Справа № 355/1579/18

Провадження № 2-а/355/37/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисюка О.Д.

за участю секретаря судового засідання Ющенко Л.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Баришівка Київської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом : ОСОБА_1 до

відповідача : поліцейського СПРР № 1 Березанського ВП старшого сержанта поліції ОСОБА_2

вимоги позивача: про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ :

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом стверджуючи, що поліцейським СПРР № 1 Березанського ВП старшого сержантом поліції ОСОБА_2 була ухвалена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 819269, в якій зазначено, що ОСОБА_1 18 жовтня 2018 року керував автомобілем ВАЗ 210944 д.н.з. АІ 8427ВК, в якого не підсвічувався задній номерний знак в темну пору доби, чим порушив п.2.9. в та п. 30.2 ПДР України.

Не погоджуючись із постановою, позивач 26 жовтня 2018 року подав до Баришівського районного суду Київської області адміністративний позов, який 26.10.2018 року в зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 7916.

Позивач вважає, що постанова від 18.10.2018 року винесена поліцейським СПРР № 1 Березанського ВП старшого сержантом поліції ОСОБА_2 з порушенням норм та вимог чинного законодавства, зокрема при розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за які законом встановлено адміністративну відповідальність.

Просить суд визнати дії працівника поліції неправомірними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, ухвалену 18.10.2018 року сержантом поліції ОСОБА_2.

1.2. Відповідач поліцейський СПРР № 1 Березанського ВП старший сержант поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи його належним чином повідомлено.        

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

2.1. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

2.2. Відповідач поліцейський СПРР № 1 Березанського ВП старший сержант поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи за його відсутності

ІІІ. Обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. Із матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2018 року, поліцейським СПРР № 1 Березанського ВП старшим сержантом поліції ОСОБА_2 відносно позивача було ухвалено постанову серії ДПО № 819269 у справі про адміністративне правопорушення та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Згідно вищевказаної постанови, позивач, 18.10.2018 року о 20 год.50 хв., по вул. Привокзальній в м. Березань, керував автомобілем НОМЕР_1 в якого не підсвічувався задній номерний знак в темну пору доби, чим порушив п. 29.в та п.30.2 ПДР України.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, інспектором було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу та на місці вчинення правопорушення була ухвалена постанова.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень.

ІV. Оцінка Суду.

4.1.Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          4.2. Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

         4.3. Згідно п.19 статті 4 даного закону, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

4.4. За правилами ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

       4.5. Згідно ст.19 Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

   4.6. Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Матеріали справи містять постанову серія ДПО18 №819269, згідно якої  - 18.10.2018 року о 20 год.50 хв., по вул. Привокзальній в м. Березань керуючи автомобілем НОМЕР_1 в якого не підсвічувався задній номерний знак в темну пору доби, чим порушив п. 29.в та п.30.2 ПДР України.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В даному випадку спірним є питання щодо наявності в діях позивача п. 29.в та п.30.2 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 ст. 121 КУпАП.

Стаття 77 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.  Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до позиції позивача, він 18 жовтня 2018 року близько 20.00 год. виїжджаючи з с. Усівка до смт. Баришівка, впевнився в тому, що автомобіль НОМЕР_2 перебуває повністю в справному стані в тому числі і всі освітлювальні пристрої. Рухаючись в м. Березань Баришівського району Київської області позивача було зупинено поліцейським СПРР № 1 Березанського ВП старшим сержантом поліції ОСОБА_2 та повідомлено, про те, що він рухався в несправному стані, а саме на автомобілі, в якому не підсвічується задній номерний знак. Позивач вказав поліцейському, що відновити освітлення номерного знаку він може на місці, що і зробив, однак сержант поліції ОСОБА_2 вказав, що складе протокол про адміністративне правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, жодних доказів, які передбачені ст.251 КУпАП у постанові інспектора не зазначено, а тому суд вважає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Суд вважає, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а тому, у даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 31 Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідними даними. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими в зв’язку з чим, керуючись ст.ст. 6,17,19,69,71,86,104,106,162 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.6 ст.121, ст.247, ст.251,284 КУпАП, п. 2.9.в, п. 30.2 Правил дорожнього руху, суд,

ВИРІШИВ :        

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СПРР № 1 Березанського ВП старшого сержанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Постанову серії ДПО18 № 819269 від 18.10.2018 року, ухвалену поліцейським СПРР № 1 Березанського ВП старшого сержантом поліції ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Баришівський районний суд Київської області .

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

суддя Баришівського районного суду

Київської області _________________ ОСОБА_3