Справа № 125/572/17

Провадження № 22-ц/801/59/2018

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції Єрмічова В. В.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 рокуСправа № 125/572/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

секретар : Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №4 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 125/572/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Барської районної державної адміністрації Вінницької області, про стягнення додаткових витрат на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Єрмічової В.В. в залі суду №3 Барського районного суду Вінницької області о 10 год. 45 хв. , повний текст рішення складено 23 травня 2018 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась у Барський районний суд Вінницької області з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4, який розірвано 18 квітня 2008 року.

Під час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина є інвалідом дитинства. Вона постійно хворіє, тому позивач часто звертається за медичною допомогою до ПРАТ «Обласна стоматологічна поліклініка» у м. Вінниці.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2015 року на користь позивача з відповідача було стягнуто додаткові витрати на дитину у розмірі 7438 гривень 28 копійок. На лікування дитини позивач витрачала значні кошти, згідно виписки амбулаторії загальної практики сімейної медицини м. Бар від 15 березня 2017 року за період 2015-2017 роки дитині було призначено ліки, згідно з переліком; факт придбання ліків підтверджується чеками аптек, що додані до матеріалів позовної заяви, загальна сума складає 8860 гривень 5 копійок.

Оскільки дитина хворіє на пієлонефрит, то вона потребує санаторного лікування. Позивач двічі оздоровлювала доньку у дитячому санаторії «Джерело» у м. Трускавець Львівської області, для чого купувала путівки: 29 квітня 2015 року, вартістю 4830 гривень та 25 жовтня 2016 року вартістю 4896 гривень, а всього на суму 9726 гривень. Факти придбання путівок підтверджується накладними та квитанціями, копії яких додані до матеріалів позовної заяви. Факти перебування дитини у санаторії підтверджується санаторно-курортними книжками та зворотними талонами до путівок. Оскільки дитина малолітня, то позивач супроводжувала її до санаторію у м. Трускавець, вартість проїзду становила 756 гривень 72 копійки. У зв'язку зі зверненнями до лікарів Вінницької клінічної обласної дитячої лікарні, що підтверджується медичними виписками, витрачено на проїзд позивача разом з донькою 1620 гривень 40 копійок. Таким чином, додаткові витрати складають 41169 гривень 62 копійки.

Оскільки відповідно до законодавства батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, брати участь у додаткових витратах на дитину, то позивач, з урахуванням зменшення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на її користь 1/2 додаткових витрат на дитину, які складаються з 9789 гривень 51 копійок на придбання ліків, 9726 гривень - на путівку для супроводу доньки у санаторії, 1620 гривень 40 копійок - проїзд автобусом, 756 гривень 72 копійок - проїзд залізничним транспортом, з підстав, що зазначені у позовній заяві. Всього просила суд тягнути 10946 гривень 31 копійку.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23 травня 2018 року позов задоволено повністю. Вирішено: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10946 гривень 31 копійку додаткових витрат на дитину; вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_4, оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення додаткових витрат - половини понесених витрат у розмірі 4863,00 гривень на придбання путівок позивачем для супроводу їх доньки ОСОБА_5 у Державному закладі дитячий спеціалізований санаторій «Джерело» м. Трускавець Львівської області. Просить суд змінити рішення Барського районного суду Вінницької області від 23.05.2018 року, відмовивши позивачу у задоволенні цієї вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийшов до неправильного висновку про задоволення вимоги позивачки про стягнення з відповідача витрат на придбання путівок ОСОБА_3 у санаторний заклад, оскільки відповідно до доданих до матеріалів справи документів, дитячі путівки були безкоштовними, а надані платіжні документи стосуються оздоровлення самої позивачки.

Від позивачки ОСОБА_3 надійшов відзив на дану апеляційну скаргу, в якому вона просить рішення Барського районного суду Вінницької області від 23.05.2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Вінницької області та утворено Вінницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у місті Вінниці.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на відповідній території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до положень статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів суддів, що відбулися 9 листопада 2018 року, днем початку роботи Вінницького апеляційного суду визначено 12 листопада 2018 року. Відповідне повідомлення голови новоутвореного суду опубліковано у газеті «Голос України» № 213 (6968) від 10 листопада 2018 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 5 статті 31 цивільного процесуального Кодексу України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючої судді - Марчук В.С., суддів: Матківську М.В., Сопруна В.В., а тому колегія суддів прийняла дану справу до свого провадження.

У судове засідання Вінницького апеляційного суду сторони у справі не з'явилися без поважних причин, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи.

Вінницький апеляційний суд у складі зазначеної колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції даним вимогам відповідає не в повній мірі.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За нормою ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

У судовому засіданні позивачка, як і її представник підтримала свої зменшені позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь 10946,31 грн.

Відповідач та його представник зменшені позовні вимоги визнали частково, заперечивши проти задоволення вимог про стягнення частини витрат на придбання путівки для супроводу доньки у санаторій у розмірі 9726 грн. з підстав, що це вартість путівок для позивачки, а путівки для дитини є безкоштовними.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подавши в суд заяву про розгляд справи без представника та про те, що Служба у справах дітей не заперечує проти задоволення позову.

Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 18 квітня 2008 року. (а/с7).

За час шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а/с 8, 9).

Дитина є інвалідом дитинства і їй призначена державна соціальна допомога до повноліття (а/с 10,11).

Вона постійно хворіє, у зв'язку з чим, перебуває під постійним наглядом лікарів, отримує періодичне лікування (а/с12-20), тому позивач часто звертається за медичною допомогою до ПРАТ «Обласна стоматологічна поліклініка» у м. Вінниці.

Відповідно до накладної та квитанції від 29 квітня 2015 року позивачка ОСОБА_3 придбала дорослу путівку до дитячого санаторію «Джерело» № 2658 з 29 квітня 2015 року по 21 травня 2015 року вартістю 4830 гривень (а.с. 24).

Згідно зі зворотним талоном до путівки № 001310 дитина ОСОБА_5 оздоровлювалась у дитячому санаторії «Джерело» з 20 квітня 2015 року до 23 травня 2015 року (а.с. 25).

Відповідно до накладної та квитанції від 25 жовтня 2016 року ОСОБА_3 придбала дорослу путівку до дитячого санаторію «Джерело» № 5522 з 25 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року вартістю 4896 гривень (а.с. 26, 27).

Згідно з зворотним талоном до путівки № 004218 ОСОБА_5 повторно оздоровлювалась у дитячому санаторії «Джерело» з 25 жовтня 2016 року до 16 листопада 2016 року (а.с. 28).

Відповідно до посадочних документів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 21 травня 2015 року рухалися потягом у напрямку Трускавець-Вінниця, вартість проїзду 116 гривень 24 копійки та 97 гривень 30 копійок (а.с. 29).

Згідно з посадочними документами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 29 квітня 2015 року рухалися потягом у напрямку Жмеринка-Трускавець, вартість проїзду 79 гривень 19 копійки та 65 гривень 77 копійок (а.с. 30).

Відповідно до посадочних документів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 24 жовтня 2016 року рухалися потягом у напрямку Вінниця-Трускавець, вартість проїзду 117 гривень 22 копійки та 98 гривень 29 копійок (а.с. 31).

Згідно з посадочними документами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11 листопада 2016 року рухалися потягом у напрямку Трускавець-Жмеринка, вартість проїзду 98 гривень 77 копійок та 83 гривень 94 копійок (а.с. 32).

На підтвердження витрат на проїзд до м. Вінниці для відвідування Вінницької клінічної обласної дитячої лікарні позивачем надано квитки для проїзду автобусом сполученням Бар-Вінниця та у зворотному напрямку за період з грудня 2014 року до лютого 2017 року на суму 1620 гривень 40 копійок (а.с. 33-41).

Згідно з випискою з медичної карти від 15 березня 2017 року ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, один раз у два місяці консультується в ВОДКЛ, два-три рази на рік лікується стаціонарно у ВОДКЛ, за період з 2015 року по 2017 рік отримувала лікування різними медичними препаратами: «Канефрон» 1 таб. двічі на день - 50 кр. двічі на день 9 фл.; «Цефікс» № 5; «Аугментін» 3 фл.; «Цефуроксім № 6», «Ізопринозин № 20», «Гропринозин № 50», «Ніфуроксазид № 36», «Новірин № 90», «Тонзилотрен № 80», «Фортеза № 1», «Стрепсілс № 14 уп», «Фарінгосепт № 20», «Інгаліпт № 1», «Тантум Верде № 2», «Ісла мінт № 40», «Мезим-форте № 40», «Хофітол № 90», «Парацетамол № 30», «Смарт-омега № 30», «Лінекс № 48», «Фурамаг № 180», «Трахісан № 40», «Ентерол № 20», «Лізак № 70», «Нурофен № 36», «Мефенамінова кислота № 20», «Аква-маріс № 1 фл.», «Бронхіпрет № 20», «Зітрокс № 4», «Дроплекс № 1 фл», «Полідекса № 1 фл.», «Цинабсин № 20», «б-цет №10», «Дуспаталін № 10», «Вітрум-юніор № 1», «Антраль № 30», «Отривін-спрей № 1 фл», «Цефалексин № 10», «Енгістол № 50», «Но-шпа № 40», «Ангін хеель № 50», «Атоксил № 10», «Регідрон № 3», «Вітрум № 60», «Називін № 1 фл», «Тос май № 8» (а.с. 42).

Відповідно до квитанцій, що надані позивачем, за період з 2015 року по 2017 рік нею було придбано для доньки ОСОБА_5 ліків на загальну суму 9789 гривень 51 копійку (а.с. 43-50).

Згідно з листом Державного закладу дитячий спеціалізований санаторій «Джерело» від 10 травня 2017 року № 366 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували на санаторно-курортному лікуванні, крім того, зазначено, що дитячі путівки в санаторій видаються місцевими відбірковими комісіями і є безкоштовними; перебування дорослого для супроводу в санаторії тільки на підставі платних путівок (а.с. 107).

Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання податків від 22 серпня 2017 року № 9251 ОСОБА_4 отримав за перший квартал 2016 року - 14002 гривні 43 копійки заробітної плати, за другий квартал 2016 року - 5809 гривень 15 копійок соціальних виплат та 23660 гривень 79 копійок заробітної плати, за третій квартал 2016 року - 9958 гривень 53 копійки соціальних виплат, за перший квартал 2017 року - 8400 гривень 18 копійок соціальних виплат; інформація про отримані доходи за другий квартал 2017 року відсутня (а.с. 140).

Відповідно до довідок Барського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26 жовтня 2017 року № 7015 та від 8 листопада 2017 року №7362 у ОСОБА_4 відсутня заборгованість за аліментними зобов'язаннями станом на 8 листопада 2017 року (а.с. 143, 144).

Згідно з копією виписки з медичної карти, складена КУ "Барський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" від 9 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 має діагноз: хронічна хвороба нирок І ст, хронічний пієлонефрит єдиної правої нирки, рецидивуючий перебіг, вроджена вада розвитку нирок - агенезія лівої нирки, хронічний компенсований тонзиліт; зазначено короткий анамнез та вказано, що дитина не потребує особливого та стороннього догляду і здатна до самообслуговування, може знаходитися у санаторії самостійно (а.с. 141-142).

Відповідно до відповіді Державного закладу дитячий спеціалізований санаторій «Джерело» № 713 від 2 листопада 2017 року зазначено, що потребу супроводу батьків або інших законних представників для дитини ОСОБА_5, яка перебувала на оздоровленні в санаторії з 29 квітня по 23 травня 2015 року та з 25 жовтня по 10 листопада 2016 року, визначає ЛКК медичного закладу, в якому дана дитина перебуває на диспансерному обліку (а.с. 145).

Далі суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 180, 185 СК України та постановоюВерховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 і дійшов правильного висновку про те, що оскільки донька сторін у справі ОСОБА_5 має вроджену ваду, потребує постійного лікування та періодичного оздоровлення, то позивач має право вимагати від відповідача участі у додаткових витратах, що пов'язані з хворобою доньки та носять періодичний характер.

Крім того, суд зазначає, що позивачем у судовому засіданні було доведено здійснення фактичних витрат у розмірі 9789 грн.51 коп. на придбання ліків; 9726 грн. на придбання путівок для супроводу доньки у санаторій; 1620 грн.40 коп. - на проїзд автобусом , 756 грн.72 коп. - на проїзд залізничним транспортом.

