Справа № 297/467/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 листопада 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослой Г.Г.

суддів: Куштан Б.П., Джуга С.Д.

секретарі: Балаж Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 25 червня 2018 року у справі №297/467/18 (Головуючий: Фейір О.О.), -

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 265,58 гривень.

Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.07.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Однак, в порушення умов вищевказаного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 31.01.2018 року має заборгованість перед банком в розмірі 57 265,58 гривень. В зв'язку з вищевказаним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в їх користь заборгованість за кредитним договором б/н від 18.07.2008 року у вищевказаному розмірі та судові витрати по справі.

Рішенням Берегівського районного суду від 25.06.2018 року даний позов задоволено.

На вказане заочне рішення ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гриниха Т.Ю. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 18.07.2008 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та у відповідності до такої отримав кредитні грошові кошти у розмірі 4 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За правилами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.ст.526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов'язанні. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати зобов'язання належним чином, а кредитор - прийняти виконання.

У вказаній вище заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.

Свою згоду з Умовами та Правилами ОСОБА_1 висловив у своїй заяві, яку власноручно підписав.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про те, що між сторонами укладено кредитний договір на відповідних умовах. Посилання апелянта на недотримання письмової форми договору спростовується власноруч підписаною ним заявою.

Крім того, факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку (а.с.53-60), з якої вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою та неодноразово знімав з неї кошти.

На підтвердження своїх вимог банком надано розрахунок, заборгованості ОСОБА_1, згідно якого така станом на 31.01.2018 становить 57 265,58 грн. та складається з: 3 887,32 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 46 856,27 - заборгованості по відсоткам; 3 556,96 грн. - пені; 250 грн. - штраф (фіксована складова); 2 715,03 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-8).

Суд першої інстанції, пославшись на такий розрахунок, повністю задовольнив позов.

Однак з таким висновком суду не може погодитись колегія суддів з огляд на таке.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк дій кредитної картки. При цьому, згідно довідки позивача кредитна картка для клієнта ОСОБА_1 декілька разів перевипускалася і остання з них має термін дії до останнього дня місяця 05.2016 (а.с.61). Вказане узгоджується з випискою по рахунку відповідача, з якої слідує, що останні операції з кредитною карткою здійснювалися влітку 2015 року. Тобто, остаточним строком повернення кредиту є 31.05.2016 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 31 травня 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця. Починаючи з 31 травня 2016 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування, що узгоджується також з графіком погашення кредиту та відсотків.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такий же правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.

За таких обставин, банк не вправі нараховувати відсотки після спливу строку кредитного договору, тобто починаючи з 01 червня 2016 року.

Як слідує з розгорнутого розрахунку заборгованості, станом на 31.05.2016 року заборгованість відповідача по відсоткам становила 8 567,26 грн. і саме вказана сума відсотків підлягає стягненню з відповідача. Інша частина вимог щодо стягнення відсотків, нарахованих після вказаної дати, задоволенню не підлягає.

Щодо строків позовної давності, заяву про застосування яких подав відповідач до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлений трирічний загальний строк позовної давності.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Як уже було вказано, остаточним строком повернення кредиту є 31.05.2016 року. З позовом до суду банк звернувся у березні 2018 року, тобто загальний трирічний строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам - не пропущено.

Водночас банкам пропущено однорічний строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафів, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 3 387,32 грн. заборгованості по тілу кредиту та 8 567,26 грн. заборгованості по відсоткам.

Інша частина вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду від 25 червня 2018 року змінити та викласти у такій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 387,32 грн. заборгованості за кредитом та 8 567,26 грн. заборгованості за відсотками.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді: