Справа №22-ц-424/07           Головуючий суду  1 інстанції Батченко О. В.

Категорія 12                Суддя - доповідач апеляційного суду Шолох З. Л.

Ухвала

Іменем України

30 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

      головуючого  - Паліюка В. П.,

      суддів: Шолох З. Л., Лівійського І. В.,

      при секретарі судового засідання - Негрун І. О.,

участю:

     - позивачки  ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4,

     - відповідача ОСОБА_3,

     - відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві   цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на  рішення Центрального районного суду  м. Миколаєва від 28  листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про  визнання недійсним  договору купівлі  - продажу  земельної ділянки,

Встановила:

В травні 2006 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про  визнання недійсним договору  купівлі - продажу    земельної ділянки, площею    0, 112 га  по  АДРЕСА_1. Позивачка посилалась на те, що  її чоловік ОСОБА_3отримав вказану  земельну   ділянку для   будівництва    житлового  будинку  і господарських  споруд  на  підставі Державного акту  на  право  приватної власності, виданого  Матвіївською  селищною   радою  народних депутатів

Центрального району м. Миколаєва  31 березня 1997 року. В зв'язку з чим, на  її думку, земельна ділянка  є об'єктом спільної сумісної   власності   подружжя. Водночас, позивачка  вказувала, що ОСОБА_3, як самостійний власник  спірної  земельної ділянки, 17 січня 2006 року уклав з ОСОБА_2, договір купівлі-продажу цього об'єкту, який посвідчив нотаріально.

 Посилаючись на  викладене, позивачка  просила   визнати  вказаний договір недійсним.

       В жовтні 2006 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з  додатковими позовними вимогами про стягнення 400 грн. з ОСОБА_2 за  проживання в вагончику (з 1 грудня 2005 року по 1 січня  2006 року), який знаходиться на спірній   земельній  ділянці. Також, просила зобов'язати  відповідачку відновити втрачений або пошкоджений господарчий інвентар.

 Рішенням   Центрального  районного   суду  м. Миколаєва   від 28  листопада  2006  року   відмовлено    в  задоволенні   позовних вимог ОСОБА_1

2

       В апеляційній скарзі  позивачка, посилаючись на порушення судом норм  матеріального та  процесуального  права, просила   рішення  суду скасувати та постановити нове про задоволення її  позовних вимог.

       Заслухавши  суддю - доповідача, пояснення  сторін, дослідивши обставини  справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах   доводів  апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія судців  вважає, що  апеляційна  скарга  задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

       Суд повно, всебічно дослідив  обставини  спору, дав  належну оцінку зібраним доказам по справі та прийшов  до вірного висновку про  те, що спірна земельна ділянка за правовою природою її придбання не відноситься до об'єктів  спільного сумісного  майна  подружжя. А тому, витребування у позивачки  згоди на відчуження земельної ділянки її власником законом не передбачено. В зв'язку з  чим, обґрунтовано  відмовив позивачці  у задоволенні її позову.

       Доводи ОСОБА_1 про   порушення її права  на розпорядження земельною  ділянкою, як  об'єктом  спільної  сумісної  власності  подружжя необґрунтовані, оскільки спростовуються матеріалами справи.

       Так, районним судом  встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі  з 23 березня  1981 року по 17 жовтня 1997 року.

       Спірна  земельна  ділянка   була   відведена   ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування  житлового будинку і господарських будівель на підставі  рішення № 14 від 31 січня 1992 року виконкому  Матвіївської селищної  ради.

       31 березня 1997 року ОСОБА_3, не  перебуваючи у шлюбі  з ОСОБА_1, отримав Державний  акт на право приватної власності, виданий Матвіївською селищною   радою народних депутатів  Центрального району м. Миколаєва. Вказану  земельну ділянку  продав ОСОБА_2, уклавши з нею 17 січня 2006 року нотаріально договір.

       При укладенні цього договору  дотримані вимоги  ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, яким передбачено, що  земельні ділянки, а також зведені на такій земельній ділянці  споруди, будівлі є об'єктами самостійних  цивільно - правових договорів.

       Відповідно до положень ст. 22 КпШС   України та  ст. ст. 6, 22 ЗК 1992  року (що діяли  на час виникнення спірних  правовідносин), декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня  1992 року № 15 „ Про приватизацію земельних ділянок", Порядку передачі ділянок у приватну власність громадян ( затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10)  земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу  в приватну  власність  для будівництва та  обслуговування житлового будинку  і господарських будівель, ведення особистого  підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Тому, йдеться не про майно, нажите  подружжям у  шлюбі, а про  одержану  безоплатно  відповідачем частку із земельного фонду.

       Викладене свідчіть, що рішення   районного суду   постановлено з дотриманням  норм  матеріального  та процесуального  права, а тому не вбачається  підстав для його скасування чи зміни. Керуючись ст. ст. 303, 308, 315  ЦПК України, колегія суддів, -

2

Ухвалила:

Апеляційну  скаргу ОСОБА_1  відхилити, а рішення Центрального районного суду  м. Миколаєва від 28 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду   набирає  законної  сили з моменту її проголошення, але   може   бути  оскаржена   у  касаційному  порядку безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двох місяців  з дня проголошення.