Враховуючи, що відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги у частині стягнення з нього половини витрат на придбання ліків у сумі 9789 грн.51 коп., 1620 грн.40 коп. - на проїзд автобусом та 756 грн.72 коп. - на проїзд залізничним транспортом, а також, що ці витрати підтверджені відповідними платіжними документами, наявними у справі, то суд першої інстанції дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення половини витрат на придбання путівок з метою супроводу дитини ОСОБА_7 у санаторії, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, суд керувався нормами частин 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789XII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року і ст. 13 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» та виходив з наступних обставин.

При цьому, судом враховано, що позивач ОСОБА_3 супроводжувала доньку ОСОБА_5 під час її перебування у Державному закладі дитячому спеціалізованому санаторії «Джерело» в м. Трускавець Львівської області з 29 квітня по 23 травня 2015 року та з 25 жовтня по 10 листопада 2016 року. Дані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються путівками (а.с. 24-28) і повідомленням вказаного закладу від 10 травня 2017 року (а.с. 107).

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що дитина перебувала у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку разом з матір'ю за згодою керівника даного закладу, як то передбачено ст. 13 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

При цьому, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 перебувала з малолітньою дитиною у санаторії «Джерело» м. Трускавець Львівської області для здійснення належного догляду за дитиною.

Проте, такий висновок суду не базується на належних та допустимих доказах.

Так, позивачка у своїй позовній заяві ніяким чином не мотивувала її потреби перебувати разом з донькою у вказаному санаторії, зазначивши лише про необхідність супроводу доньки до санаторію (а/с2). Пояснення на заперечення по позову про стягнення додаткових витрат на дитину на а/с131 не є позовом чи змінами та доповненнями до нього.

За нормою ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, якщо позивачка заявила вимогу про стягнення понесених нею витрат на її путівки у санаторій «Джерело», то вона мала б навести доводи необхідності її перебування у цьому закладі у позовній заяві разом з вимогами та надати докази, що нею не було зроблено.

Відповідь головного лікаря дитячого спеціалізованого санаторію «Джерело» м. Трускавець за №713 від 02.11.17 року на ас 145 на адвокатський запит, лише вказує, що потребу супроводу батьків або інших законних представників дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, що перебувала на оздоровленні в санаторії з 29.04 по 23.05.2015 року та з 25.10.2016 по 10.11.2016 року визначає ЛКК медичного закладу, в якому дитина перебуває на диспансерному обліку і ніяким чином не звільняє позивачку від надання такого висновку ЛКК, який у матеріалах справи відсутній.

Обставина, що дитина перебувала у вказаному дитячому санаторії з мамою за згодою керівника даного закладу, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», теж не замінює вищевказаного висновку з ЛКК медичного закладу, в якому дитина перебуває на диспансерному обліку, для підтвердження правомірності зазначеної позовної вимоги.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що обставина, що позивач ОСОБА_3 перебувала з малолітньою дочкою ОСОБА_5 у санаторії «Джерело» м. Трускавець Львівської області для здійснення належного догляду за дитиною, що співпадає з інтересами дитини та вказує на турботу позивача про здоров'я дочки, намагання покращити якість життя дитини, що є складовою права дитини на належний рівень життя, яке захищене Конвенцією ООН про права дитини та зазначеним вище національним законодавством, тому супровід доньки у санаторії позивачем є виправданим, то він надуманий і суперечить матеріалам справи, з огляду на наступне.

Як видно з відповіді головного лікаря дитячого спеціалізованого санаторію «Джерело» м. Трускавець Львівської області за №366 від 10.05.2017 року на а/с107, дитина ОСОБА_5 перебувала на санаторно-курортному лікуванні по номеру путівки №1310, яка видавалася терміном: з 29.04. -23.05.2015 року.

Позивачка ОСОБА_3 перебувала на санаторно-курортному лікуванні в санаторії по номеру путівки №2658 і у період з 29.04.по 21.05.2015 року, тобто, термін лікування у неї був на дві доби менший ніж у дитини і позивачка забрала доньку з санаторію на два дні раніше ніж у неї був курс оздоровлення, що підтверджується, крім зазначеної відповіді, зворотнім талоном до дитячої путівки на ім'я ОСОБА_5 та накладною до дорослої путівки №2658 на ім'я ОСОБА_3, а також посадочними документами для проїзду в поїзді за 29.04.2015 року та за 21.05.2015 року на ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на а/с 24, 25, 29, 30.

По номеру путівки 4218 ОСОБА_5 перебувала на санаторно-курортному лікуванні в санаторії і період цього лікування складав : з 25.10.2016 року по 16.11.2016 року.

Позивачка ОСОБА_3 перебувала на санаторно-курортному лікуванні в санаторії по номеру путівки №5522 і її термін оздоровлення тривав: з 25.10. 2016 року по 10.11.2016 року і позивачка забрала доньку з санаторію на шість днів раніше ніж у неї був курс оздоровлення, виїхавши з м. Трускавець 11.11.2016 року в 9 год. 41 хв, що підтверджується, знову ж таки, крім зазначеної відповіді, зворотнім талоном до дитячої путівки на ім'я ОСОБА_5 за №4218 та накладною до дорослої путівки №5522 на ім'я ОСОБА_3, а також посадочними документами для проїзду в поїзді за 24.10.2016 року та за 11.11.2016 року на ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на а/с 26, 28, 31, 32.

Будь-які докази, що скорочення курсів оздоровлення дитини було необхідне за її станом здоров'я з огляду на висновки лікарів, відсутні у матеріалах справи,

За таких обставин, на думку Вінницького апеляційного суду у складі зазначеної колегії суддів, вказані обставини свідчать не про турботу позивача про здоров'я дочки, а навпаки, про нехтування її здоров'ям, оскільки за шість днів перебування дитини у санаторії, вона мала б отримати третю частину призначеного оздоровлення, в той час, як позивачка її позбавила цього оздоровлення.

З огляду на викладене, відсутні підстави для відшкодування вказаних витрат з відповідача на користь позивачки, а саме, витрат позивачки на придбання нею дорослих путівок на своє ім'я за №2658 і №5522 на оздоровлення у дитячому спеціалізованому санаторії «Джерело» в м. Трускавець Львівської області з 29 квітня по 21 травня 2015 року та з 25 жовтня по 10 листопада 2016 року у розмірі 4863 грн., що є половиною від загальної вартості цих путівок - 9726 грн. ( 4830 грн. + 4896 грн. = 9726 грн. : 2 = 4863 грн.) (а/с 24, 26, 27).

За статтею 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Виходячи з вказаної правової норми, до витрат, у яких той з батьків, з якого присуджені аліменти на дитину, має брати участь у додаткових витратах саме на дитину, які викликані особливими обставинами.

Витрати ж позивачки на придбання нею дорослих путівок на своє ім'я за №2658 і №5522 на оздоровлення у дитячому спеціалізованому санаторії «Джерело» в м. Трускавець Львівської області з 29 квітня по 21 травня 2015 року та з 25 жовтня по 10 листопада 2016 року не є такими витратами, це витрати на оздоровлення позивачки, тому ще і через це вони не повинні стягуватися з відповідача.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскільки лише в цій частині оскаржувалося рішення суду першої інстанції. І, оскільки воно ухвалене за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм матеріального права, то в силу ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутих додаткових витрат на дитину на 4863 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6083,31 грн. додаткових витрат на дитину. (10946 грн.31 коп. - 4863 грн. = 6083,31 грн).

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом першої інстанції при задоволенні позову на 10946 грн.31 коп. було стягнуто з відповідача на користь позивача 1500 грн. витрат на правничу допомогу (а/с 53, 54, 210 ), а рішення суду змінене і підлягає стягненню лише 6083,31 грн., то слід з відповідача на користь позивача стягнути 833,61 грн. витрат на правничу допомогу (судових витрат), що є пропорційним до задоволених вимог.

Оскільки, відповідно до ст. 5 п.3 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то в силу ст. 141 ч.6 ЦПК України з другої сторони - відповідача у справі, слід стягнути судовий збір за позовну заяву на користь держави, пропорційно до задоволених вимог, що складе 355,67 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 141 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 травня 2018 рокузмінити, зменшивши розмір стягнутих додаткових витрат на дитину на 4863 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6083,31 грн. додаткових витрат на дитину.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 833,61 грн. судових витрат ( витрат на правничу допомогу).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 355,67 грн. судового збору за позовну заяву.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2018 року.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді: М.В. Матківська

В.В. Сопрун