Справа № 1-83 за 2010 рік

                                                        В И Р О К

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

                          головуючого  - судді Бобкової Н.В.

                          при секретарі -   Єрмійчук А.В.

за участю          прокурора       -  Савченка В.О.

                          захисника      -    ОСОБА_1

представника служби у справах дітей - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:

            ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не  одруженого,   учня ІНФОРМАЦІЯ_4,   проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

             1) 08.10.2008 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 186 ч.2, 104 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання умовно, з іспитовим терміном 1 рік;

             2) 23.02.2009 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 104 КК до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання умовно, з іспитовим терміном на 2 роки;  

            ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_7, не  одруженого,  не працюючого,   проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше   судимого: 23.02.2009 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 104 КК до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання умовно, з іспитовим терміном на 2 роки;

обох у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, -

                                                  в с т а н о в и в :

           ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

           ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи раніше судимими  23.02.2009 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 104 КК до   позбавлення волі та  звільненими від відбування покарання умовно, з іспитовим терміном на 2 роки, у вказаний період – 18.06.2009 р. близько 01 год., проходячи неподалік від буд. 20 по бул. 50 р. Перемоги в м. Білій Церкві, побачивши що назустріч іде гр. ОСОБА_5, за пропозицією ОСОБА_4, вирішили пограбувати останнього та заволодіти його мобільним телефоном, припускаючи що той має бути у потерпілого. При цьому домовились між собою, що ОСОБА_3 підійде до потерпілого, запитає котра година і якщо ОСОБА_5 дістане телефон, ОСОБА_3 вихопить його та втече. ОСОБА_4 при цьому повинен був перебувати поряд та слідкувати за обстановкою.

          Для виконання вказаного, ОСОБА_3 підійшов до потерпілого ОСОБА_5, запитав котра година і коли останній дістав з чохла на поясі свій мобільний телефон марки «Нокіа 6120». ОСОБА_3 вихопив з його рук зазначений телефон та побіг з місця події. ОСОБА_4 побіг слідом за ним.

          Вказаними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повторно незаконно заволоділи мобільним телефоном «Нокіа 6120» вартістю 1350 грн., зі стартовим пакетом оператора «Київ-стар» - 25 грн., грошима на рахунку в сумі 8 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 1383 грн. В подальшому вказаний телефон ОСОБА_4 продав, а виручені гроші разом витратили на особисті потреби.

         Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнали повністю, ствердили суду обставини його скоєння, зазначені в обвинуваченні, вказали при цьому, що дійсно в період умовного звільнення від відбування покарання за попереднім вироком суду, 18.06.2009 р. близько 01 год., проходячи неподалік від буд. 20 по бул. 50 р. Перемоги в м. Білій Церкві, побачивши що назустріч іде гр. ОСОБА_5, за пропозицією ОСОБА_4, вирішили пограбувати останнього та заволодіти його мобільним телефоном.   ОСОБА_3 підійшов до потерпілого, запитав котра година, після чого вихопив з рук потерпілого телефон та втік з місця події. Наступного дня ОСОБА_4 продав викрадений телефон в Торгівельному центрі м. Біла Церква за 5000 грн., які витратили на особисті потреби. У скоєному розкаюються, просять суворо не карати та не позбавляти волі.

          Визнаючи себе повністю винними у скоєнні вищевказаних дій, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в силу ст.299 ч.3 КПК України просили  суд не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які вони не оспорюють, при цьому права та наслідки вказаної відмови їм та їх законним представникам детально роз'яснено.

          Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вина   ОСОБА_3 та ОСОБА_4  у скоєнні злочину доведена повністю і  їх дії органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ст. 186 ч.2 КК України, оскільки вони скоїли відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

          Обираючи покарання підсудним, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особи підсудних, обставини справи.

          ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше судимі і  скоїли злочин в період умовного звільнення від відбування покарання за попереднім вироком суду, як особи за місцем навчання та проживання характеризуються посередньо.

          Разом з тим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин будучи неповнолітніми, чистосердечно розкаюються у вчиненому, сприяли слідству,  збитки потерпілому повністю відшкодовані - наведені обставини суд розцінює як пом'якшуючі відповідальність обставини.

          Обтяжуючих відповідальність обставин по справі стосовно  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  суд не вбачає.

          Законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 – ОСОБА_6, яка є бабусею останнього, ствердила суду, що онук проживає з нею, допомагає по господарству, однак перебуває під впливом друзів, інколи не ночує дома. Не проживає з мамою, оскільки остання має нову сім’ю, маленьку дитину.

         Неповнолітній ОСОБА_4  проживає в незадовільних умовах, що стверджено актом, має психічно хворих матір та старшого брата, які є інвалідами.      

         З врахуванням вищенаведених обставин, думки прокурора та представника служби у справах дітей стосовно виду покарання для підсудних, суд рахує, що виправлення та перевиховання  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  можливе  лише в умовах ізоляції від суспільства.

        Речовий доказ по справі:  мобільний телефон марки «Нокіа 6120», який передано потерпілому ОСОБА_5,  необхідно залишити йому по-приналежності.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 445-446 КПК України, суд –

                                                З А С У Д И В :

         ОСОБА_3   та   ОСОБА_4 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України  і призначити покарання – 4(чотири) роки позбавлення волі – кожному.

         На підставі ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 23.02.2009 р. і остаточно до відбуття визначити покарання:

          = ОСОБА_3 -   4(чотири) роки 9(дев’ять) місяців позбавлення волі;

          =   ОСОБА_4  - 4(чотири) роки 3(три) місяці позбавлення волі;

          Строк відбуття покарання засудженим рахувати з 20.01.2010 р.

          Речовий доказ по справі:  мобільний телефон марки «Нокіа 6120», який передано потерпілому ОСОБА_5 - залишити йому по-приналежності.

          Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в СІЗО ДДУ по виконанню покарань, взявши під варту з залу суду – негайно.

          Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 15 діб після отримання копії вироку – засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та після проголошення – іншими учасниками процесу.

           Суддя                                                               Н.В.Бобкова