Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #75527619



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/11822/18Головуючий у І інстанції: Зубець Ю.Г.

Провадження №33/824/1188/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та неправильно встановив, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, оскільки такий висновок не підтверджується належними та допустимими доказами.

Зазначає, що працівниками поліції істотно порушено порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння, оскільки законом передбачено направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі лише після його відмови від проходження такого огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів або у випадку незгоди з результатами огляду, здійсненого на місці. Всупереч цьому, йому одразу висунули вимогу проїхати до медичної установи для проходження огляду.

При цьому, звертає увагу на відсутність в матеріалах справи направлення на проходження огляду до медичного закладу, що спростовує факт вимоги пройти такий огляд.

За доводами апелянта, що він не міг виконати вимогу працівників поліції та проїхати до медичного закладу для проведення огляду, оскільки у зв'язку з виконанням трудових обов'язків розвозив товар по торгових точках. Звертає увагу, що його не було відсторонено від керуванням автомобілем, що також спростовує наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння.

Також просить врахувати, він самостійно звернувся до лікаря-нарколога, оглядом якого у нього не встановлено стану наркотичного сп'яніння.

За наслідком апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 24.08.2018 року о 15:30 год. по пр-ту Правди, 35 в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чимпорушив п.2.5 ПДР України.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя послався на докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Оскільки ОСОБА_1 на законну вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, суддя обґрунтовано та на законних підставах визнав її винуватою у порушенні п.2.5 ПДР України.

Суд апеляційної інстанції вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і твердження апелянта про те, що працівниками поліції було істотно порушено порядок проведення його огляду на стан сп'яніння.

Відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.

Таким чином, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в закладах охорони здоров'я і не передбачає можливості проведення попереднього огляду за допомогою спеціального технічного засобу.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, інспектором не складалось відповідне направлення.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що матеріали справи про адміністративного правопорушення не містять даних щодо самостійного проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння. Не долучено таких доказів і до апеляційної скарги та під час апеляційного перегляду справи.

Не спростовує висновку про винуватість ОСОБА_1 і та обставина, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції, оскільки щодо нього було складено протокол саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Мосьондз



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація