ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року                              м.Дніпро                     Справа №  908/671/18

        Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:   Верхогляд Т.А. (доповідач)                         

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення господарського суду Запорізької   області від 04.05.2023 року у справі № 908/671/18 (суддя Сушко Л.М., повний текст рішення складено 11.05.2023 року)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ

до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Запоріжжя

про стягнення 24 711,68 грн.,-                                                                                                                        

                                                            ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка"  з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 24 711,69 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини відповідача, а саме - директора філії Пологівського райавтодору, яким були порушені вимоги ст.9 Закону України "Про дорожній рух" та п.1.5 Правил дорожнього руху України, 26.02.2016 року о 23.00, на трасі Оріхів-Пологи-Кінські Роздоли - Андріївка Нововасилівка - Бердянськ, 31   км. 200 м. сталася дорожньо-транспортна пригода  за участю транспортного засобу "Skoda Fabia 1.4 MT Active+", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно договору добровільного страхування   №030428/4002/0000428 від 11.03.2015  року, укладеного позивачем з ТОВ "АБРИЛ ФАРМ", Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" застраховано майнові інтереси товариства, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового пікапа "Skoda Fabia 1.4 MT Active+", державний реєстраційний   номер НОМЕР_1 .

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, згідно рахунку-фактури СТО № СЧТ0055982 від 09.03.2016 року, склала  27  716,39 грн. та відшкодована позивачем застрахованій особі з урахуванням франшизи у розмірі 3  004,71 грн.        

    Пославшись на ст.9 Закону України "Про дорожній   рух", п.1.5 Правил дорожнього   руху України, ст.ст. 993, 1172 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України   "Про страхування", позивач звернувся з позовом про стягнення страхового відшкодування у розмірі   24 711,68 грн. з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".   

Рішенням господарського суду Запорізької області 04.05.2023 року у справі №908/671/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що оскільки відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг, несе Служба   автомобільних доріг у Запорізькій області,   то Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не є належним відповідачем у даній справі.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", в якій  зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- Служба автомобільних доріг  у Запорізькій області, як замовник, уклало з ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як генеральним підрядником, договір надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг;

- ДТП, у результаті якої автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження, сталася саме через бездіяльність відповідача, яким були порушені умови договору по утриманню доріг та вимоги ст.9 Закону України "Про дорожній рух", п.1.5 Правил дорожнього руху України, оскільки  своєчасно не було усунуто пошкодження на ділянці дороги;

- за приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична  особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків;

- у даному випадку вина працівника відповідача під час виконання ним своїх трудових обов`язків встановлена постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 20.05.2016 року, згідно з якою ОСОБА_1 звільнено від   адміністративної відповідальності;

- матеріальна шкода відшкодована потерпілому позивачем, тому у останнього виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до роботодавця винної у ДТП особи.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування судового  рішення.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

За приписами ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.  

    Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Мороза В.Ф.

Ухвалою від 29.06.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків.

              У зв`язку з усуненням недоліків ухвалою суду від 30.08.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.10.2023 року.

      Ухвалою суду від 18.10.2023 року, у зв`язку з відпусткою судді-доповідача Верхогляд Т.А., розгляд справи призначено на 29.11.2023 року   на 14год.00хв.

       29.11.2023 року у зв`язку з тим, що суддя Кощеєв І.М. не входить до складу колегії суддів, яка розглядає спеціалізацію у справах про банкрутство, в межах розгляду якої подано даний позов, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі № 908/671/18, за результатами якої визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (доповідача) – Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.   

Представники сторін у судове засідання 29.11.2023 року не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

29.11.2023 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

       Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2  ст.269 Господарського процесуального кодексу України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 

Згідно з ст.ст. 73,  74 Господарського процесуального кодексу України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2015 року між ПрАТ СК "Уніка" та ТОВ "АБРИЛ ФАРМ" було укладено договір добровільного страхування   №030428/4002/0000428, яким позивач застрахував майнові інтереси товариства, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового пікапа "Skoda Fabia 1.4 MT Active+", державний реєстраційний   номер НОМЕР_1 .

26.02.2016 року о 23.00, на трасі Оріхів - Пологи - Кінські Роздоли - Андріївка - Нововасилівка - Бердянськ, 31   км. 200 м. сталася дорожньо-транспортна пригода  за участю транспортного засобу "Skoda Fabia 1.4 MT Active+", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобіль знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки ДПІ та Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику колісного ТЗ № 36/03/16 від 19.03.2016 року, внаслідок зазначеної ДТП вказаний вище автомобіль, що належить ТОВ "АБРИЛ ФАРМ",  отримав механічні пошкодження.

29.02.2016 року потерпілий звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту згідно, рахунку-фактури СТО № СЧТ0055982 від 09.03.2016 року, склала  27  716,39 грн.   З вказаної суми була вирахувана франшиза у розмірі 3  004,71 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування склала 24  711,68  грн., яка і була перерахована позивачем на рахунок СТО відповідно до платіжного доручення № 010015 від 24.03.2016 року.

       За твердженням позивача, дорожньо - транснортна пригода сталася внаслідок того, що ОСОБА_1 , який займає посаду директора філії "Пологівський райавтодор", який будучи відповідальною особою за утримання автодоріг Пологівського району, допустив порушення норм, правил і стандартів, що спричинили створення аварійної обстановки та пошкодження транспортного засобу   потерпілого ( порушено п.1.5.ДСТУ 3587-97).

     На підтвердження викладеного позивачем надана постанова Пологівського районного суду Запорізької області від 20.05.2016 року, згідно з якою ОСОБА_1 звільнено від   адміністративної відповідальності.

    Пославшись на ст.9 Закону України "Про дорожній   рух", п.1.5 Правил дорожнього   руху України, ст.ст. 993, 1172 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України   "Про страхування", позивач звернувся з позовом про стягнення страхового відшкодування у розмірі   24 711,68 грн. з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".   

    На думку колегії суддів суд першої інстанції надав вірну правову оцінку правовідносинам, що склалися, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення вказаної суми з відповідача.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах.

За приписами ст. 24 Закону України "Про дорожній рух"  власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 11 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

Відповідно до   ст. 13 Закону України "Про автомобільні дороги" орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає: за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно з п. 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

За положеннями п. 11 цих Правил власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно- кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Крім того, ч.3 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Аналогічні приписи містяться у п.п. "в" п. 2.12 Правил дорожнього руху, згідно з яким власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки дорожнього руху.

Таким чином, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, такі збитки повинні бути відшкодовані власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Відповідно до   ст. 1166 Цивільного кодексу України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У даному випадку, суд враховує, що факт заподіяння шкоди потерпілому,     її розмір та право вимоги виплаченого страховиком страхового відшкодування у розмірі 24711,68 грн. підтверджуються матеріалами справи, а саме: звітом про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу № 36/03/16 від 19.03.2016 року та довідкою  ДАІ № 86455357 про дорожньо – транспортну пригоду, згідно з якою встановлено наявність на покритті ямок та руйнувань, а також те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Державного стандарту України.

Між тим, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що саме ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повинно відшкодувати заподіяні йому збитки.

Так, згідно з ст.1 Закону України "Про автомобільні дороги" органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України (правонаступником якої відповідно до Указу Президента України №456/2011 "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є Державне агентство автомобільних доріг України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Відповідно до організаційної структури Державного агентства автомобільних доріг України органом управління автомобільними дорогами у Запорізькій області є Служба автомобільних доріг у Запорізькій області.

Як зазначено вище, ст.ст. 11, 13 Закону України "Про автомобільні дороги"   визначені основні обов`язки та відповідальність органу державного управління автомобільними дорогами загального користування за стан автомобільних доріг, якість робіт з ремонту та утримання автомобільних доріг.

Зокрема, п.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про автомобільні дороги"   передбачено, що орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Отже, невідповідність ділянки дороги, де мала місце ДТП, вимогам державних стандартів, є наслідком бездіяльності  Служби автомобільних доріг у Запорізькій області, оскільки саме на неї державою покладено обов`язок утримувати у належному стані, ремонтувати автомобільні дороги загального користування у Запорізькій області.

У даному випадку позов заявлено до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", який не є належним відповідачем у цій справі.

Щодо посилань скаржника на укладення Службою автомобільних доріг  у Запорізькій області, як замовником з ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як генеральним підрядником, договорів послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг, колегія суддів зазначає наступне:

В матеріалах справи зазначені договори відсутні.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що 28.12.2015 року та 29.12.2015 року Служба автомобільних доріг у Запорізькій області, як замовник, уклала з ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як генеральним підрядником, договори про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного   і   місцевого   значення №№605Д-15,   60714-15   .

Відповідно до п. 1.1 договорів Служба автомобільних області доручила генпідряднику і зобов`язалася прийняти і оплатити надання послуг (виконання робіт) з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення Запорізької області (експлуатаційне утримання доріг державного значення протяжністю 712,3 км, місцевого значення - 5124,1 км). Послуги надаються генпідрядником згідно щомісячних планів - завдань та кошторисної документації на основі дефектних актів, затверджених замовником.

Отже, за вказаними підрядними договорами генпідрядник (підприємство) зобов`язується виконати лише ті види та обсяги робіт, які встановлені замовником (Службою автомобільних доріг) та на які замовник має відповідне фінансування з бюджету.

Дочірнє підприємство не має правових підстав для виконання робіт, за відсутності завдання замовника, укладання договір підряду та інше.

Як вказано у відзиві, "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не одержує бюджетних коштів для проведення робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, а здійснює виконання даних робіт за укладеними підрядними договорами, то і відповідальність Дочірнє підприємство несе лише за невиконання або неналежне виконання умов укладених підрядних договорів.

Такі доводи, на думку колегії суддів, є обґрунтованими та виключають відповідальність Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за заявленими вимогами позивача.

      Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг, у даному випадку,  несе Служба   автомобільних доріг у Запорізькій області. Тому Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не є належним відповідачем у даній справі.

Одночасно слід враховувати, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За приписами ч.ч. 1-2 ст.48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача або залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.

У цій справі позивач під час розгляду справи місцевим господарським судом клопотання про заміну первісного відповідача належним чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, не заявляв.

При цьому, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019  року у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 року у справі №640/22013/18).

Таким чином, місцевим господарським судом було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

З огляду на зазначене, доводи скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції за захистом порушеного права, пред`явивши позов до належного відповідача на загальних засадах ( аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 року у справі №760/32455/19).

      За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства України, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

 Підсумовуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до  ст.129 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                             ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької   області від 04.05.2023 року у справі № 908/671/18  залишити без змін.

     Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено  статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

         Повний текст постанови складений 08.01.2024 року.

         Головуючий суддя                                                                Т.А.Верхогляд

           Суддя                                                                                    О.Г.Іванов

           Суддя                                                                                    В.Ф.Мороз