Номер провадження: 22-ц/785/4648/18

Номер справи місцевого суду: 500/2598/16-ц

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.

з участю секретаря судового засідання - Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення сум заборгованості за договорами позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2018 року, ухваленого суддею Банніковою Н.В.,

встановив:

16.05.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з зазначеним позовом, уточнивши який просили стягнути з ОСОБА_4 на їх користь грошові кошти в національній валюті, що еквівалентні 10 000 дол. США по курсу НБУ на день ухвалення рішення по справі, мотивуючи свої вимоги тим, що між ними та відповідачем було укладено договори позики, відповідно до яких вони передали ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США. Вказану суму боргу відповідач повинен був повернути позивачам у строк до 01.12.2015 року, проте до теперішнього часу борг не повернуто, від сплати боргу відповідач ОСОБА_4 ухиляється, на підставі чого просять позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 у погашення суми позики на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 161 042 грн. та на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 107 361,47 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволення заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що у розписках не вказана дата отримання ним вказаних в них грошових сум, видана ним ОСОБА_5 розписка на суму 4000 доларів США не містить також і дати її складання і дати отримання від неї грошей, обидві розписки не містять даних про місце їх складання, ОСОБА_4наголошує на тому, що фактично ніякої передачі йому позивачами грошових сум, вказаних у вищезгаданих розписках не було, розписки були написані ним під тиском позивачів і між ними угоди про позику, що відповідають вимогам ст.1046 ГК України, укладені не були. Крім того зазначає, що надавав ОСОБА_3 банківські доручення для отримання грошей з його рахунку, оскільки в 2012 році між ним та позивачами була укладена усна угода про продаж йому належної позивачам квартири за 38000 дол. США, однак в подальшому вони відмовились продавати квартиру та не повернули зняті з валютного рахунку відповідача грошові кошти у розмірі 28000 доларів США. Також ОСОБА_4зазначає, що ніяких доручень позивачам щодо погашення його боргів він не надавав. Також пояснює, що його представник недобросовісно виконував свої обов'язки та ввів його в оману щодо ходу розгляду справи, та, враховуючи неотримання відповідачем судових викликів, ОСОБА_4 вважає, що його права як учасника справи на свій захист були порушені.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначили, що доводи апеляційної скарги не містять обставин та доказів, які могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджений письмовими доказами, якими є боргові розписки, написані відповідачем, відповідач своїм правом участі в судових засіданнях та надання суду пояснень не скористався, але його інтереси були представлені представником, повноваження якого було посвідчено належним чином та який безпосередньо в судовому засіданні визнав факт написання відповідачем боргових розписок та отримання в борг грошових коштів. Відповідач договір позики не оспорював, не визнавав його недійсним чи удаваним правочином, що має на меті приховати інший правочин, належних доказів згідно вимог ЦПК України на підтвердження повернення позивачам у повному обсязі боргу за договором позики не надав. Доводи апелянта щодо інших обставин, які не стосуються договорів позики, та нові пояснення щодо обставин укладання та виконання договорів позики позивачі вважають необґрунтованими та не підтвердженими належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2014 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6, який приходився на час укладання розписки відповідачу тестем, у позику грошові кошти в сумі 6 000 доларів США та зобов'язався їх повернути до 01.12.2015 року (а.с.49).

Згідно іншій розписці, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 у позику грошові кошти в сумі 4 000 доларів США із зобов'язанням повернути в строк до 01.12.2015 року (а.с.50).

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Виходячи з викладеного, суд робить висновок щодо укладання відповідачем двох договорів позики на суми 6 000 доларів США та 4 000 доларів США.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог закону.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Припиняється зобов'язання частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст598 ЦК України).

Так, з витягу по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відкритому на ім'я ОСОБА_4, вбачається зняття грошових коштів позивачем ОСОБА_3 в доларах США за період з 14.02.2012 року по 29.12.2015 року (а.с.80-93).

В той час, як договори позики укладались у січні 2014 року.

Згідно довідці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № Д2-В-25/61 від 10.10.2017 року та копії довіреностей, ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 16.11.2011 року була видана довіреність на отримання грошових коштів строком дії до 16.11.2014 року та 18.06.2014 року строком дії до 18.06.2017 року (а.с.127, 149-150).

Тобто, позивач ОСОБА_3 отримувала заробітну плату ОСОБА_4 ще до укладення вказаних договорів позики.

Допитана 28.11.2017 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - дочка позивачів та колишня дружина відповідача, підтвердила суду отримання мамою ОСОБА_3 заробітної плати ОСОБА_9 у період з 2012 по 2016 роки на потреби її сім'ї, покриття заборгованості останнього за договорами позики із іншими людьми, зокрема, ОСОБА_10 - рідної сестри її матері (позивача). Зазначила необхідність отримання грошових коштів саме її мамою, а не нею, через своє захворювання (а.с.129).

Виходячи з норм ст.545 ЦК України, після прийняття виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі; якщо боржник видавав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові, у разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає, підтвердженням виконання боржником свого обов'язку є наявність боргового документа у боржника.

Отже, виходячи з викладеного, та з урахуванням наявності розписок про отримання позик у позивачів, відсутності розписок про отримання позивачами грошових коштів у погашення зобов'язань за договорами позики, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо невиконання зобов'язань за вказаними договорами позики та задоволення позовних вимог на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в розмірах сум позик.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший

порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України).

Згідно офіційному курсу НБУ станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції 100 доларів США становили 2684,0367 грн.

Враховуючи вищенаведене, райооний суд дійшов до висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, з останнього на користь позивачів підлягає стягненню 161 042 грн. та 107 361, 47 грн. відповідно.

Колегія суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що у розписках не вказана дата отримання ним вказаних в них грошових сум, видана ним ОСОБА_5 розписка на суму 4000 доларів США не містить також і дати її складання і дати отримання від неї грошей, обидві розписки не містять даних про місце їх складання, що на думку апелянта вказує що передачі позивачами грошових сум не відбулося, не заслуговують на увагу оскільки судом першої інстанції дано належну оцінку тексту боргової оцінки, з якого вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 у позику грошові кошти в сумі 6 000 доларів США та зобов'язався їх повернути до 01.12.2015 року (а.с.49), згідно іншій розписки, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 у позику грошові кошти в сумі 4 000 доларів США із зобов'язанням повернути в строк до 01.12.2015 року (а.с.50), та суд зробив правильний висновок щодо наявності у відповідача зобов'язань перед позивачами.

Крім того колегія суддів зауважує, що відповідач своїм правом участі в судових засіданнях та надання суду пояснень не скористався, однак його інтереси були представлені представником, повноваження якого було посвідчено належним чином, та який безпосередньо в судовому засіданні визнав факт написання відповідачем боргових розписок та отримання в борг грошових коштів.

Твердження апелянта, що розписки були написані ним під тиском позивачів і між ними угоди про позику не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідач договір позики не оспорював, не визнавав його недійсним чи удаваним правочином, що має на меті приховати інший правочин, відповідних доказів не надавав як у суді першої так і апеляційної інстанції.

Доводи апелянта щодо інших обставин, які не стосуються договорів позики, та нові пояснення щодо обставин укладання та виконання договорів позики є необґрунтованими та не підтвердженими належним чином.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення у справі, судом першої інстанції були перевірені усі обставини справи, а також факти, які мають значення для справи, тому оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог закону, а тому в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення районного суду першої інстанції залишенню без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.11.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева