Справа № 2-2154/2009р.

                                                          Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

                                                           Іменем України

13 жовтня 2009 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:     головуючого – судді – Зємцова В.В.

                           при секретарі             -  Галайчук Н.І.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в   м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії рішення, стягнення коштів, визнання місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів,

   ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом  до                    ОСОБА_2 про припинення дії рішення, стягнення коштів, визнання місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів.

Вказував, що він, ОСОБА_1, знаходився в зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 з 11 липня 1998 р. по березень місяць 2001р. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки після народження сина змінились як сімейні так і побутові умови, відповідач прийняла рішення про звернення до суду за стягненням з нього  аліментів на утримання як себе так і їх дитини.

18.04.2000р. Автозаводським районним судом міста Кременчука було ухвалено рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина та дружини в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку.

27 березня 2001р. Автозаводським районним судом м. Кременчука шлюб між ним і відповідачем був розірваний. Зазначеним рішенням суду місто проживання сина ОСОБА_3 було визначено при матері.

Перший час після розлучення між ними були великі суперечки щодо утримання,  виховання сина, щодо його спілкування з ним, а також щодо цільового використання стягнутих з його заробітної плати аліментів на  утриманні сина.

Разом з тим, починаючи саме з 18.04.2000р. з його заробітної плати постійно, без затримання, відраховувались аліменти на утримання його сина в розмірі ј частини заробітку.

В листопаді 2007р. він одружився вдруге. В новому шлюбі, в квітні 2008р, у нього народився другий син – Олексій. Дружина знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, та він міг скористатись своїм правом на зменшення розміру аліментів, стягуваних з нього на утримання ОСОБА_4, але не зробив цього.

Влітку 2008р. до нього звернулась відповідач з проханням, а в деякій мірі з шантажем, щоб він дав згоду на продаж квартири (3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1) в якій мешкав його син ОСОБА_3, та якому належала 1/3 частка цієї квартири.

Зазначене звернення було мотивоване тим, що начебто відповідач придбала будинок №13 по вул. Рєпіна в м. Кременчуці й хоче продати дану квартиру, взамін купити однокімнатну квартиру синові, а решту коштів з проданої квартири вкласти в благоустрій придбаного будинку. Запевняв, що діє тільки заради інтересів дитини. Тому він не став чинити яких би то не було перешкод і дав згоду відповідачу на вчинення вказаних дій.

В зв’язку з цією процедурою щодо продажу - купівлі квартири, та за проханням і згодою відповідача було вирішено, що його син ОСОБА_3 буде проживати разом з ним та з його новою сім’єю в його квартирі АДРЕСА_2.

Тож, починаючи з серпня місяця 2008р. їх син ОСОБА_3 став проживати у нього. У зв’язку з чим всі витрати, пов’язані з його утриманням, лягли на нього. Тому вони з відповідачем дійшли згоди щодо використання відраховуваних з його зарплати аліментів. Тож, у вересні 2008р. відповідач віддала йому свою банківську картку на рахунок якої відраховуються стягнуті з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_3. І таким чином, відраховані з його заробітної плати та призначені для його сина виплати залишались в нього. При цьому вони домовилися, що вона також буде брати матеріальну участь в витратах на утримання сина. Офіційно ці стосунки вони не стали оформлювати, так як було досягнуто згоди з усіх питань.

Пізніше він дізнався, що однокімнатну квартиру їх синові ОСОБА_3, як було домовлено раніше, відповідач не придбала. З цього питання вона повідомила, що кошти з продажу 3-х кімнатної квартири пішли на погашення боргу за придбання будинку № 13 по вул. Рєпіна, та на закупівлю деяких будівельних матеріалів на будову поруч нового будинку. Хоча на це домовленості у них не було

Крім таких дій, явно спрямованих не в інтересах дитини, а в своїх корисних цілях і бажаннях, на початку – 2009 р. відповідач заблокувала належну їй та передану йому для користування банківську картку на яку перераховуються стягнуті з нього аліменти на  утримання нашого сина ОСОБА_3.

10 лютого 2009 р. йому була перерахована заробітна плата за січень 2009р. Але, при спробі саме цього дня зняти кошти з банкомату, банківська картка була відібрана терміналом з повідомленням, що вона занесена до «Стоп-аркушу».

З зв’язку з наведеним, він відразу звернувся до відповідача за роз’ясненнями даного випадку, на що вона  повідомила, що гроші призначені їй, і вона сама вправі ними розпоряджатися на свій розсуд. Тож відповідач, з початку поточного року продовжує отримувати кошти, призначені для утримання сина ОСОБА_3, їх не повертає, і розпоряджається ними для задоволення власних потреб. Про матеріальні витрати з її сторони на утримання їх сина ОСОБА_3 мова взагалі при цьому не йде.

Фактично ж, всі витрати, пов’язані з утриманням  сина, несе він самостійно. І при цьому регулярно з його зарплати утримуються аліменти, які безпідставно отримує та розпоряджається ними на свій розсуд відповідач.

Не зважаючи на всі вищевказані обставини, його відношення та відношення його нової сім’ї до виховання та утримання його сина ОСОБА_3, є сталим. Він живе з ним. Йому приділяється багато уваги як з його сторони так і зі сторони його дружини, не дивлячись навіть на те, що в них є ще на утриманні малолітній син ОСОБА_5, 2008р. народження. Навпаки, в ОСОБА_4 підвищилась навчальна успішність, дисципліна. Зайняття в школі він не пропускає. Він, крім основного навчання, відвідує гуртки та спортивні секції, додатково займається вивченням української та англійської мови. Старанно виконує домашні завдання.

Просив суд припинити дію рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 18.04.2000р про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, 20.01.1999р. народження, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 14.02.200)0р. і до його повноліття.

Стягнути і ОСОБА_2 отримані, привласнені нею та використані не за цільовим призначенням, а для забезпечення власних потреб, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, починаючи з січня 2009 року.

Визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_4, 20.01.1999р. народження, місце його теперішньої реєстрації: АДРЕСА_3, при батькові.

Стягнути із ОСОБА_2 на мою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше розміру прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку (6-18 років), а точніше – 701,00 грн. щомісячно за минулий час починаючи із вересня  2008 року і до його повноліття.

У судовому засіданні позивач та представник  позивача позов підтримали, просили

його  задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала. Надала письмові заперечення проти позову.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування в судове засідання не з’явився. Про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином та завчасно. Надали заяву в якій справу просили розглядати без їх участі та в позові відмовити

Третя особа ОСОБА_6 однозначно з приводу можливості задоволення позову не висловилася. Пояснила, що вони проживають своєю родиною у них є спільна дитина. ОСОБА_3 краще б було проживати разом з матір’ю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи вивчивши матеріали справи, та дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Сторони по справі зареєстрували шлюб 11 липня 1998 року. Від даного шлюбу  мають дитину сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.  

Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили. Шлюб між ними було розірвано 27.11.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 квітня 2000 року зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення повноліття дитини.

На момент подання позову ОСОБА_4 виповнилося 10 років.

16 листопада 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб та в 2008 році у них народився син ОСОБА_5.

26 березня 2008 року Виконком Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області прийняв рішення № 129, яким визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір’ю ОСОБА_2

При цьому було зазначено, що малолітній ОСОБА_4 виявив бажання проживати з матір’ю.

ОСОБА_2 має позитивні характеристики за місцем роботи, має стабільний заробіток.

При виникнення сумнівів в цільовому витрачання аліментів платник не позбавлений права звернутися з відповідною заявою про перевірку до органу опіки та піклування. Фактів нецільового використання аліментів позивачем не доведено.

Згідно ст. 160 СК України  місце  проживання  дитини,  яка  не  досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце  проживання  дитини,  яка  досягла   десяти   років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо  батьки  проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

    Відповідно до ст. 161 СК України якщо  мати  та  батько,  які проживають окремо, не дійшли згоди  щодо  того,  з  ким із них буде проживати малолітня дитина, спір  між  ними  може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час  вирішення  спору  щодо  місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги  ставлення  батьків  до  виконання  своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них,  вік дитини,  стан її здоров'я та інші  обставини,  що  мають істотне значення.

Орган  опіки  та  піклування  або  суд  не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків,  хто не  має  самостійного доходу,  зловживає  спиртними  напоями  або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків  не  може  створити  дитині належних умов для виховання та розвитку,  на вимогу баби,  діда або інших родичів,  залучених  до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб,  суд на вимогу органу опіки та піклування  може  постановити  рішення  про відібрання дитини від особи,  з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

 Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину, до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 183 цього Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 181 СК України способи виконання  батьками  обов'язку  утримувати  дитину визначаються за домовленістю між ними.

За  домовленістю  між  батьками  дитини  той  із них,  хто проживає окремо від дитини,  може брати участь у  її  утриманні  в грошовій і (або) натуральній формі.

За  рішенням  суду  кошти  на  утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її  матері,  батька  і  (або)  у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 186 СК України за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 161,180, 181, 182, 183, 184 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 14, 57 – 59, ч. 4 ст. 130, 174,  208, 209, 212 – 215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

                  В  И  Р  І  Ш  И  В:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії рішення, стягнення коштів, визнання місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: