ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. Справа№ 910/4155/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство "Нова справа»

на рішенняГосподарського суду міста Києва

від05.07.2018

суддя Пінчук В.І.

повний текст складений13.07.2018

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Агенство «Нова справа», м. Київ

дофірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

прозобов'язання вчинити дії

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство «Нова справа» (надалі-позивач/ТОВ «Агенство «Нова справа») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю (надалі-відповідач/ фірма «Т.М.М.» - ТОВ) про зобов'язання вчинити дії, а саме-зобов'язати відповідача підписати акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2013 та січень 2014, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт за договором № ПК - 2 Гр - 3 від 06.06.2013 на облицювальні роботи піщаником стін та влаштування гранітних сходів амфітеатру паркингу G6/G9 об'єктів будівництва другого пускового комплексу житлового комплексу "Сонячна брама " по вулиці Ломоносова, 73-79 в м. Києві ( а.с. 9-18).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.06.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договорі № ПК-2 Гр-3 на облицювальні роботи піщаником стін та влаштуванню гранітних сходів амфітеатру паркингу G6/G9 об'єктів будівництва другого пускового комплексу житлового комплексу «Сонячна брама» по вул. Ломосова, 73-79 в м. Києві. За умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, виконати та здати генпідряднику відповідно до умов договору та проектної документації роботи по облицюванню піщаником стін та влаштуванню гранітних сходів амфітеатру паркингу G6 об'єктів будівництва другого пускового комплексу житлового комплексу « Сонячна брама» по вул. Ломоносова, 73-79 в м. Києві та супутні загально-будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з основними роботами. Як вказує позивач, на виконання умов п. п. 7.1., 11.1., 11.1.11. вказаного договору останнім було направлено акти виконаних робіт фірма «Т.М.М.» - ТОВ, однак відповідач не підписав надісланні ТОВ «Агенство «Нова справа» акти виконаних робіт за листопад-грудень 2013 та січень 2014 року.

Фірма «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем було пропущений строк позовної давності передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/4155/18 у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «Агенство «Нова справа» (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило поновити строк апеляційного оскарження. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство «Нова справа» вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме-ст. 264 Цивільного кодексу України.

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано факти, які були встановленні в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/10224/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та постановою Верховного Суду від 30.01.2018.

Скаржник зазначає, що такі факти мають для даної справи приюдиційне значення відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За доводами скаржника, строк позовної давності переривався про що свідчать рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/10224/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та постановою Верховного Суду від 30.01.2018, а тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивач строків позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

07.09.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від фірмою «Т.М.М.» - ТОВ було подано відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Агенство "Нова справа" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/4155/18 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2018.

01.11.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від фірмою «Т.М.М.» - ТОВ було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.12.2018.

У судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/4155/18 скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Адвокат відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзивах на неї та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у даній справі без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явися, про поважні причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог ч. 3 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить розписка про оголошення перерви в судовому засіданні від 06.11.2018.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 06.06.2013 року між позивачем (надалі- субпідрядник) та відповідачем (надалі - генпідрядник) був укладений договір підряду № ПК - 2 Гр - 3 на облицювальні роботи піщаником стін та влаштуванню гранітних сходів амфітеатру паркингу G6/G9 об'єктів будівництва другого пускового комплексу житлового комплексу «Сонячна брама» по вул. Ломосова, 73-79 в м. Києві (надалі-договір).

У відповідності до п. 2.1. договору генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, виконати та здати генпідряднику відповідно до умов договору та проектної документації роботи по облицюванню піщаником стін та влаштуванню гранітних сходів амфітеатру паркингу G6 об'єктів будівництва другого пускового комплексу житлового комплексу "Сонячна брама" по вул. Ломоносова, 73-79 в м. Києві та супутні загально-будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з основними роботами.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна вартість робіт, виконання яких за цим договором доручається субпідряднику становить 135423,60 грн., в тому числі ПДВ - 20% 22570,60 грн., яка узгоджується сторонами.

Договірна ціна є твердою, визначається, згідно діючих норм може уточнюватись у випадку, якщо генпідрядник змінює в процесі будівництва проектні рішення та обсяги ( п. 3.2. договору).

Остаточна вартість робіт, яку має сплатити відповідач визначається на підставі фактично виконаних обсягів робіт та оформлених і підписаних сторонами актів виконаних робіт ( п. 3.3. договору).

У п. 7.1. договору сторони передбачили, що з метою обліку виконаних робіт, субпідрядник щомісячно не пізніше 28 числа звітного місяця здає генпідряднику виконані роботи за актом прийняття виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3. Субпідрядник надає на розгляд генпідряднику оформлені акти приймання-передачі фактично виконаних робіт в 3-х примірниках, які повинні бути підписані комісією у складі представників генпідрядника (начальника дільниці та технічного нагляду) в частині обсягів та якості виконаних робіт генпідрядник зобов'язаний протягом 7-ми днів прийняти виконані роботи та підписати акти при відсутності зауважень.

Пунктом 8.1 вказаного договору передбачено, що генпідрядник перераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника аванс для закупівлі матеріалів для робіт у розмірі 76 538,40 грн., в тому числі ПДВ - 20% 12756,40 грн. такими платежами:

- п. 8.1.1. перший платіж 10 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1667,67 грн. до 24.06.2013.

- п. 8.1.2. другий платіж 66538,40 грн., в тому числі ПДВ 20% - 11089,73 грн. до 01.07.2013.

Як вказує позивач, на виконання п. 8.1. договору відповідач перерахував на рахунок останнього 76 538,40 грн.

Пунктом 8.3. договору визначено, що розрахунки за договором виконуються щомісячно, протягом 15-ти діб з дня підписання сторонами актів фактично виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3). Оплата виконується з вирахуванням раніше сплачених авансових платежів та в розмірі 95% від суми акту прийому виконаних робіт. Залишкова сума - 5% (сума страхового утримання) сплачується субпідрядником протягом 1 (одного) місяця з дати завершення всіх робіт за цим договором та підписанням сторонами заключного акту виконаних робіт.

У п. 7.1. договору сторони передбачили, що з метою обліку виконаних робіт, субпідрядник щомісячно не пізніше 28 числа звітного місяця здає генпідряднику виконані роботи за актом прийняття виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3. Субпідрядник надає на розгляд генпідряднику оформлені акти приймання-передачі фактично виконаних робіт в 3-х примірниках, які повинні бути підписані комісією у складі представників генпідрядника (начальника дільниці та технічного нагляду) в частині обсягів та якості виконаних робіт генпідрядник зобов'язаний протягом 7-ми днів прийняти виконані роботи та підписати акти при відсутності зауважень.

У поданій позовній заяви позивач зазначає, що останнім на виконання пункту 7.1, п. 11.1 п.п. 11.1.11 договору було передано відповідачу акти приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми НЭКБ-3 за листопад 2013, грудень 2013, січень 2014 для їх затвердження, належною комісією, склад якої зазначений у договорі (що підтверджується листом позивача № 94 від 23.12.2013, листом № 3 від 14.01.2014 та листом № 11 від 04.02.2014).

Однак, зазначені акти фірмою «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю були не підписані.

Вказане й стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Місцевий господарський суд, враховуючи умови п. 7.1. договору прийшов до висновку, що за актом за листопад місяць 2013 строк позовної давності сплинув 06.12.2013, строк позовної давності за актом за грудень 2013 сплинув 05.01.2014, строк позовної давності за актом за січень 2014 сплинув 05.02.2014. Тобто з пропуском загального строку позовної давності, про що відповідачем було подано відповідну заяву до винесення рішення у справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Разом з тим, фірмою «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю заявлено про застосування строків позовної давності.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як же зазначалось вище, у п. 7.1. договору сторони визначили, що з метою обліку виконаних робіт, субпідрядник щомісячно не пізніше 28 числа звітного місяця здає генпідряднику виконані роботи за актом прийняття виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3. Субпідрядник надає на розгляд генпідряднику оформлені акти приймання-передачі фактично виконаних робіт в 3-х примірниках, які повинні бути підписані комісією у складі представників генпідрядника (начальника дільниці та технічного нагляду) в частині обсягів та якості виконаних робіт генпідрядник зобов'язаний протягом 7-ми днів прийняти виконані роботи та підписати акти при відсутності зауважень.

Відтак, враховуючи семиденний строк для підписання актів прийняття виконаних робіт за формою КБ-2в, строк позовної давності за актом за листопад місяць 2013 сплинув 06.12.2013 строк позовної давності за актом за грудень 2013 сплинув 05.01.2014 строк позовної давності за актом за січень 2014 сплинув 05.02.2014; в той час як позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом 03.04.2018 (відповідно до відмітки штемпелю поштового зв'язку проставленого на конверті).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності про який заявлено відповідачем.

Щодо тверджень заявника апеляційної скарги про те, що строк позовної давності переривався суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той же, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач визнав існування боргу; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відтак, враховуючи вищенаведені положення законодавства, посилання заявника апеляційної скарги на подання позову про стягнення заборгованості (справа № 910/10224/14), і, відповідно, переривання строку позовної давності та нового початку перебігу строку позовної давності щодо звернення до суду із позовною заявою про зобов'язання вчинити дії судом апеляційної інстанції відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство "Нова справа» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/4155/18 залишити без змін.

2. Справу № 910/4155/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 05.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська