ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1358/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:                                                 Гудима Л.Я.,

суддів:                                                                      Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання:             Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області   на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року, головуючий суддя – Щербаков В.В., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області  про визнання протиправними та скасування вимог,-

                                                     В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року позивач – ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУ ДФС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 року №Ф-171/У на суму 4 722,79 грн., від 16.02.2016 року №Ф-25-23-39/У на суму 3 751,68грн. та від 07.12.2017 року №Ф-171/У на суму 6 554,45 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона має статус фізичної особи-підприємця та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Одночасно, вона є пенсіонером за віком, а також є інвалідом ІІІ групи. Відтак, відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» сплачувати єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування не зобов»язана. Вважала, що вимоги ГУ ДФС у Рівненській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу Кузнецовської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 №Ф-171/У; визнано протиправною та скасовано вимогу Кузнецовської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 №Ф-25-23-39/У; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2017 №Ф-171/У.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених у поданій апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець 29.12.2004 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР - 26060000000000160 (а.с. 6-7, 10). Перебуває на обліку в органі доходів і зборів з 10.01.2005 року та здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності за КВЕД: 14.19 - виробництво іншого одягу й аксесуарів (а.с. 12).

Згідно із посвідченням серії АГ №336569 від 05.01.2005 року, позивач отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з 01.09.2004 року, та відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0748961 від 11.07.2017 року, є інвалідом ІІІ групи (а.с. 8-9).

27.12.2017 року позивач отримала рекомендованим листом від ГУ ДФС у Рівненській області вимогу від 07.12.2017 року №Ф-171 про сплату боргу (недоїмки) на суму 6 554,45грн. (1 590,38грн. - недоїмка; 549,91грн. - штраф; 4 414,16грн. - пеня) (а.с.15-17).

Разом з тим, з листа Вараського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 26.12.2017 №9188/14.3-39-17 (а.с. 24), позивачу стало відомо про те, що на виконанні органу ДВС перебували виконавчі документи ОДПІ, зокрема, вимога від 21.11.2013 року № Ф-171У про сплату боргу (недоїмки) на суму 4 722,63 грн. (4 265,79 грн. - недоїмка; 456,84 грн. - пеня), та вимога від 16.02.2016 року №Ф-25-23-29У про сплату боргу (недоїмки) на суму 3 751,68 грн. (446,85 грн. - штраф; 3304,83 грн. - пеня) (а.с. 13-14).

Крім того, звернувшись із заявою до Варашського відділення Сарненської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області про надання інформації щодо правомірності нарахування єдиного соціального внеску та надання витягу з інтегрованої картки щодо сплати нею єдиного соціального внеску за період 2013-2017 роки, позивач дізналася, що за період з жовтня 2013 року по грудень 2017 року нарахування єдиного соціального внеску не проводилось (а.с. 18). Проте, сплата проводиться в рахунок погашення боргу минулих років переданого Пенсійним фондом у м. Кузнецовську з 01.10.2013 року (сума боргу складала 9 222,83 грн.). При цьому, в рахунок погашення боргу минулих років єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців за період з 01.10.2013 року по 01.11.2017 року сплачено ФОП ОСОБА_1 в сумі 7 256,49 грн., а саме: - 2013 рік в сумі 379,21 грн.; - 2014 рік в сумі 1 497,90 грн.; - 2015 рік в сумі 1 958,49 грн.; - 2016 рік в сумі 1 313,95 грн.; - 2017 рік в сумі 2 106,94грн.

Однак, витягу з інтегрованої картки платника контролюючим органом надано не було.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу призначено пенсію за віком, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі, тобто пільгову, а не на загальних підставах, а тому ця обставина жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону №1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону №796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону №1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов»язкового державного соціального страхування.

Статтею 26 Закону №1058-ІV та статтею 12 Закону №1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком. Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

У зв»язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону №1058-ІV. Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 року у справі №21-137а15 та судом апеляційної інстанції береться до уваги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивачу призначено пенсію за віком, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі, що жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області   залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі №817/19/18 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

     Повний текст постанови складено 30.11.2018 року.