ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/8701/18 Головуючий у 1 інстанції -Єжов В.А.

Провадження № 11кп/818/543/18 Суддя-доповідач - Савченко І.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді - Савченка І.Б.,

суддів - Савенка М.Є., Протасова В.І.,

при секретарі - Боровській О.В.,

за участю прокурора - Ільюшонок О.Ю.,

засудженого - ОСОБА_2,

захисника - Форостянка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова в режимі відеоконференції провадження заапеляційною скаргою прокурора Ільюшонок О.Ю.на ухвалуЧервонозаводськогорайонного суду м.Харкова від 03 серпня 2018 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.02.2014 року, ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 146, ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153, ч.1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 10 років. Кінець строку відбування покарання 19 травня 2020 року.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03 серпня 2018 року звільнено ОСОБА_2 умовно-достроково від відбуття призначеного за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.02.2014 року покарання у виді позбавлення волі на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 16 днів.

В обґрунтування прийнятого рішення, районний суд зазначив, що відповідно до відомостей довідки щодо працевлаштування засудженого ОСОБА_2, останній з 12.01.2015 року по квітень 2017 року працював за фахом слюсар з механоскладальних робіт на дільницю з виготовлення спецзасобів; з 10.04.2018 року переведений до бригади № 142 цеху № 2 за фахом машиніст екструдера на дільницю з виготовлення поліпропіленових мішків де і працює по теперішній час. Протягом лютого-березня 2018 року він працював з нормою виробітку вищою за середню по підприємству. Мали місце періоди відсутності його працевлаштування, що обумовлено відсутністю обсягу робіт у підприємства, при цьому фактів відмови від праці не зафіксовано.

Виконавчі листи на засудженого ОСОБА_2 на адресу установи не надходили, в той же час ним частково, в сумі 6300 грн., відшкодовані витрати на експертизи. На розсуд суду, в даному випадку не має значення, особисто засуджений або його родичі робили це відшкодування. Засудженому нараховувалась невелика заробітна плата при відсутності виконавчих листів.

Суд також зазначив в оскаржуваній ухвалі, що жодного разу за період відбування покарання засуджений не притягувався до дисциплінарної відповідальності, при цьому заохочувався шість разів, в тому числі і під час тривалого розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення. Крім того, судом враховано пояснення засудженого ОСОБА_2 про те, що за час відбування покарання він змінив своє ставлення до життя, придбав нову професію, в подальшому має намір працювати.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду прокурор Ільюшонок О.Ю. подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03 серпня 2018 року скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» щодо застосування умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання.

В обґрунтування вимог вказує на те, що жодного доказу про намагання засудженим отримати платіжні дані потерпілих матеріали провадження та особової справи не містять; згідно вироку, за яким засуджений відбуває покарання, засуджений себе винним не визнав, а також не з'ясовано цього судом і під час вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення; матеріали особової справи не містять відомостей щодо ставлення засудженого до вчиненого злочину, у зв'язку з чим вважає, що ухвала районного суду необґрунтована, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; пояснення засудженого та його захисника щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, дослідивши матеріали провадження та особової справи засудженого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Ільюшонок О.Ю. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та після фактичного відбуття засудженим не менше трьох четвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Крім того, під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення, суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про відшкодування матеріальних збитків.

Приписами статті 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а ресоціалізація - це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання. Саме під час відбування покарання, структура та форми якого наведені у зазначених нормах КВК України, засуджений і набуває права, у тому числі і на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, яке, знов таки, відповідно до вимог ст. 81 УК України, може бути застосоване, крім відбуття певної частки покарання, лише якщо засуджений під час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що засуджений не довів своє виправлення, оскільки, згідно відомостей матеріалів особової справи, адміністрацією кримінально-виправної установи ОСОБА_2 характеризується позитивно; вимоги режиму тримання, порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня не порушував; заохочувався шість разів та стягнень не має; з 12.01.2015 року по квітень 2017 року працював за фахом слюсар з механоскладальних робіт на дільницю з виготовлення спецзасобів; з 10.04.2018 року переведений до бригади № 142 цеху № 2 за фахом машиніст екструдера на дільницю з виготовлення поліпропіленових мішків де і працює по теперішній час; протягом лютого-березня 2018 року він працював з нормою виробітку вищою за середню по підприємству; мали місце періоди відсутності його працевлаштування, що обумовлено відсутністю обсягу робіт у підприємства, при цьому фактів відмови від праці не зафіксовано.

Крім того, відповідно до характеристики на засудженого за підписом в.о. начальник Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» від 31 липня 2018 року, ОСОБА_2 підтримує соціально-корисні зв'язки з матір'ю та батьком шляхом листування; отримує від них передачі; стосунки доброзичливі; будує позитивні плани на майбутнє.

Станом на 27.11.2018 року не відбута частина покарання призначеного ОСОБА_2 складає 1 рік 05 місяців 22 дні.

Апеляційні доводи прокурора про відсутність доказів щодо визнання засудженим своєї вини за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.02.2014 року - є необґрунтованими та суб'єктивними, оскільки згідно характеристики, що є наявною в матеріалах особової справи - аркуш 77, ОСОБА_2 у вчинених злочинах розкаявся, провину визнав, прагне сумлінною поведінкою і ставленням до праці спокутувати свою провину. Ці відомості в судовому засіданні апеляційної інстанції також підтвердив засуджений та не спростовував прокурор під час апеляційного розгляду.

Більш того, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції про те, що не має значення хто саме безпосередньо частково відшкодував судові витрати у розмірі 6300 грн. за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.02.2014 року, тобто особисто засуджений чи його родичі, оскільки ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі, де працює, але отримує невелику заробітну плату та до установи виконання покарань будь-яких виконавчих листів не надходило. Звільнення засудженого від відбування покарання може також позитивно вплинути на більш скоріше відшкодування ОСОБА_2 завданої шкоди від вчинених злочинів.

Апеляційні доводи прокурора про необґрунтоване не врахування судом першої інстанції витягу з протоколу № 10 засідання комісії Диканівська виправна колонія (№12) від 09.03.2016 року , не можуть свідчити про те, що ОСОБА_2, станом на 03.08.2018 року, тобто на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, не став на шлях виправлення, оскільки після зазначеного засідання комісії виправної установи минуло більш ніж два роки та за весь цей період часу засуджений не тільки продовжував постійно працювати, але і отримував заохочення та вимоги режиму відбування покарання не порушував. Окрім того висновки засідання комісії Диканівська виправна колонія (№12) від 09.03.2016 року суперечать заяві ОСОБА_4 від 04.03.2016 р. (особова справа а.с. 246) відповідно до якої засуджений добровільно відмовився від переведення до дільниці соціальної реабілітації, оскільки не бажав втрачати робочу спеціальність.

Апеляційні доводи прокурора про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження не підтверджуються відомостями провадження та особової справи засудженого. Будь-яких інших даних на підтвердження цих доводів прокурором не надано під час апеляційного розгляду.

З огляду на викладене, вимога прокурора про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, з урахуванням доводів, що містяться в його апеляційній скарзі, - є необґрунтованою та суб'єктивною, оскільки ОСОБА_2 за час відбування покарання своєю поведінкою та добросовісним ставленням до праці довів своє виправлення.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та вмотивованою, і колегія суддів не знаходить підстав для її скасування з підстав, які викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Ільюшонок О.Ю. залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03 серпня 2018 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -