунтування заперечень проти позову не мають правового значення при вирішення цієї справи.    

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є рідним братом відповідача ОСОБА_2 і сином позивача ОСОБА_1, повідомив, що після виїзду матері за кордон він проживав однією сім’єю зі своїм батьком ОСОБА_3, який його матеріально утримував і займався його вихованням.

При цьому, як він зазначив, його брат ОСОБА_2 проживав окремо, створивши власну сім»ю, працював, за рахунок чого утримував свою сім»ю, його утриманням і вихованням не займався.

Дані обставини узгоджуються з наявними у справі письмовими поясненнями іншого відповідача за пред’явленим позовом ОСОБА_3

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з положень ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Суспільні відносини з приводу форми договору дарування врегульовані ст. 719 ЦК України.

Так, договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі, наслідком недодержання якої є нікчемність договору (ч. 2 ст. 719 ЦК України).

Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує пятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 5 ст. 719 ЦК України). При цьому згідно із ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.          

У справі відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору дарування валютних цінностей, на виконання якого б здійснювались перекази.

    Слід зазначити й те, що у матеріалах справи мається, по-перше, договір купівлі-продажу від 03.09.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, згідно якого відповідач ОСОБА_2 за 42 480 грн. придбав у власність квартиру за № 88 по вул. Приходька, 104 у м. Кременчуці, по-друге, довіреність від 25.08.2004 року, посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5, згідно якої відповідачу ОСОБА_2 належать повноваження діяти від імені позивача ОСОБА_1 з питань купівлі частини квартири або житлового будинку, по-третє, численні довіреності, які посвідчують повноваження відповідача ОСОБА_2 отримувати пенсію, що належить позивачу ОСОБА_1

Придбання 03.09.2004 року відповідачем ОСОБА_2 квартири відповідає поясненням позивача ОСОБА_1, згідно яких відповідач ОСОБА_2 за усною домовленістю між ними за рахунок банківського кредиту мав придбати житло для себе, а погашення цього кредиту мав здійснювати за рахунок спірних сум, одержаних від позивача у позику.  

Однак, відповідно до положень ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які дозволили б зробити висновок про укладення між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 договору позики спірної суми.

    Наявні у матеріалах справи довіреності, що підтверджують повноваження відповідача ОСОБА_2 діяти у відношеннях з третіми особами від імені позивача ОСОБА_1, при чому щодо різних по своїй юридичній суті та наслідкам питань, дозволяють зробити висновок, що, не дивлячись на родинні відносини, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 вступали між собою у численні договірні цивільно-правові відносини.            

    Згідно із положеннями ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_2 належними і допустимими доказами не довів існування юридичного факту, який у розумінні ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у нього права на отримання у власність іноземної валюти та одночасно свідчив би про відсутність у нього обов’язку, передбаченого ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин  ОСОБА_2 набув іноземну валюту без достатньої на те правової підстави у розумінні положень глави 83 ЦК України, а сама іноземна валюта є безпідставно набутим майном у розумінні ч. 1 ст. 1212 ЦК України.              

Разом із тим, необхідно зазначити, що ст. 1215 ЦК України визначено безпідставно набуте майно, яке не підлягає поверненню.

Однак, відповідач ОСОБА_2 не надав жодних доказів, які свідчи б про те, що іноземна валюта не підлягає поверненню з огляду на приписи ст. 1215 ЦК України.

При вирішенні питання про відповідальність відповідача ОСОБА_3 як поручителя слід відмітити наступне.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 546 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов’язань. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Згідно з приписами ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази подаються суду в оригіналі.

Однак, у матеріалах справи наявною є копія договору поруки від 28.07.2008 року, оригінал у матеріалах справи відсутній. При цьому оригінал договору поруки від 28.07.2008 року не було надано й на вимогу суду.

З огляду на відсутність у матеріалах справи оригіналу договору поруки від 28.07.2008 року вважаю, що факт укладення договору поруки від 28.07.2008 року не доведено.

Системний аналіз положень ст. ст. 202, 203, 215, 638, 640 ЦК України дозволяє зробити висновок, що недійсним може бути визнаний лише той договір, який фактично укладено сторонами.

Як наслідок, враховуючи, що факт укладення договору поруки від 28.07.2008 року не доведено, зустрічний позов про визнання цього договору недійним задоволенню не підлягає.    

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 533 ЦК України, що визначає валюту виконання грошового зобов’язання, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За даними Національного Банку України (офіційний курс) станом на дату звернення до суду з даним позовом 100 доларів США коштувало 779 грн. 00 коп., 100 євро – 1 089 грн. 00 коп.

Отже, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві визначила 125 743 грн. 81 коп. як еквівалент 16 001, 9 доларів США та 100 євро (16 001, 9 доларів США * 7, 79 грн. + 100 євро * 10, 89 грн.).

Станом на дату збільшення розміру позовних вимог за даними Національного Банку України (офіційний курс) 100 доларів США коштувало 770 грн. 00 коп.

Отже, позивач ОСОБА_1 у заяві про збільшення розміру позовних вимог визначила 11 937 грн. 31 коп. як еквівалент 1 550, 3 доларів США (1 550, 3 доларів США * 7, 7 грн.).

Сумарний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 складає 137 681 грн. 12 коп. (125 743 грн. 81 коп. + 11 937 грн. 31 коп.).

Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 добровільно грошові кошти не повернув.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню. Слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 137 281 грн. 12 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 638, 640, 719, 1047, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 137 281 грн. 12 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви  про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :