ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1999/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року (головуючого судді Шульгача М.П.) ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль о 12 год. 31 хв. у справі №819/842/18 за позовом ОСОБА_1 до Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.05.2018 року звернулася в суд з позовом до Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить дії відповідача щодо відмови їй у перерахунку пенсії і обчисленні її із врахуванням заробітної плати, виплаченої за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, визнати протиправними, зобов'язати відповідача здійснити з 1 травня 2018 року перерахунок призначеної їй пенсії і обчислити її із врахуванням заробітної плати, визначеної відповідно до п. 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 306, як виплаченої за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, використавши для перерахунку відомості про заробітну плату, які встановлені рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 1 березня 2018 року, та вибравши найбільш оптимальний період заробітної плати з якого може бути визначено максимально можливий розмір призначеної пенсії, зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що довідку про заробітну плату їй повинно надати підприємство, в якому виплачувалася заробітна плата. Однак, колгосп ім. Калініна у 1992 році перейменовано на колгосп «Колос», який у 1997 році розформовано і на його базі створено СВЗП «Колос» Кременецького району. Бухгалтерські документи колгоспу ім. Калініна, а в подальшому - колгоспу «Колос» у 2006 році передано на зберігання до Устечківської сільської ради Кременецького району, де дані документи частково втрачені, у зв'язку з чим не має можливості отримати довідку встановленого зразка. Однак протягом 1988-1994 років отримувала заробітну плату за результатами роботи за рік, підтверджується, зокрема, записами в її трудовій книжці про роботу в тютюново-овочевій бригаді колгоспу ім. Калініна Кременецького району, перейменованого в колгосп «Колос», та зазначенням по роках кількості відроблених людино-днів і нарахованої заробітної плати, довідкою Устечківської сільської ради Кременецького району від 27.12.2017 року за № 784. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 1 березня 2018 року встановлено факт, що заробітна плата у колгоспі ім. Калініна та колгоспі «Колос» Кременецького району Тернопільської області у 1988 - 1994 роках виплачувалася їй за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, яке набрало законної сили. Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що із положення про оплату праці працівникам які працювали на вирощуванні і здачі тютюну державі, в тому числі і позивач, вбачається, що заробітна плата виплачувалася щомісячно по відрядній системі згідно існуючих норм виробітку і тарифних розрядів, а також при здачі тютюну колгоспникам виплачувалася винагорода в процентному відношенні від вартості зданого тютюну. З наявної у справі виписки з Положення про оплату праці за вирощування і здачу тютюну державі вбачається розділ 4 «Вирощування та збирання тютюну», що колгоспникам, які вирощують тютюн, проводять сушіння, тюкують і здають відсортованим на тютюновий завод, слід виплачувати процент вартості зданого тютюну. Вона працювала в колгоспі «імені Калініна» та «Колос» з 1988 року по 1994 рік на роботах по вирощуванню та здачі тютюну державі. При цьому оплата праці в тютюново-овочевій бригаді провадилася шляхом помісячного авансування протягом року, а остаточний розрахунок відбувався у кінці року по факту реалізації вирощеної продукції, тому і заробітна плата у листопаді і грудні місяцях значно відрізнялася від оплати праці у попередніх місяцях, що стверджується відповідною довідкою Устечківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 27.12.2017 року за № 784, яка міститься в матеріалах адміністративної справи № 601/158/18 Кременецького районного суду Тернопільської області, який рішенням від 1 березня 2018 року встановив факт виплати їй заробітної плати за результатами роботи. Також вказує, що будь-яких нових доказів, які не досліджувалися Кременецьким районним судом Тернопільської області при ухваленні рішення від 1 березня 2018 року, відповідачем суду не подано. Виписка з положення про оплату праці за вирощування і здачу тютюну, на яку посилається суд першої інстанції, була предметом дослідження і оцінки Кременецьким районним судом наряду з іншими доказами. Відповідно до положень п. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, чинне адміністративне процесуальне законодавство не передбачає випадків неврахування адміністративними судами преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях в адміністративній, цивільній та господарській справі. Водночас їх неврахування можна було б вважати виправданим, якщо для правильного вирішення спору має значення наявність (відсутність) вказаних обставин на час розгляду адміністративної справи і на цей момент вони змінилися. В інших випадках ігнорування преюдиційних обставин свідчитиме про порушення не лише вимог процесуального закону, але й практики Європейського суду з прав людини щодо обов'язковості судових рішень, яка з огляду на вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинна застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, у рішеннях від 6.09.2005 р. у справі «Салов проти України», від 25.07.2002 р. у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28.10.1999 р. у справі «Брумареску проти Румунії», Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Відповідач не подавав відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що з 30 листопада 1994 року позивачка перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Кременецькому районі Тернопільської області і отримує пенсію по віку як жінка, яка народила 5 і більше дітей.

Станом на 01.04.2012 року її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати визначено в розмірі 0,84838, оскільки при обчисленні розміру пенсії працівниками пенсійного фонду нараховувався лише заробіток, який не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених виплат.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 1 березня 2018 року встановлено факт, що заробітна плата у колгоспі ім. Калініна та колгоспі «Колос» Кременецького району Тернопільської області у 1988 - 1994 роках виплачувалася ОСОБА_1 за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць і становить: за період з січня по грудень 1988 року - 2574,82 крб. за 365 відроблених людино-днів; за період з січня по грудень 1989 року - 2170,35 крб. за 291 відроблений людино-день; за період з січня по грудень 1990 року - 6983,54 крб. за 420 відроблених людино-днів; за період з січня по грудень 1991 року - 9695,98 крб. за 420 відроблених людино-днів; за період з січня по грудень 1992 року - 98168,56 крб. за 294 відроблених людино-днів; за період з січня по грудень 1993 року - 6784924 крб. за 306 відроблених людино-днів; за період з січня по грудень 1994 року - 21384254 крб. за 219 відроблених людино-днів .

16 квітня 2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеної її пенсії і обчислення її із врахуванням заробітної плати, визначеної відповідно до пункту 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 306, як виплаченої за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць. Документом, що підтверджує виплату її заробітної плати за результатами роботи, є рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 1 березня 2018 року.

Листом від 27 квітня 2018 року Кременецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило ОСОБА_1, що її заява розглянута, однак на підставі пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 №1566/11846) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. А пункт 4.1 вказує, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Також вказував про відсутність підстав для врахування документів, які подала особа.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). У заробіток для обчислення пенсії працівникам сільського господарства, в тому числі держгоспів та радгоспів, включається оплата в усіх її видах за роботу в громадському господарстві колгоспу, що встановлює стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок).

Згідно з пункту 1.5. Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії..

Відповідно до пункту 2.7. Порядку до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Пунктом 4.1. Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2016 року у справі № 2-а-4639/11/2414, постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №461/4328/16-а.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, оскільки позивач в порядку, встановленому Законом № 1058-IV та Порядком, до органу Пенсійного фонду України з заявою встановленого зразка про проведення перерахунку пенсії по заробітку не зверталася, а на подану ним у довільній формі заяву відповідач надав відповідь листом, відповідно відповідачем не приймалось рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії по заробітку.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 20 квітня 2005 року №306, якою затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць (далі - Порядок №306).

Дія цього Порядку №306 поширюється на осіб, що до 1 липня 1998 року отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, зокрема тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 3 Порядку №306 передбачено, що для обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати, що виплачена за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, особа звертається із заявою до відповідного управління Пенсійного фонду України у районі.

Пунктом 4 Порядку №306 встановлено, що документом який підтверджує виплату особі заробітної плати (доходу) за результатами роботи є довідка підприємства, установи, організації про заробітну плату (дохід), оформлена згідно з додатком до Порядку, із зазначенням підстави для виплати заробітної плати (доходу) за результати виконаної роботи.

Згідно з пунктом 5 Порядку №306 у разі коли у пенсійній справі особи зберігається довідка про заробітну плату (дохід) чи інші документи, що підтверджують факт отримання заробітної плати (доходу) за результатами роботи, така довідка чи документи можуть використовуватися для перерахунку пенсії за рішенням управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі в місті.

ОСОБА_1 працювала в колгоспі «імені Калініна» та «Колос» з 1988 року по 1994 рік на роботах по вирощуванню та здачі тютюну державі і їй відповідно до виконаної роботи виплачувалась заробітна плата.

Як вбачається із положення про оплату праці працівникам які працювали на вирощуванні і здачі тютюну державі в тому числі і ОСОБА_1 виплачувалась заробітна плата щомісячно по відрядній системі згідно існуючих норм виробітку і тарифних розрядів, а також при здачі тютюну колгоспникам виплачувалась винагорода в процентному відношенні від вартості зданого тютюну.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 березня 2018 року про встановлення факту оплати праці ОСОБА_1 за період 1988 року по 1994 рік по результатам роботи, що перевищував один місяць.

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Щодо доводів скаржника подані по суті прийняття до уваги обов'язкового рішення суду, таке може бути застосовано і повинно братися судом, однак після правильної поданої заяви до відповідача згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що за наявності права на перерахунок та отримання пенсії, яке суд не заперечує, скаржником не дотримано процедури подання заяви до пенсійного органу, а тому позов задоволенню не підлягає, мотивація наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які вказують про помилкове вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі №819/842/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 03.12.2018 року