Номер провадження: 22-ц/785/4653/18

Номер справи місцевого суду: 1532/2012/12

Головуючий у першій інстанції Николайчук В. О.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Бєляєвої А.О.,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13.02.2013 року, ухваленого суддею Николайчуком В.О.,

встановив:

30.10.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого в с. Подольці Ширяївського району Одеської області по АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_5, та визнати за ним право приватної власності на вищевказаний будинок, посилаючись на те, що він уклав простий письмовий договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, про що власник будинку - ОСОБА_5 11.07.2012 року написала розписку про отримання коштів за проданий будинок в повному обсязі. В подальшому вони сподівалися належним чином оформити вказану угоду, шляхом звернення до нотаріуса, однак відповідач не бажає виконувати взяте зобов'язання, в тому числі витрати з нотаріального оформлення угоди.

Заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 13.02.2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого в с. Подольці Ширяївського району Одеської області по АДРЕСА_1, укладений 11.07.2012 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_4, право приватної власності на зазначений житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами.

Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подала особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та не правильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_4 позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що він є рідним сином відповідача ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя залишила заповіт на його користь. На день смерті відповідач була зареєстрована та проживала у спірному житловому будинку, однак оформити свідоцтво на право спадщини на зазначений будинок ОСОБА_6 не може у зв'язку з існуванням оскаржуваного рішення. ОСОБА_6 вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що письмовий договір купівлі- продажу спірного нерухомого майна сторонами не укладався, а визнання правочину дійсним з зазначених позивачем підстав не узгоджується з нормою ч.2 ст.220 ЦК України, яка в даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами не застосовується, тому відсутні й правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно у спосіб обраний позивачем, що є предметом вказаного правочину. Крім того звертає увагу на те, що на даний час право власності на спірний будинок за позивачем не зареєстровано та власником будинку є відповідач.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вислухавши представника апелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 213 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення) та ст. 263 діючої редакції ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення) та ст.264 діючої редакції ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Згідно п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України (в редакції, яка діяла під час ухвалення рішення), рішення суду складається з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

У порушенні зазначених норм, районний суд в оскаржуваному рішенні не зазначив мотивів, із яких він дійшов висновку про необхідність задоволення позову та лише посилався на те, що позовні вимоги підтверджуються копією технічного паспорту житловий будинок; копією паспорту; розпискою; витягом з реєстру власності на нерухоме майно, копією свідоцтва про право власності на житловий будинок, та цитував норми матеріального права, а саме ч.1 ст. 626, ч.5 ст.203, ст. 655 та ч.2 ст.220 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 належав на праві приватної власності житловий будинок, розташований в с. Подольці Ширяївського району Одеської області по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, яке видано виконкомом Ширяєвської селищної ради 12.02.2010 року (а.с4) та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.5).

Відповідно до розписки від 11.07.2012 року ОСОБА_5 продала зазначений житловий будинок ОСОБА_4 за 10000,00 грн. (а.с.11).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ч.2 ст.220 ЦК України, згідно якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України. Відповідно до коментованої норми, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Статтею ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Окремим видом договорів є договір купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивач умови договору купівлі-продажу виконав, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що відповідно до наяввних у справі оригіналу та копії розписки від 11.07.2012 року (а.с. 11, 17) ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 повний розрахунок за будинок. Між сторонами по справі склалися правовідносини щодо купівлі-продажу нерухомого майна.

За правилами, передбаченими ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державної реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір ділянки, купівлі - продажу земельної єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмової формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно із ч.3 ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державної реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частина 2 ст.220 ЦК України надає суду право визнати дійсність нотаріально не посвідченого договору, якщо сторони домовились про усі його істотні умови, підтвердженні письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.?

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державної реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та 640 пов'язуються з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Отже, в даному випадку письмовий договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна сторонами не укладався, а визнання правочину дійсним з зазначених позивачем підстав не узгоджується з нормою ч.2 ст.220 ЦК України, яка в даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами не застосовується, тому відсутні й правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно у спосіб обраний позивачем, що є предметом вказаного правочину,

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення районний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції на підставі ст.376 ч. 1 п. 4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 понесені останнім та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі 456,90 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13.02.2013 року - скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 456,90 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.11.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева