ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні відводу

"03" грудня 2018 р. Справа№ 910/16430/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Отрюха Б.В.

розглянувши заяву Державної адміністрації залізничного транспорту України про відвід судді Власова Ю.Л., подану по справі № 910/16430/14

за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2018

у справі № 910/16430/14 (суддя: Картавцева Ю.В.)

За заявою Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 до виконання у справі № 910/16430/14 в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України штрафу у розмірі 100000000 грн. 00 коп.

за позовом Антимонопольного комітету України

до Державної адміністрації залізничного транспорту України

про стягнення 200 000 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2018 року до Північного апеляційного господарського суду від Державної адміністрації залізничного транспорту України (відповідача по справі) надійшла заява про відвід судді Власова Ю.Л. у справі № 910/16430/14, яка згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Тищенко А.І., Власов Ю.Л.

Колегія суддів розглядає апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України, відповідно до якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 р. у справі № 910/16430/14 якою було зупинено провадження з розгляду заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 до виконання у справі № 910/16430/14 в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України штрафу у розмірі 100 000 000 грн. 00 коп. до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду заяви Державної адміністрації залізничного транспорту України про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 та від 06.06.2017 у справі №910/16430/14 такими, що не підлягають виконанню.

Заява про відвід судді Власова Ю.Л. від 27.11.2018 мотивована наступним: що суддя Власов Ю.Л. входив до складу суддів, які постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. у справі № 910/16430/14 апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України залишили без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 без змін, яким стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України в дохід державного бюджету України штраф у розмірі 100 000 000 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 100 000 000 грн. 00 коп. Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 рішення і постанову попередніх судових інстанцій у даній справі скасовано в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України 100 000 000 грн. 00 коп. пені з передачею справи у цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, рішення і постанову у частині стягнення штрафу залишено без змін. Рішення в частині стягнення 100 000 000 грн. 00 коп. штрафу набрало законної сили 02.09.2015. На виконання вказаного рішення було видано наказ від 28.09.2015. Враховуючи, що провадження з розгляду заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 до виконання у справі № 910/16430/14 зупинено та є предметом даного апеляційного розгляду, Державна адміністрація залізничного транспорту України вважає, що вказані обставини викликають сумнів в неупередженості судді Власова Ю.Л. при розгляді даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 року у справі № 910/16430/14 колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя, судді Власов Ю.Л., Тищенко А.І. визнано заяву Державної адміністрації залізничного транспорту України про відвід судді Власова Ю.Л. від участі у розгляді апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року у справі № 910/16430/14 - необґрунтованою. Матеріали справи № 910/16430/14 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 р., заяву Державної адміністрації залізничного транспорту України про відвід судді Власова Ю.Л. передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Доманської М.Л., Отрюха Б.В.

Згідно пп. 7, п. 11 ст. 39 ГПК України, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Колегія суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді -Доманська М.Л., Отрюха Б.В. розглянувши заяву про відвід судді Власова Ю.Л. дійшла висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява №7577/02) від 03.05.2007 р. суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 66).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993 р., Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 р. у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII) (п.п. 104-107).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Згідно ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 р. зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (п. 50).

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, згідно п. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Із заяви Державної адміністрації залізничного транспорту України про відвід судді Власова Ю.Л. вбачається, що підставою для відводу є те, що: суддя Власов Ю.Л. входив до складу суддів, які постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. у справі № 910/16430/14 апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України залишили без задоволення, а рішення Господарського суду першої інстанції без змін, враховуючи, що наказ Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р., провадження щодо поновлення строку для пред'явлення до виконання якого зупинено та є предметом даного апеляційного розгляду, викликають сумнів в неупередженості судді Власова Ю.Л. при розгляді даної справи.

Колегія суддів зазначає, що суддя Власов Ю.Л. у складі колегії суддів - головуючий суддя Хрипун О.О., судді Михальська Ю.Б. брав участь у перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. у складі колегії суддів - головуючий суддя Хрипун О.О., судді Михальська Ю.Б., Власов Ю.Л. було залишено рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 26.04.2016 р. рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. у справі № 910/16430/14 в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України штрафу у розмірі 100000000 грн. 00 коп. було залишено без змін.

В даному випадку Північним апеляційним господарським судом у складі суддів: Дідиченко М.А. - головуюча суддя, судді Власов Ю.Л., Тищенко А.І. переглядається ухвала Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 р. у справі № 910/16430/14 про зупинення провадження з розгляду заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 до виконання у справі № 910/16430/14 в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України штрафу у розмірі 100 000 000 грн. 00 коп., що не є, в розумінні статті 36 ГПК України, підставою для відводу судді Власова Ю.Л., оскільки в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України штрафу у розмірі 100 000 000 грн. 00 коп., щодо якої розглядається заява про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, справа на новий розгляд відправлена не була.

До того ж, предметом даного апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 р. у справі № 910/16430/14 про зупинення провадження з розгляду заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 до виконання у справі № 910/16430/14 в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України штрафу у розмірі 100 000 000 грн. 00 коп., а не перегляд прийнятих по суті рішень суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглянувши заяву Державної адміністрації залізничного транспорту України про відвід судді Власова Ю.Л. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року по справі №910/16430/14, так як викладені у ній доводи фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи в його обґрунтування, в розумінні ст. ст.35, 36 ГПК України, не можуть бути підставою для відводу судді Власова Ю.Л.

За таких обставин, керуючись ст. 35, 36, 39, 234 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Державної адміністрації залізничного транспорту України від 27.11.2018 року про відвід судді Власова Ю.Л., при розгляді апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року по справі №910/16430/14.

2. Матеріали оскарження № 910/16430/14 повернути для передачі визначеній протоколом від 29.10.2018 р. колегії суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.Л., судді - Тищенко А.І., Власов Ю.Л. у справі № 910/16430/14.

Ухвала якою вирішується питання про відвід відповідно до ст. 39 та ч. 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддями та з урахуванням положень ч. 3 ст. 287 ГПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді М.Л. Доманська

Б.В. Отрюх