Справа № 591/3664/23

Провадження № 2/591/606/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2024 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,

представника позивача Ємельяненка С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу №591/3664/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Сумська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Дуванова Т.П., про визнання дій незаконними, визнання недійсним заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24.06.2022 після триваючої хвороби помер його батько ОСОБА_6 , який кілька років до цього потребував сторонньої допомоги та постійного догляду. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 . За свого життя батько зробив заповіт на ім?я свого сина - ОСОБА_1 . У 2021 році ОСОБА_6 тяжко захворів та не міг проживати один, обслуговувати себе без сторонньої допомоги. Позивач не міг залишитися доглядати батька, оскільки проживав та працював у Польщі. Під час спільної сімейної наради було прийнято спільне рішення, що ОСОБА_2 , яка є невісткою ОСОБА_7 буде здійснювати постійний догляд за ОСОБА_6 , а взамін батько залишить їй у спадок квартиру. Тобто між сторонами фактично був укладений договір життєвого утримання, але матеріалізовано цей договір у формі заповіту, вчиненого не на ім?я ОСОБА_2 , а на ім?я її сина - ОСОБА_1 . До початку військової агресії відповідачка ОСОБА_2 доглядала за батьком позивача, але приблизно 12 березня 2022 року виїхала з м. Суми, чим порушила умови домовленості і свідомо ухилилася від обов?язку надання допомоги по догляду за ОСОБА_6 , який через похилий вік та тяжку хворобу не міг самостійно забезпечувати умови свого життя. У травні 2022 року хронічні захворювання ОСОБА_6 загострились, його було госпіталізовано у медичний заклад, він невдовзі помер. Після звільнення у квітні 2022 року м. Суми була відсутня реальна та безпосередня загроза відповідачці як обставина непереборної сили, що перешкоджала відповідачці здійснювати догляд за ОСОБА_6 . Відповідачка умисно залишила у тяжкому стані ОСОБА_6 , усвідомлюючи свій обов?язок допомоги спадкодавцю, мала можливість його виконувати але не вчиняла необхідних дій. Якби заповіт чи договір пожиттєвого утримання був на ім?я ОСОБА_2 , то за рішенням суду вона була б усунена від права на спадкування, якщо судом було встановлено, що вона ухилялася від допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані. На дату посвідчення заповіту відповідач ОСОБА_1 досить довго перебував та працював за межами України та ніяких особистих зобов?язань щодо спадкодавця не брав. Волевиявлення спадкодавця при підписанні заповіту на ім?я ОСОБА_1 було спрямовано на виникнення у ОСОБА_2 цивільних обов?язків по його пожиттєвому утриманню та догляду. Тому цей заповіт слід вважати таким, що укладений внаслідок помилки, тобто за обставин, коли особа помилялася при вчиненні правочину щодо його правових наслідків.

Просить: визнати незаконними дії відповідачів по залишенню у безпорадному стані ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні ними умов договору по догляду за ним та усунути їх від права на спадщину; визнати недійсним заповіт від 10 серпня 2021 року, яким ОСОБА_6 , на випадок своєї смерті призначив спадкоємцем ОСОБА_1 , посвідчений за реєстровим № 893 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Дувановою Тамарою Петрівною.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів проти позову заперечував. Пояснив, що відповідачі допомагали ОСОБА_6 та опікувалися ним. Позивач з 2012 року виїхав до Польщі та перестав брати учать у житті батька. У січні та лютому 2022 року відповідачку було прооперовано, у зв?язку з поганим самопочуттям та необхідністю подальшого лікування, оточенням м. Суми російськими військами та введенням військового стану на початку березня 2022 року відповідачка виїхала до Польщі. Перед тим, як виїхати, відповідачка повідомила про це ОСОБА_6 , він сказав, щоб їхала і ні за що не хвилювалася. У жовтні 2022 року відповідачці стало відомо про наявність заповіту на ім?я її сина ОСОБА_8 , після чого було подано заяву про прийняття спадщини. Стан здоров?я заповідача на момент підписання заповіту був задовільним, він міг себе самостійно обслуговувати, розумів значення своїх дій, його волевиявлення було добровільним. Рішення про визнання його недієздатним або обмежено дієздатним немає. Заповіт було складено за власною волею ОСОБА_6 , ніякої помилки не існувало. Позивачем не надано доказів наявності домовленостей між ОСОБА_6 та відповідачами щодо істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання цього договору. Не надано доказів ухилення спадкодавця від нотаріального посвідчення договору довічного утримання. Твердження позивача про навмисне ухилення від надання допомоги спадкодавцеві не відповідають дійсності.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що наведені у відзиві обставини щодо стану здоров?я відповідачки не підтверджені належними доказами. Починаючи з 24.04.2022 всі медичні заклади працювали, тому виїзд за межі України відповідачки у зв?язку з необхідністю саме лікування є спробою виправдати свій поступок по залишенню особи, яка потребувала постійного стороннього догляду та допомоги сторонніх осіб. Доводи відповідачки про відсутність усної домовленості суперечать повідомленим нею обставинам, що вона здійснювала догляд за ОСОБА_6 .

У запереченнях представник відповідачів зазначив, що відповідачка не обговорювала зі свекром питання заповіту, опікувалась ним із власної ініціативи. Свекор самостійно себе утримував, а відповідачі всіляко його підтримували та морально допомагали. Про наявність усного договору довічного утримання відповідачам невідомо. Цей договір передбачає обов?язкову письмову форму та нотаріальне посвідчення.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11.05.2023 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. 14.06.2023, 05.07.2023 відкладено підготовче засідання за клопотанням представника позивача. 24.07.2023 судове засідання не проводилось у зв?язку з оголошеною повітряною тривогою. 09.08.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

08.09.2023 відкладено судове засідання у зв?язку з неявкою представника позивача. 14.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у зв?язку із закінченням процесуального часу. 17.10.2023 оголошено перерву у зв?язку з викликом свідків у судове засідання. 26.10.2023 , 09.11.2023 оголошено перерву у зв?язку з викликом свідків. 21.11.2023 відкладено судове засідання у зв?язку з неявкою представника позивача. 29.11.2023 відкладено судове засідання за клопотанням представника відповідача. 18.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у зв`язу із закінченням процесуального часу.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали із зазначених підстав. Додатково пояснили, що після того, як відповідачка виїхала з України, вона не спілкувалася з ОСОБА_6 та не опікувалася за подальшу його долю. З березня 2022 року за ОСОБА_6 доглядали особи, яких про це просив позивач, а також ОСОБА_9 ОСОБА_6 хотів вчинити новий заповіт, яким заповідав би своє майно ОСОБА_10 , однак не встиг цього зробити через незадовільний стан здоров`я а також через те, що доступ до спадкових реєстрів у зв`язку із введеним воєнним станом був закритий.

У судовому засіданні відповідачка та представник відповідачів заперечували проти позову із зазначених підстав, додатково пояснили, що відповідачка доглядала за ОСОБА_6 за власною волею, без будь - яких домовленостей щодо його майна. Перед виїздом з м. Суми вжила усіх можливих заходів задля того, щоб ОСОБА_6 мав доступ до продуктів харчування та ліків, попередила осіб, які б мали можливість надавати йому допомогу.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримала, додатково пояснила, що у квітні 2022 року вона повернулась у м. Суми, дід ( ОСОБА_6 ) їй сам подзвонив, але говорити не зміг. Коли вона навідалася до ОСОБА_6 , він був лежачий. Дід був ображений на відповідачку, оскільки вона повинна була його доглядати, але покинула. У період окупації м. Суми до приїзду третьої особи за дідом доглядали сусіди. Коли у 2021 році дід захворів, позивач приїздив до м. Суми і була усна домовленість, що якщо відповідачка здійснюватиме довічне утримання ОСОБА_6 , їм (їй та її сину) залишиться його квартира.

У судове засідання інші треті особи не з?явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник третьої особи Сумської міської державної нотаріальної контори надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_6 . Його другим сином був ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с 18 т. 1). Відповідачі у даній справі є сином та дружиною ОСОБА_1 , тобто онуком та невісткою ОСОБА_6 . Дані обставини не заперечуються сторонами у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с. 11).

За життя 10.08.2021 ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповідав усе своє майно ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Дувановою Т.П. (а.с. 10 т. 1).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_11 , договору дарування ОСОБА_6 належала на праві власності квартира по АДРЕСА_2 (а.с. 13- 17 т. 1)

ОСОБА_6 у період з 28.04.2021 по 05.05.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» зі встановленим основним діагнозом: цироз печінки, симптом портальної гіпертензії. Варикозне розширення він стравоходу ІІ ст. (а.с. 21 т. 1). У період з 31.05.2022 по 06.06.2022 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦМКЛ» СМР (а.с. 22 т. 1).

Відповідно до копії декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, декларація була укладена ОСОБА_12 09.06.2021, довіреною особою пацієнта вказано ОСОБА_2 (а.с. 23).

Після смерті ОСОБА_6 нотаріусом Сумської міської державної контори відкрита спадкова справа щодо майна померлого. Як вбачається з її копії із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с. 82-99 т. 1).

У період з 13.01.2022 по 14.07.2023 відповідачка ОСОБА_2 неодноразово зверталася за лікарською допомогою у медичні заклади в м. Суми та в Республіці Польща. Їй було проведено оперативні втручання (а.с. 159-178 т. 1).

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що була знайомою ОСОБА_6 . У 2021 році ОСОБА_6 захворів. Після лікування у лікарні, він був виписаний додому. У цей період свідок допомагала йому: придбавала ліки та продукти харчування. ОСОБА_2 також допомагала ОСОБА_6 . Коли розпочалася війна, ОСОБА_4 також допомагала діду. У цей період у розмові зі свідком ОСОБА_6 повідомляв їй, що має намір вчинити новий заповіт, яким заповісти майно на користь ОСОБА_4 . Про ОСОБА_2 говорив, що не знає, де вона, змінив замок у квартирі, щоб вона не могла потрапити до квартири. У червні 2022 року у ОСОБА_6 стався інсульт, він перестав ходити. Невдовзі він помер.

Свідок ОСОБА_14 , яка є тещею позивача, повідомила, що у квітні 2021 року ОСОБА_6 було госпіталізовано. На початку травня 2021 року позивач приїздив до м. Суми та був біля батька. Відповідачка також допомагала ОСОБА_6 . Позивач та відповідачка спілкувалися між собою з приводу складання заповіту на користь ОСОБА_15 . Після початку війни свідок спілкувалася телефоном з ОСОБА_6 , той повідомив, що ОСОБА_2 його покинула. Після деокупації м. Суми вона та чоловік приїздили до ОСОБА_6 , привозили продукти харчування. Він повідомив, що змінив замок у квартирі. В кінці травня 2022 року ОСОБА_6 знову стало зле, його було госпіталізовано. У лікарні за ним доглядала ОСОБА_13 , а також сиділка. Організацією поховання займалась ОСОБА_4 . До початку війни ОСОБА_6 міг ходити, говорити. Після початку війни міг пересуватися по квартирі, розумів усе.

Свідок ОСОБА_16 , який є другом сім`ї позивача, пояснив, що у березні 2022 року ОСОБА_6 зателефонував йому. У розмові ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_2 , яка останнім часом доглядала за ним, виїхала з міста. Свідок привозив продукти та придбавав ліки для ОСОБА_6 у період війни. Гроші на покупки надсилав позивач. Стан здоров`я у ОСОБА_6 у цей період був незадовільний.

Свідок ОСОБА_17 , яка є подругою відповідачки, у судовому засіданні пояснила, що відповідачка після смерті чоловіка підтримувала тісні зв`язки з його батьками. З 2010 року після смерті свекрухи допомагала свекру. У 2021 році свекор відповідачки захворів, відповідачка була з ним у лікарні. Позивач приїздив на два тижні, потім виїхав до Польщі. У телефонних розмовах зі свідком ОСОБА_6 завжди був при здоровому розумі. Взимку 2022 року відповідачці було зроблено дві операції. Під час окупації міста вона виїхала до Польщі. Після того, як ОСОБА_2 виїхала, свідок з ОСОБА_6 не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_18 , який є сусідом відповідачки, пояснив, що у відповідачки зі свекром були гарні відносини. Відповідачка доглядала за свекром останні роки його життя. Коли у 2021 році він захворів, відповідачка практично весь час проводила зі свекром. Спілкувався з ОСОБА_6 телефоном до війни та, на прохання ОСОБА_2 , під час війни. За допомогою до нього ОСОБА_6 не звертався.

Свідок ОСОБА_19 , який є співробітником відповідачки, пояснив, що знайомий з відповідачкою з 2012 року. Був на родинних святах у родині відповідачки, де познайомився з її свекром. Коли свекор захворів, відповідачка часто відпрошувалася з роботи, оскільки треба було доглядати за свекром.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч. 1 ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактично між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, умови якого відповідачка не виконала. Всупереч вимог ст. 12 ЦПК України позивачем не надано доказів на підтвердження цих обставин. Враховуючи положення ч. 1 ст. 745 ЦК України договір довічного утримання підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Матеріали справи не містять доказів виникнення будь - яких відносин зобов`язального характеру у відповідачів з приводу догляду за ОСОБА_6 або його утримання. Надані пояснення свідків також цього не підтверджують, оскільки жоден із допитаних свідків не був безпосереднім учасником перемовин, які, як стверджує позивач, відбувались у зв`язку з укладенням заповіту чи договору довічного утримання.

Відносно вимоги про усунення від права на спадкування, суд зазначає, що частина п`ята статті 1224 ЦК України надає суду право за умови доведеності відповідних обставин усунути від права на спадкування за законом, проте відповідач - ОСОБА_1 є правонаступником за заповітом. Відтак, положення ч. 5 ст. 1224 ЦК України на спірні правовідносини не можуть розповсюджуватися.

Крім того, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця повинен бути доведеним, при цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем, свідомо ухилявся від надання ОСОБА_6 допомоги за можливості її надання, а ОСОБА_6 перебував у такому стані, який не дає змоги забезпечити самостійно умови свого життя. ОСОБА_2 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 , допомагала йому на добровільних засадах, не мала передбаченого законом або договором обов`язку утримувати або доглядати за ОСОБА_6 , тому відсутні підстави для висновку по невиконанню нею обов`язку здійснювати за ним догляд, відтак, відсутні підстави для визнання незаконними її дій, які полягали у виїзді за межі м. Суми під час окупації міста та припиненню надавати допомоги ОСОБА_6 .

Відносно вимоги про визнання недійсним складеного ОСОБА_6 заповіту на користь ОСОБА_1 , суд зазначає таке. Обгрунтовуючи вказану вимогу, позивач зазначає, що цей заповіт був укладений унаслідок помилки, а волевиявлення ОСОБА_6 було спрямоване на виникнення у ОСОБА_2 обов`язку по його пожиттєвому утриманні та догляді.

Як вказано у частинах першій та другій статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У статтях 12, 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірний заповіт складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, особисто підписаний заповідачем, посвідчений нотаріусом. Заповідач не був недієздатним чи обмежено дієздатним, докази протилежного у справі відсутні. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що за станом здоров`я ОСОБА_6 не розумів дійсних наслідків свого волевиявлення, а метою, з якою оскаржуваний правочин був вчинений, було саме укладення спадкового договору або договору довічного утримання, як стверджує позивач. Враховуючи викладене, відсутні підстави для визнання недійсним оскаржуваного заповіту, а тому позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними дій по залишенню у безпорадному стані ОСОБА_6 при виконанні ними умов договору по догляду за ним, усунення від права на спадщину; визнання недійсним заповіту від 10 серпня 2021 року, посвідченого за реєстровим № 893 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Дувановою Тамарою Петрівною відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 08.01.2024.

Суддя О.О.Ніколаєнко